
- •Від авторів
- •Модуль і загальна мікробіологія
- •Тема 1. Мікробіологія як наука. Історія розвитку мікробіології 1 Конкретні цілі:
- •1 Для самостійної роботи
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 2.
- •Конкретні цілі:
- •Поняття про класифікацію мікроорганізмів
- •Будова бактеріальної клітини
- •Мал. 2. Схема будови бактеріальної клітини.
- •2 Мікробіологія
- •Коротка морфологічна характеристика грибів, спірохет, найпростіших, рикетсій, хламідій, мікоплазм, вірусів,
- •Поняття про хімічний склад мікроорганізмів
- •Основні фізіологічні процеси у бактерій
- •Характеристика поживних середовищ
- •Поняття про культуральні властивості мікроорганізмів. Бактеріологічний метод дослідження, значення його для діагностики
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3.
- •Мікрофлора організму людини, її значення
- •Циркуляція патогенних мікроорганізмів у довкіллі. Мікроекологія
- •Мікроби
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 4.
- •Транскрипція Транскрипція Трансляція
- •Питання для самоконтролю
- •4 Мікробіологія
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 5.
- •Хіміотерапевтичні препарати
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 6. Вчення про інфекцію Конкретні цілі:
- •Визначення понять "інфекція", "інфекційний процес", "інфекційна хвороба". Основні ознаки інфекційних хвороб
- •Характеристика мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб
- •Форми інфекційного процесу
- •Динаміка інфекційної хвороби
- •Резервуари та джерела інфекції. Механізми і шляхи проникнення мікробів у макроорганізм. Фактори інфекційного процесу
- •Форми поширення інфекцій
- •Поняття про внутрішньолікарняну інфекцію
- •Принципи діагностики інфекційних хвороб. Експериментальний метод дослідження
- •Принципи профілактики та лікування інфекційних хвороб
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Змістовний модуль 6 вчення про імунітет. Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія. Алергія
- •Тема 7. Визначення поняття "імунітет". Види імунітету Конкретні цілі:
- •Фактори природної неспецифічної резистентності
- •Види імунітету
- •Імунна система. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •Антигени, їх властивості
- •Специфічні фактори імунітету
- •Вікові особливості імунітету
- •Реакції імунітету, їх практичне застосування
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 8.
- •Конкретні цілі:
- •Класифікація вакцин. Принципи виготовлення вакцин та анатоксинів
- •Методи вакцинації. Ревакцинація
- •Сироватки. Правила введення. Серопрофілактика і серотерапія
- •Поняття про моноклональні антитіла
- •Поняття про алергію, її основні форми
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 9. Патогенні коки
- •Грампозитивні коки стафілококи
- •Стрептококи
- •Пневмококи
- •Грамнегативні коки
- •Гонококи
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Змістовний модуль 9 родина кишкових бактерій (ентеробактерії)
- •Тема 10. Родина кишкових бактерій Конкретні цілі:
- •Ешерихії
- •Сальмонели
- •Черевний тиф та паратифи аів
- •Збудники харчових токсикоінфекцій
- •Короткі дані про умовно-патогенні мікроорганізми
- •Клебсієли
- •Ієрсиніі
- •Синьогнійна паличка
- •Короткі дані про кампілобактерії ігелікобактерії
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 11.
- •Збудник туляремії
- •Мал. 25. Збудник туляремії в чистій культурі
- •Збудники бруцельозу
- •Збудник сибірки
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Змістовний модуль 10 збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
- •Тема 12. Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій Конкретні цілі:
- •Коринебактерії дифтерії
- •Бордетели
- •Мікобактерії туберкульозу
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 13.
- •Збудник правця
- •Збудник ботулізму
- •Збудники газової гангрени
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Змістовний модуль 12 патогенні спірохети. Рикетсії. Хламідії. Мікоплазми
- •Тема 14.
- •Конкретні цілі:
- •Патогенні спірохети
- •Трепонеми
- •Борелії
- •Лептоспіри
- •Рикетсії
- •Збудник ендемічного висипного тифу (тифу щурів)
- •Мікоплазми
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Змістовний модуль 13 віруси
- •Тема 15. Віруси
- •Ортоміксовіруси
- •Параміксовіруси
- •Вірус епідемічного паротиту
- •Вірус кору
- •Вірус сказу
- •Пікорнавіруси
- •Віруси Коксакі
- •Віруси echo
- •Віруси гепатиту
- •Вірус гепатиту а
- •Вірус гепатиту в
- •Вірус гепатиту с
- •Поксвіруси. Вірус натуральної віспи
- •Ретровіруси
- •Вірус імунодефіциту людини
- •Онковіруси
- •Герпесвіруси
- •Віруси простого герпесу
- •Вірус вітряної віспи
- •Цитомегаловірус
- •Вірус Епстейна—Барр
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 16. Патогенні гриби та найпростіші. Лабораторна діагностика захворювань, спричинених ними' патогенні гриби
- •1 Для самостійного опрацювання
- •Збудники поверхневих мікозів
- •Збудники кандидозів (кандидамікозів)
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Найпростіші
- •Патогенна амеба
- •Лейшманії
- •Лямблії
- •Трихомонади
- •Малярійні плазмодії
- •Токсоплазма
- •Питання для самоконтролю
- •Ситуаційні задачі
- •Відповіді на тести і ситуаційні задачі
Сироватки. Правила введення. Серопрофілактика і серотерапія
S>\ Сироватки — це препарати, які містять специфічні антитіла (імуноглобуліни). їх називають імунними. За призначенням сироватки бувають діагностичними і лікувально-профілактичними. Діагностичні імунні сироватки використовують для виявлення мікробних антигенів — збудника або його токсинів (методи їх отримання і застосування — див. "Практикум з мікробіології", заняття 5, завдання 1). Визначення виду чи типу збудника або токсину лежить в основі серологічної ідентифікації мікробів, визначення мікробних антигенів у патологічному матеріалі — в основі серологічної діагностики інфекційних хвороб.
Лікувально-профілактичні сироватки використовують для специфічного лікування і специфічної профілактики інфекційних хвороб. Вони створюють штучний пасивний імунітет.
За спрямованістю дії розрізняють антитоксичні (протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна), антибактеріальні (проти збудника сибірки, лептоспірозу, чуми), антиві-русні (протигрипова) сироватки.
За походженням сироватки можуть бути гомологічними (вироблені із крові людей) і гетерологічні (виготовлені із крові тварин).
В Україні для лікування та екстреної профілактики використовують антитоксичні сироватки: протигангренозну, протиправцеву, протиботулінічні, протидифтерійну. їх виробляють із крові коней і великої рогатої худоби, які попередньо імунізовані анатоксинами та екзотоксинами відповідних збудників. Це гетерологічні антитоксичні сироватки. Крім антитоксичних виготовляють антибактеріальні сироватки також із крові коней, волів, гіперімунізованих відповідними убитими бактеріями або їх антигенами, але вони не знайшли широкого застосування. Антиретикулярну цитотоксичну нативну сироватку виготовляють з крові коней, гіперімунізованих антигеном, із клітин селезінки і кісткового мозку людини. її використовують для лікування хвороб, спричинених зниженням імунологічної реактивності (хронічні запальні процеси, в тому числі рогівки ока, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, атеросклероз мозкових оболон, ішемічна хвороба серця, гормонозалежні та інші хвороби).
Після виготовлення сироватки розливають в ампули, на яких зазначають назву сироватки, об'єм і концентрацію антитіл. Сироватки контролюють на стерильність, апірогенність, активність та фізичні властивості (колір, прозорість, відсутність осаду).
Активність сироватки (концентрацію антитіл) визначають у міжнародних одиницях (МО) або в антитоксичних одиницях (АО). Одна МО або одна АО для кожного виду сироватки визначається по-різному. За 1 АО протидифтерійної сироватки беруть ту найменшу її кількість, яка нейтралізує 100 летальних доз дифтерійного екзотоксину для морської свинки масою 250 г.
Сироватки вводять глибоко підшкірно, внутрішньом'язово у зовнішню поверхню стегна або у сідницю, внутрішньовенно. Протиправцеву сироватку можна вводити у спинномозковий канал (згідно з інструкцією щодо застосування сироватки). Захисні антитіла зберігаються в організмі до 4—6 тиж.
Перед введенням сироватку підігрівають на водяній бані до температури 37 °С.
Після введення сироватки можливі алергійні реакції негайного (одразу або через декілька годин) і уповільненого типу (ранні — на 2—6-у добу або віддаленого типу — на 2-му тижні після введення і пізніше).
Для запобігання виникненню анафілактичного шоку сироватку вводять за методикою Безредки. Для цього спочатку вводять невелику кількість сироватки для визначення чутливості організму до чужорідного білка: 0,1 см3 сироватки, розведеної у співвідношенні 1:100, вводять внутрішньошкірно у долонну поверхню передпліччя. Якщо через 20 хв на місці введення не виникає інфільтрат, а у хворого — неприємне відчуття, вводять 0,1 см3 концентрованої сироватки підшкірно у ділянку середньої третини плеча. У разі негативної реакції через ЗО—45 хв вводять всю призначену дозу за методом, зазначеним у інструкції. У разі позитивної шкірної проби сироватку розводять і вводять під наглядом лікаря поступово, починаючи з 0,5 см3 через кожні 20—ЗО хв, з кожним разом збільшуючи дозу (відповідно до інструкції).
Після введення сироватки у будь-якому разі хворий повинен залишатися під наглядом лікаря не менше ніж 1 год через можливість виникнення анафілактичного шоку.
Замість нативних сироваток останнім часом виготовляють очищені імуноглобуліни.
Імуноглобуліни (раніше ці препарати називали гамма-глобуліни) — це імунологічно активна білкова фракція сироватки або плазми крові, очищена та концентрована. Якщо вони виготовлені з людської крові, то їх перевіряють на вміст антитіл до ВІЛ, вірусу гепатиту С та HBsAg (антиген вірусу гепатиту В).
Із крові донорів або плацентарної крові породіль виготовляють імуноглобулін людини нормальний (для замісної терапії при імуно-дефіцитних станах, а також для профілактики гепатиту А, грипу, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, підвищення резистентності організму в період реконвалесценції після гострих інфекцій з тяжким перебігом); гістаглобулін, імуноглобулін людини протиалергійний (для лікування алергійних хвороб, а гістаглобулін — ще і для лікування інфекційних і неінфекційних хвороб); імуноглобулін людини протигриповий (для профілактики грипу, гепатиту А, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, а також для лікування гіпо- і агаммаглобулінемії, хронічної пневмонії, для підвищення резистентності організму в період одужання після гострих інфекцій і хвороб з тяжким перебігом); сандоглобулін (Швейцарія) — для замісної терапії при гіпо- і агаммаглобулінемії, дефіциті ІеО, для лікування лімфолейкозів, СНІДу у дітей; також використовують під час трансплантації кісткового мозку, при тяжких формах бактеріальних та вірусних інфекцій; антистафілококо-вий імуноглобулін — для лікування хвороб стафілококової етіології у дітей та дорослих.
Із сироватки крові кози отримують антирабічний імуноглобулін. Його застосовують у комбінації з антирабічною вакциною для профілактики сказу при тяжких укусах скаженими або підозрілими на сказ тваринами.
Виділяють імуноглобуліни широкого спектра дії — імуноглобулін людини нормальний, гістаглобулін, імуноглобулін протигриповий; і специфічні — вузького спектра дії — імуноглобулін антиста-філококовий, антирабічний.
Імуноглобуліни вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (як зазначено в інструкції).
Як більш концентровані й очищені від сторонніх домішок, порівняно з нативними сироватками, імуноглобуліни більш ефективні і дають менше ускладнень. Але гетерологічний імуноглобулін вводять також за методикою Безредки, а після його введення хворий повинен перебувати під наглядом лікаря не менше ніж 1 год. Після введення гомологічного імуноглобуліну необхідне перебування під наглядом лікаря упродовж 20—30 хв.
Імуноглобуліни і сироватки зберігають за температури 4 °С. Відповідно до національних вимог і рекомендацій ВООЗ використовують біологічні препарати вітчизняного і зарубіжного виробництва, які мають сертифікат реєстрації в Україні. Державний контроль за їх використанням покладено на державне підприємство „Центр іму-нобіологічних препаратів" (м. Київ).
Під час застосування всіх імунобіологічних препаратів слід чітко дотримуватись інструкцій щодо їх транспортування, зберігання і застосування. Препарати, які транспортували або зберігали з порушенням зазначених в інструкції умов, знищують. Імунобіологічні препарати треба використовувати до зазначеного терміну придатності.
Використання імунобіологічних препаратів після закінчення терміну придатності неприпустиме, вони не підлягають пере-контролю! І Ь