Домашнє завдання

Підготуйтеся до практичного заняття 14.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 14

1. Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття, запи­шіть у щоденнику тему і план заняття.

2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 341— 358; практикум, с. 157—163).

Практичне заняття 14

Лабораторна діагностика хвороб, спричинених рикетсіями, хламідіями, мікоплазмами

Мета заняття:

— знати особливості взяття патологічного матеріалу на до­слідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії, оформлення супровідної документації;

— знати методи мікробіологічної діагностики. Оснащення: таблиці, заздалегідь поставлена PAP.

План

1. Вивчення методів мікробіологічної діагностики висипно­го тифу.

2. Ознайомлення з методикою проведення PAP для діагнос­тики висипного тифу.

3. Вивчення методів мікробіологічної діагностики хламіді-озів.

4. Вивчення методів мікробіологічної діагностики міко-плазмозів.

Хід заняття

1. Вивчення методів мікробіологічної діагностики висипного тифу

Завдання 1. Вивчіть методи мікробіологічної діагности­ки епідемічного висипного тифу.

Діагностику епідемічного висипного тифу і хвороби Брилля проводять з урахуванням комплексу клініко-епідеміологічних даних, результатів серологічного дослідження крові хворого з антигеном рикетсій Провачека, а також даних анамнезу про перенесення в минулому епідемічного висипного тифу.

У діагностиці епідемічного висипного тифу та хвороби Брилля вирішальними є серологічні дослідження. Антитіла накопичуються наприкінці 1-го — на початку 2-го тижня за­хворювання. Основними серологічними реакціями є: реакція аглютинації рикетсій — PAP, РЗК, РИГА, реакція непрямої імунофлюоресценції — РНІФ.

у PAP. Антитіла до рикетсій Провачека виявляють з 5—7-го дня хвороби. З 2-го тижня їх виявляють у всіх хворих у висо­ких титрах (1:160 — 1:640). У період реконвалесценції титр аглютинуючих антитіл зменшується. Анамнестична реакція аглютинації через 1 рік і більше зберігається у низьких титрах (1:10 — 1:20). Діагностичним титром PAP при одноразовій по­становці вважають 1:40 у разі використання антигену з рикет­сій, накопичуваних за методом Вейгля (у кишках вошей), та 1:160 — у разі використання антигену із рикетсій, накопичува­них у курячих ембріонах.

РЗК — суворо специфічна і високочутлива. Антитіла визна­чаються з 5—7-ї доби у 48 % хворих, на 2-му тижні — у 96 %, а на 3-му тижні — у 100 %. РЗК зберігається позитивною протя­гом багатьох років, навіть десятиліть після перенесеної інфек­ції. Реакцію використовують для ретроспективних досліджень під час пошуків джерел інфекції, а також для виявлення імуно­логічної структури населення відносно висипного тифу. У разі виявлення активної форми інфекції діагностичний титр РЗК становить 1:160, у разі ретроспективної діагностики — 1:10.

РНГА, на відміну від РЗК, позитивна тільки протягом ак­тивної фази висипнотифозної інфекції і в найближчі строки ре­конвалесценції (до 6 міс).

За допомогою РНГА визначають свіжі або порівняно недавні форми захворювання. Реакція вважається специфічною у роз­веденні 1:100, надійний діагностичний титр становить 1:1000. У хворих на висипний тиф гемаглютиніни визначаються пере­важно у високих титрах — 1:1000 — 1:25 000 і вище.

РНІФ — високочутлива і високоспецифічна. На 5—7-у добу хвороби антитіла визначаються у високих титрах: 1:320 — 1:1230, на 10—15-у добу титр антитіл збільшується до 1:2560 — 1:10 240. РНІФ у низьких титрах зберігається багато років і навіть десятиліть, тому її застосовують для визначення го­строї форми інфекції, ретроспективної діагностики і виявлен­ня імунологічної структури населення, а також для визначен­ня класів імуноглобулінів під час проведення диференціальної діагностики епідемічної форми хвороби і хвороби Брилля. Для хвороби Брилля як рецидивної форми хвороби характерно на­копичення IgG із самого початку хвороби. Для епідемічної фор­ми хвороби характерно, що спочатку накопичуються IgM. Але ці дослідження характерні тільки до 19-го дня хвороби, тому що у більш пізні строки IgG накопичуються як при хворобі Брилля, так і при епідемічній формі хвороби.

Ці серологічні реакції бувають позитивними і при атипових формах висипного тифу, коли клінічно діагностувати висип­ний тиф неможливо. У динаміці титри антитіл підвищуються до максимуму наприкінці 2-го тижня (14—15 днів), тому дослі­дження сироватки крові проводять на 6—7-у добу хвороби і по­вторно через 3—5 діб. У деяких хворих спостерігається "випа­дання" окремих серологічних реакцій, тому дослідження слід проводити паралельно в двох серологічних реакціях одночасно: PAP і РЗК або PAP і РИГА.

У разі застосування антибіотиків широкого спектра дії (те­трацикліну, рифампіцину) в ранні строки хвороби може спо­стерігатися зниження титрів антитіл або запізнення їх появи.

Завдання 2. Ознайомтеся з методами мікробіологічної діагностики ендемічного висипного тифу.

Для діагностики ендемічного висипного тифу використо­вують серологічний і біологічний методи. Для серологічної діагностики використовують PAP і РЗК. їх ставлять так само, як і відповідні реакції при епідемічному висипному тифі, але використовують діагностикум, виготовлений із R. typhi. Ці реакції дають змогу діагностувати ендемічний висипний тиф і провести диференціацію ендемічного й епідемічного висип­ного тифу.

Біологічний метод здебільшого використовують для дифе­ренціації епідемічного й ендемічного висипного тифу. Кров'ю хворого заражають самців морської свинки внутрішньооче-ревинно. Рикетсії Провачека спричинюють у них гарачку, а R. typhi — скротальний феномен (рикетсійний періорхіт).