Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УЧЕБНИК_микробиология.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.34 Mб
Скачать

Сироватки. Правила введення. Серопрофілактика і серотерапія

S>\ Сироватки — це препарати, які містять специфічні антитіла (імуноглобуліни). їх називають імунними. За призначенням сиро­ватки бувають діагностичними і лікувально-профілактичними. Діа­гностичні імунні сироватки використовують для виявлення мікроб­них антигенів — збудника або його токсинів (методи їх отримання і застосування — див. "Практикум з мікробіології", заняття 5, за­вдання 1). Визначення виду чи типу збудника або токсину лежить в основі серологічної ідентифікації мікробів, визначення мікробних антигенів у патологічному матеріалі — в основі серологічної діа­гностики інфекційних хвороб.

Лікувально-профілактичні сироватки використовують для спе­цифічного лікування і специфічної профілактики інфекційних хво­роб. Вони створюють штучний пасивний імунітет.

За спрямованістю дії розрізняють антитоксичні (протидифте­рійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна), анти­бактеріальні (проти збудника сибірки, лептоспірозу, чуми), антиві-русні (протигрипова) сироватки.

За походженням сироватки можуть бути гомологічними (виро­блені із крові людей) і гетерологічні (виготовлені із крові тварин).

В Україні для лікування та екстреної профілактики використо­вують антитоксичні сироватки: протигангренозну, протиправцеву, протиботулінічні, протидифтерійну. їх виробляють із крові коней і великої рогатої худоби, які попередньо імунізовані анатоксинами та екзотоксинами відповідних збудників. Це гетерологічні антитоксич­ні сироватки. Крім антитоксичних виготовляють антибактеріальні сироватки також із крові коней, волів, гіперімунізованих відповідни­ми убитими бактеріями або їх антигенами, але вони не знайшли ши­рокого застосування. Антиретикулярну цитотоксичну нативну сиро­ватку виготовляють з крові коней, гіперімунізованих антигеном, із клітин селезінки і кісткового мозку людини. її використовують для лікування хвороб, спричинених зниженням імунологічної реактив­ності (хронічні запальні процеси, в тому числі рогівки ока, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, атеросклероз мозкових оболон, ішемічна хвороба серця, гормонозалежні та інші хвороби).

Після виготовлення сироватки розливають в ампули, на яких за­значають назву сироватки, об'єм і концентрацію антитіл. Сироватки контролюють на стерильність, апірогенність, активність та фізичні властивості (колір, прозорість, відсутність осаду).

Активність сироватки (концентрацію антитіл) визначають у міжнародних одиницях (МО) або в антитоксичних одиницях (АО). Одна МО або одна АО для кожного виду сироватки визначається по-різному. За 1 АО протидифтерійної сироватки беруть ту найменшу її кількість, яка нейтралізує 100 летальних доз дифтерійного екзо­токсину для морської свинки масою 250 г.

Сироватки вводять глибоко підшкірно, внутрішньом'язово у зо­внішню поверхню стегна або у сідницю, внутрішньовенно. Проти­правцеву сироватку можна вводити у спинномозковий канал (згідно з інструкцією щодо застосування сироватки). Захисні антитіла збе­рігаються в організмі до 4—6 тиж.

Перед введенням сироватку підігрівають на водяній бані до тем­ператури 37 °С.

Після введення сироватки можливі алергійні реакції негайного (одразу або через декілька годин) і уповільненого типу (ранні — на 2—6-у добу або віддаленого типу — на 2-му тижні після введення і пізніше).

Для запобігання виникненню анафілактичного шоку сироватку вводять за методикою Безредки. Для цього спочатку вводять неве­лику кількість сироватки для визначення чутливості організму до чужорідного білка: 0,1 см3 сироватки, розведеної у співвідношенні 1:100, вводять внутрішньошкірно у долонну поверхню передпліччя. Якщо через 20 хв на місці введення не виникає інфільтрат, а у хво­рого — неприємне відчуття, вводять 0,1 см3 концентрованої сиро­ватки підшкірно у ділянку середньої третини плеча. У разі негатив­ної реакції через ЗО—45 хв вводять всю призначену дозу за методом, зазначеним у інструкції. У разі позитивної шкірної проби сироват­ку розводять і вводять під наглядом лікаря поступово, починаючи з 0,5 см3 через кожні 20—ЗО хв, з кожним разом збільшуючи дозу (відповідно до інструкції).

Після введення сироватки у будь-якому разі хворий повинен за­лишатися під наглядом лікаря не менше ніж 1 год через можливість виникнення анафілактичного шоку.

Замість нативних сироваток останнім часом виготовляють очи­щені імуноглобуліни.

Імуноглобуліни (раніше ці препарати називали гамма-глобуліни) — це імунологічно активна білкова фракція сироватки або плазми крові, очищена та концентрована. Якщо вони виготовлені з люд­ської крові, то їх перевіряють на вміст антитіл до ВІЛ, вірусу гепа­титу С та HBsAg (антиген вірусу гепатиту В).

Із крові донорів або плацентарної крові породіль виготовляють імуноглобулін людини нормальний (для замісної терапії при імуно-дефіцитних станах, а також для профілактики гепатиту А, грипу, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, підвищен­ня резистентності організму в період реконвалесценції після гострих інфекцій з тяжким перебігом); гістаглобулін, імуноглобулін люди­ни протиалергійний (для лікування алергійних хвороб, а гістагло­булін — ще і для лікування інфекційних і неінфекційних хвороб); імуноглобулін людини протигриповий (для профілактики грипу, ге­патиту А, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, а також для лікування гіпо- і агаммаглобулінемії, хронічної пнев­монії, для підвищення резистентності організму в період одужання після гострих інфекцій і хвороб з тяжким перебігом); сандоглобулін (Швейцарія) — для замісної терапії при гіпо- і агаммаглобулінемії, дефіциті ІеО, для лікування лімфолейкозів, СНІДу у дітей; також використовують під час трансплантації кісткового мозку, при тяж­ких формах бактеріальних та вірусних інфекцій; антистафілококо-вий імуноглобулін — для лікування хвороб стафілококової етіології у дітей та дорослих.

Із сироватки крові кози отримують антирабічний імуноглобулін. Його застосовують у комбінації з антирабічною вакциною для про­філактики сказу при тяжких укусах скаженими або підозрілими на сказ тваринами.

Виділяють імуноглобуліни широкого спектра дії — імуноглобу­лін людини нормальний, гістаглобулін, імуноглобулін протигрипо­вий; і специфічні — вузького спектра дії — імуноглобулін антиста-філококовий, антирабічний.

Імуноглобуліни вводять внутрішньом'язово або внутрішньовен­но (як зазначено в інструкції).

Як більш концентровані й очищені від сторонніх домішок, по­рівняно з нативними сироватками, імуноглобуліни більш ефективні і дають менше ускладнень. Але гетерологічний імуноглобулін вво­дять також за методикою Безредки, а після його введення хворий повинен перебувати під наглядом лікаря не менше ніж 1 год. Після введення гомологічного імуноглобуліну необхідне перебування під наглядом лікаря упродовж 20—30 хв.

Імуноглобуліни і сироватки зберігають за температури 4 °С. Від­повідно до національних вимог і рекомендацій ВООЗ використову­ють біологічні препарати вітчизняного і зарубіжного виробництва, які мають сертифікат реєстрації в Україні. Державний контроль за їх використанням покладено на державне підприємство „Центр іму-нобіологічних препаратів" (м. Київ).

Під час застосування всіх імунобіологічних препаратів слід чіт­ко дотримуватись інструкцій щодо їх транспортування, зберігання і застосування. Препарати, які транспортували або зберігали з пору­шенням зазначених в інструкції умов, знищують. Імунобіологічні препарати треба використовувати до зазначеного терміну придат­ності.

Використання імунобіологічних препаратів після закінчення терміну придатності неприпустиме, вони не підлягають пере-контролю! І Ь