12.Аналіз містобудівного розвитку Львова
Постановка проблеми. Житлова проблема для Львова завжди залишалася важливою проблемою розвитку міста. На жаль, не вирішена вона до цього часу, хоча на всіх етапах і радянського і пострадянського періодів була продекларована як найбільш пріоритетна. Квартали масової типової забудови, які почали формуватися наприкінці 50-х рр., зараз складають найбільшу частину житлового фонду міста. Проблема подальшого функціонування цих районів залишається складною: норми проектування квартир не відповідають сучасним стандартам, понурий зовнішній вигляд призводить до погіршення психологічного здоров’я мешканців. Проте, незважаючи на невдачі та недоліки у проектуванні, у радянський період, був все ж накопичений важливий досвід проектування та будівництва житла, який необхідно вивчати та аналізувати.
Завдання статті:
- стислий аналіз містобудівельного розвитку Львова: післявоєнного періоду – 50-х рр.;
- висвітлення нових принципів у містобудуванні кін. 50-х – поч. 60-х рр.;
- аналіз концепції плану розвитку Львова ІІ-ї пол. 60-х рр.;
Виклад основного матеріалу дослідження. У повоєнний час містобудівний розвиток Львова був, відносно, слабким, тобто обмежувався реконструкцією кварталів у центральній частині міста та будівництвом невеликих житлових кварталів індивідуального та багатоквартирного житла. Промислові підприємства розвивалися, переважно, шляхом перебудови існуючих виробничих територій, об’єднання дрібних міських кварталів і пристосування житлових та сакральних будинків для виробничих функцій [1]. Наприкінці 50-х рр. темпи житлового будівництва у Львові почали зростати і з практики забудови було виключено тенденцію розташування житлових будинків без детального планування та реконструкції кварталів та мікрорайонів [2].
На початок 60-х рр. у Львові, майже, повністю були вичерпані вільні території серед сформованої забудови. У цей час відбувається перехід від квартальної забудови перших нових житлових районів до створення крупних містобудівельних утворень. Прийняті принципи мікрорайонування і структури системи громадського обслуговування викликали суттєві зміни у композиційній побудові житлових районів. На зміну периметральній забудові кварталів та вулицям-коридорам прийшов принцип «вільного планування». Вважалося, що саме ця тенденція відображає прогресивний напрямок у розвитку всього радянського містобудування [3], оскільки у такому випадку виникають передумови для цілісної просторової організації міста, у якій гармонійно поєднуються житло, заклади обслуговування та відпочинку.
Згідно генерального плану, прийнятого у 1956р., південні околиці Львова призначалися для житлової забудови. Відразу почалися перші експерименти щодо нових принципів проектування мікрорайонів. У 1959р. архітектори А.Барабаш та В.Толмачєв розпочали опрацювання детального планування житлового масиву у вигляді трьох мікрорайонів в межах радіальних вулиць Кульпарківська і Стрийська [4]. На кінець року була завершена розробка першого мікрорайону площею 38 га, який був розрахований на 11,5 тис. жителів (рис.1). Був прийнятий процент забудови 24,5. Мікрорайон був вирішений у вигляді груп кварталів, об’єднаних мережею культурно-побутових споруд. Вважалося, що саме такий прийом дозволить вести забудову чергами, створювати завершені архітектурні комплекси і планомірно розвивати існуючі інженерні мережі. Житлові будинки, школи та дитячі дошкільні заклади були розташовані у найбільш сприятливих зонах, віддалених від шуму та джерел забруднення. Для забудови були прийняті житлові будинки типової серії 1-438: чотириповерхові – 64%, п’ятиповерхові – 36 %. Типологія квартир визначалася наступним чином: однокімнатні – 34,9%, двокімнатні – 43,3%, трикімнатні – 21,6%, чотирикімнатні – 0,2%. Цоколі споруд, побудованих на крутому рельєфі, відводилися під заклади культурно-побутового обслуговування. У підвалах споруд були передбачені комірки згідно числа квартир.
Слід зауважити, що ще на початок 60-х рр. у Львові була, доволі, слабка будівельна база, що значно стримувало розвиток будівництва, а особливо житлового, тому далеко не все запроектоване було реалізоване. У будівництві використовували цегляну кладку з подальшим тинькуванням. Проте, у 1962р. у Львові вступив у дію комбінат крупнопанельного домобудування (по вул. Зеленій) потужністю 30 тис. м у рік. Цим був покладений початок масовому крупнопанельному будівництву. Одними із перших були споруджені будинки типової серії 1-464 вздовж вул. Пасічної [5] (рис. 2, 3).
Паралельно розгорталося масове житлове будівництво у Південному районі Львова [6]. Щоб отримати найбільш оптимальне вирішення даного житлового району, у Львівській філії Діпроміста, у 1964р., був оголошений внутрішній конкурс. На розгляд журі надійшло п’ять проектів, хоча один згодом, був знятий з конкурсу через невідповідність до умов. Всі проекти відрізнялися між собою, хоча за основу був прийнятий принцип «вільного планування». Журі, проаналізувавши проекти, зробили висновок, що жоден з них не може бути використаний без змін, а для подальшої розробки був прийнятий проект під девізом «Червона і жовта смуги» (арх. З. Підлісний, І.Русанова). Проект був розрахований на 37,8 тис. населення, прийнята поверховість складала 5, 9 і 16 поверхів. У проекті було добре продумане розташування центру мікрорайону; він мав необхідний набір закладів культурно-побутового обслуговування, зручно пов’язаний з об’єднаним садом мікрорайону. Недоліком проекту було визнано те, що мікрорайон довжиною 2 км, не мав жодної поперечної вулиці.
В цілому, незважаючи на обмеження темпів будівництва, через незадовільний стан матеріально-технічної бази, з 1961р. по 1965р. у Львові було побудовано 584, 9 тис. м житла, тобто житловий фонд зріс на 20%.
У 1965р. був розроблений народногосподарський план на 1966 – 1970 рр. У зв’язку з цим, Держбуд УРСР доручив Діпромісту та Укрдержбудпроекту розробку проектів розташування першочергового будівництва для 25 міст, об’єми будівництва котрих перевищували 40-50 тис. м на рік. Це вимагало коригування генплану міста, прийнятого у 1956р. [7]. Обов’язковими принципами формування нових генеральних планів стали:
- визначення росту міста з врахуванням попередніх розробок щодо розташування виробничих сил на найближчі роки і на більш віддалену перспективу;
- обмеження росту міст у межах оптимальної величини 250 – 300 тис. мешканців. У містах, населення яких перевищувало цю цифру, обмежити будівництво нових виробництв та розширення існуючих;
- введення у забудову міст житлових будинків поверховістю не менше 5 поверхів і відмова від малоповерхового будівництва;
- встановлення об’ємів житлового будівництва, виходячи з норми житлової площі - 12м на одного мешканця, з забезпеченням необхідного резерву, який би дозволяв довести її до 15 м.
Новий сценарій просторового розвитку Львова був закладений у наступному плані розвитку міста, який був прийнятий у 1965 році (проектний період до 1985 – 1990 рр.), оскільки потрійне зростання населення та території міста, у ІІ-й пол. 20-го ст., обумовило формування концепції поліцентричного розвитку загальноміського центру. Метою концепції було функціонально розвантажити історичний осередок міста і розширити просторові межі центральних функцій Львова. У той же час, проект повністю відповідав загальносоюзним принципам: у Львові обмежувався розвиток промисловості, лімітувався ріст чисельності населення.
Генпланом передбачалося, що будуть сформовані, поза історичним осередком, три підцентри на головних вулицях-радіусах: Городоцькій, Личаківській, Стрийській. Окрім того, проектувався подальший розвиток ядра загальноміського центру у північному напрямку вздовж проспекту Чорновола (тепер 700-ліття Львова) [8]. Історично сформоване радіальне розпланування міста передбачалося перетворити на радіально-кільцеве, побудувати дві кільцеві магістралі з реконструйованих та нових ділянок вулиць і об’їзну швидкісну дорогу. Окрі
2. Аналіз існуючого стану та реалізації
діючого генплану.
Діючий генеральний план м. Львова розроблявся ДІПМ „Містопроект‖ в
80-х роках ХХ ст. і був затверджений ухвалою сесії Львівської міської ради від
29.06.1993 р. Співставлення показників розвитку міста і даного генплану
приведено в таблиці
В системі обслуговування високі показники досягнуті тільки в сфері
торгівлі і громадського харчування, які перевищують прогнози генплану, разом
з тим значно погіршився рівень обслуговування в дитячих дошкільних
закладах, є певні зрушення в системі водопостачання і значне відставання в
розвитку транспортної системи.
Крім цього відбуваються значні структурні зміни в функціональному
використанні території в зв’язку з банкрутством підприємств і перероз-поділом
нерухомості, місто функціонує в умовах ринкової економіки, що не могло бути
враховане діючим генпланом.
Всі вище перечислені фактори послужили причиною для корегування
генерального плану, який ще не вичерпав свого потенціалу по питаннях
розміщення нового будівництва та розвитку інженерно-транспортної
інфраструктури, але не може застосовуватись в сфері структурної перебудови
існуючого міста, яка фактично здійснюється в даний час.
3. Попереднє проектування
В 2001 році на замовлення Львівської міської ради ДІПМ „Містопроект‖
була розроблена Концепція розвитку міста, яка, після широкого громадського
обговорення і державної експертизи була затверджена ухвалою Львівської
міської ради № 2146 від 31.03.2005 р. як основа для подальшого корегування
генерального плану.9
В рамках роботи над коригуванням генплану НВФ „Рутенія‖ були
опрацьовані питання еколого-містобудівних аспектів розвитку міста (т. зв.
ландшафтна карта), основні положення яких були враховані при проектуванні.
Крім цього, враховано ряд локальних розробок з планування окремих
міських територій і районів та містобудівних обґрунтувань виконаних як ДІ
ПМ „Містопроект‖, так і іншими проектними фірмами (в об’ємі інформації,
наданої замовником) роботи пов’язані з організацією проведення у Львові ігор
чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012‖, а також матеріали коригування
історико-архітектурного опорного плану і встановлення меж та режиму
історичного ареалу, виконані інститутом „Укрзахідпроект-реставрація‖
4. Місто в системі розселення
Згідно Генеральної схеми планування території України м. Львів
розглядається як центр Львівської надобласної, Львівської обласної і Львівської
надрайонної систем розселення. За висновками Концепції схеми
планування території області, розробленої НДІ „Діпромісто‖ в 2004 році, м.
Львів розташоване на перетині основних осей планувального каркасу
області – Схід-Захід і Північ-Південь, які формуються міжнародними
транспортними коридорами А-3 і А-5. На перетині цих осей, які є важливими
зовнішніми містоутворюючими факторами, формується урбанізоване ядро −
Львівська міська агломерація, територія в межах радіусу ~ 30 км від Львова, яка
займає лідируюче положення в структурі планувального каркасу області.
Оцінка щільності інфраструктурних елементів і розселення дозволяє
виділити територію навколо Львова, в межах 3-5 кілометрової зони впливу
кільцевої дороги як окремий елемент вищевказаної агломерації − містобудівну
систему „Великий Львів‖. Територія системи поза межами міста є зоною
спільних інтересів Львівської міської і всіх приміських громад. Система
включає м. Львів (центр системи), м. Винники, м. Дубляни, смт. Брюховичі,
смт. Рудно, с.с. Малехів, Муроване, Сороки Львівські, Кам’янопіль, Лисиничі,
Підбірці, Волиця, Бережани, Пасіки Зубрицькі, Зубра, Солонка, Сокільники,
Скнилів, Лапаївка, Холодновідка, Зимна Вода, Рясна Руська, Бірки, Збиранка,
Малі Грибовичі, Великі Грибовичі, всього 26 населених пунктів, на території 33
тис. га , з існуючим населенням 816 тис. люд., в тому числі поза межами міста
– 83 тис. люд.
Відкоригований генеральний план розглядає м. Львів в контексті
навколишніх територій, де виділяється дві зони:
- зона приміського розселення в межах радіусу ~ 30 км;
- зона формування містобудівної системи „Великий Львів‖ в межах територій
на відстані 2-3 км від кільцевої дороги.
В зоні приміського розселення поблизу магістральних радіальних доріг
виділені території,загальною площею ~ 850 га рекомендовані для житлової і
пов’язаної з нею громадської забудови для людей, які вибирають для
постійного проживання заміський індивідуальний житловий будинок. 10
У приміських лісах та біля водойм передбачаються території для
позаміського відпочинку; у відповідних зонах – об’єкти системи забезпечення
функціонування міста (кладовища, розсадники, оранжереї та парники,
водозабори, тощо).
Формування містобудівної системи „Великий Львів‖ має суттєвий вплив
на розвиток міста, яке в результаті цього процесу поступово перетворюється з
компактного поселення в розгалужену структуру з розвинутою системою
зв’язків. При цьому динаміка показників росту в периферійній зоні може бути
вищою, враховуючи відносно меншу вартість і відповідно, більшу
привабливість приміських земель, що дозволяє стверджувати про можливість
певної стабілізації екстенсивного росту і переорієнтації на структурні зміни в
межах міста. Разом з тим, для функціонування містобудівної системи зростає
роль транспортної інфраструктури, яка буде потребувати прискореного
розвитку, особливо систем громадського транспорту.
В рамках генплану м. Львова дана територія опрацьовується в об’ємі
концепції планування прилеглих до міста територій, рішення якої повинні
конкретизуватись в схемі планування прилеглої зони та генпланах населених
пунктів, частина з яких розробляється в даний час ДІПМ „Містопроект‖.
Регулювання містобудівним процесом повинне здійснюватись на договірній
основі шляхом створення асоціації місцевих рад вищевказаних населених
