25. Основні заходи по реконструкції Лондона 18-19 ст.

У 1707 році Лондон набув статусу столиці Великобританії, нової держави, створеного за допомогою об'єднання Англії і Шотландії. У тому ж XVIII столітті були побудовані новий собор Святого Павла і Букінгемський палац - символи сучасного Лондона, - а також Вестмінстерський міст, який став лише другим мостом в Лондоні черезТемзу. До кінця XVIII століття населення Лондона досягло мільйона чоловік. Лондонські доки на початку XIX століття Лондон XIX сторіччя - місто контрастів. З одного боку, він був столицею найбільшої держави у світі - Британській імперії, економічним і політичним центром світу, а з іншого - містом, де в трущобах, практично без засобів до існування, жили мільйони бідняків. XIX століття - епоха стрімкої індустріалізації і урбанізації в країнах Європи та Північної Америки. У цьому столітті в Лондоні було побудовано величезну кількість нових фабрик і заводів, а населення збільшилося в 6 разів. У XIX столітті Лондон був найбільшим містом світу, до 1900 року його населення складало близько 6 млн чоловік [17]. У столиці з'явилися цілі промислові райони, і найвідоміший з них - Іст-Енд, що став протилежністю фешенебельного Вест-Енду. У XIX столітті в зовнішності Лондона відбулися кардинальні зміни. У 1836 році була відкрита перша залізниця, соедінівшаяЛондонскій міст і Грінвіч, і менше ніж за 20 років відкрилося 6 вокзалів [19]. У 1863 році в Лондоні з'явилося перше в світі метро. Крім того, в XIX столітті були побудовані Біг-Бен, Альберт-Холл, комплекс Трафальгарській площі, Тауерський міст. Вперше за всю історію існування Лондона появилась каналізація (див. Велике сморід). У XIX столітті Лондон став центром російської вільної друку - в ньому видавалися журнали «Дзвін», «Напередодні», «Народоволець», «Хліб і воля», які потім таємно передавалися в Росію. У Лондоні на той час утворилася чимала російська колонія. Найбільш відомі російські лондонці XIX століття - Олександр Іванович Герцен і Микола Платонович Огарьов [20]. У XIX столітті була реформована система міського самоврядування, оскільки стара система, що існувала ще з Середніх століть, явно не відповідала вимогам мегаполіса. У 1855 році був створений Столичний комітет з робіт (англ. Metropolitan Board of Works), що контролював міське будівництво і створення інфраструктури. У 1888 році цей орган ліквідовували, а адміністративні функції були вперше покладені на виборний орган - Лондонський окружної рада (англ. London County Council). У 1851 році Лондон прийняв всесвітню виставку. [21] У середині століття Лондон вперше зіткнувся з масовою імміграцією. Особливо великий приплив приїжджих йшов із Ірландії. Також в місті утворилася велика еврейска громада.

26. Основні заходи по реконструкції Відня 18-19 ст.

27. Транспортна криза та її вплив на розвиток міст початку хх ст.

З поч. XX ст. посилювалася транспортна криза. Перша криза виникла після

появи залізних шляхів і друга після винаходу двигуна внутрішнього згорання. Новий

транспорт вимагав розширення вулиць і більш раціонального їх планування. Все це було

суттєвим мотивом для зміни планування міст. Нові вимоги життя примушують архітекторів

також ставати на шлях новаторських пошуків, особливо в галузі функції і конструкції,

боротися проти застарілих традицій і канонів у архітектурі.

залізниці протягом довгого часу не мали сполучних гілок, через що

транзитні пасажирські та товарні потоки були додатковим навантаженням на застарілу

вуличну мережу. При збільшенні населення в масштабі цілих країн перевезення пасажирів з

одного тупикового вокзалу на інший перетворилося на надзвичайно гостру і невідкладну

проблему. Прямим рішенням цієї проблеми була генеральна реконструкція

Проте повної ліквідації транспортної кризи досягнути все ж таки не вдалося, оскільки

вирішальне значення в містах мав не транзитний, а місцевий рух. криза

знову загострилася. Затори в центральних районах великих міст перетворилися тепер на

звичне явище. Транспортні затори виникали на перехрестях головних міських магістралей,

на площах, що були вузлами інтенсивного руху, на вузьких вулицях, біля в'їздів на мости, в

районах великого скупчення пішоходів.. на вулицях великих міст

з'явилися перші електричні трамваї і автомобілі. Поки швидкість руху

автомобілів не перевищувала 20 – 25 км за годину, а загальна їх кількість була невелика,

очевидного конфлікту з кінним рухом автомобіль не викликав. Автомобіль став домінувати в

русі, поступово витісняючи до тротуарів карети і фургони, а потім захоплюючи і головні

вулиці міст. Далекоглядним архітекторам і фахівцям міського господарства було зрозуміло,

що майбутнє належить швидкісному механічному транспорту і в першу чергу автомобілю.

На користь автомобільного руху потрібно було розширювати проїзди, реконструювати

площі, сприяючи безпеці руху на них, і нарешті критично переглянути всю вуличну мережу,

оскільки від неї залежала загальна циркуляція транспорту в місті.