3. 3. Антропологічна, або функціональна, концепція культури.

Представ­ники: Б.К. Малиновський, К. Леві-Строс, А. Кребер. Сутність концепції: виникнення й розвиток культури пов'язується з потребами людства.

Броніслав Каспер Малиновський (1884-1942), видатний англійський етнограф і соціолог:

Основні ідеї:

- типологізував потреби, що обумовили виникнення культури:

а) первинні потреби - спря­мовані на продовження роду і забезпечення його життєдіяльності, їм відповідає розвиток знань, освіти, житлових умов;

б) похідні потре­би - спрямовані на виготовлення і вдосконалення знарядь праці, їм відповідає розвиток економіки і культури господарювання;

в) інтегра­тивні потреби - виявляються в необхідності згуртування і об'єднан­ня людей, в потребі авторитету. Задоволенню цих потреб відповідає політична організація суспільства;

- відмінність між культурами обу­мовлена різними способами задоволення потреб;

- сформулював основні принципи функціонального аналізу культури: 1. Кожна культура, як функціональна єдність су­спільства, є цілісною.

2. Кожний тип цивілізації, кожна тради­ція чи звичай (або вірування) виконують важливу для культури функцію.

3. Кожний елемент культури є незамінним, оскіль­ки забезпечує цілісність культури.

- культура - складне утворення, певна система взаємозв'язаних та взаємообумовлених соціальних інститутів, що задовольняють біо­логічні і власне культурні потреби людей;

- відсутність рівноваги між соціальними інститутами приводить до руйнування культури як цілісного організму.

Клод Леві-Строс (1908-1991), відо­мий французький етнолог і соціолог:

Основні ідеї:

- застосував теорію інформа­тики і методи структурної лінгвістики до аналізу культури;

- вивчав процес виділення людини з природи і переходу її до куль­тури;

- об'єкт дослідження - культура первісного суспільства;

- розвиває принцип ієрархії культурних систем, розкриває ізоморфний характер зв'язку між ними і робить висновок, що людська культура є цілісним утворенням;

- відстоює ідею європоцентризму, доводить необхідність відновлення єдності чуттєво­го і раціонального начал культури, що втратила західна цивілізація;

- прагне зблизити гуманітарні і природничі науки. Такий підхід дозволяв йому більш предметно дослідити особливості культури даної цивілізації, розкрити її роль у взаємо­зв'язку людини і природи.

Альфред Луїс Кребер (1876-1960), американський етнограф:

Основні ідеї:

- розробив теорію стилів фундаментальних форм куль­тури;

- вважав, що стиль властивий всім великим культурам та їх основним формам;

- поширював поняття стилю на науку, ідео­логію, мораль і спосіб життя;

- стиль епохи або цивілізації визначають геніальні особи, які вносять істотний вклад у розви­ток тієї чи іншої галузі культури.

Володіючи значним етнографіч­ним матеріалом, американський вчений зробив вдалу спробу узагаль­нити різні стилі локальних культур і сформулювати концепцію стилів загальнолюдської цивілізації.

3.4. Соціологіч­на концепція культури.

Представники: П. Сорокін Г. Маркузе, Т. Адорно.

Сутність концепції: культура розглядається як цілісне утво­рення, складна ієрархічна система культурних і соціальних систем.

Питирим Сорокін (1889-1968), відомий соціолог культури, російський вчений-емігрант, а згодом - президент американської соціологічної асоціації:

Основні ідеї:

- сформулював теорію суперсистем культури;

- виділив три основних типи культури, що лежать в основі суперсистеми: а) чуттєвий тип, для якого властиве чуттєве сприймання навколишньо­го світу; б) ідеаціональний тип, для якого характерний раціональний підхід до дійсності; в) ідеалістичний тип, що грунтується на інтуїтивістському методі пізнання;

- кожна форма культурної суперсистеми (мова, мистецтво, мораль, релігія, філософія) має свою пер­шооснову, яка складає матеріальне й ідеальне начала, що визначають тип культури і відповідний йому світогляд;

- куль­турна система є вихідним і вирішальним фак­тором соціального розвитку.

"Саме культурний фактор здійснює визначальний вплив на появу, існування і структуру соціаль­них груп (систем), а не навпаки..."

- відкидає концепцію локального розвитку культур, відстоюючи принцип історичного коловороту суперсистем;

- культу­ра одного народу взаємозв'язана з культурою іншого, контакти між культурами були завжди і стають тепер більш інтенсивними;

Сорокін пише: "Зрозум­іло без слів, що соціокультурні феномени міняють свої позиції як у фізичному, так і в соціальному просторі. Вони неперервно мігрують, циркулюють і пересуваються з місця на місце, від однієї групи до іншої, від одного класу до другого, назад і вперед, згори вниз в різно­манітному стратифікованому соціокультурному універсумі. Авто­мобіль і ленінський комунізм, безрукавки, короткі зачіски, ванни і радіо, джаз і губна помада, теорії революції і симфонії Бетховена, захисні тарифи і теософія - всі ці практично культурні об'єкти і цінності рухаються із Сполучених Штатів у Китай, з Відня в Сідней і Калькутту, з Детройта в Москву, від вищих класів до нижчих, з міст до сіл, від аристократів до пролетаріату і навпаки".

- вся історія соціокультурного світу проявляє себе динамічна, невичерпна у своїй різноманітності, перетвореннях і відмінностях у будь-який момент свого існування. У будь-якій сфері культури часто нова система замінює віджилу, що властиве й економічній політиці, соціальній організації суспільства тощо;

"Певні стилі у мис­тецтві, наприклад готична архітектура, - пише вчений, - виникли, розвивались, досягли повного розквіту і тоді, вичерпавши свої мож­ливості, зупинялись або муміфікувались в епігонських повтореннях, або гинули, давши простір новому стилю".

- аналізує динаміку культури і констатує, що нинішня пануюча матеріальна суперсистема поступово замінюється релігійним, ідеалістичним типом культури;

- занепад сучасної західної культури створює можливість появи нової суперсистеми, зумовленої дією "принципу іманентних змін", що означатиме народження нової культури, здатної виправити, оновити дегра­дуючу систему культури;

- цикл культурних процесів відбувається у власному колі, прохо­дить "у холостому русі", відірвано від суспільної практики. Одні ідеї породжують і за­мінюють інші ідеї.

Як бачимо, криза сучасної західної культури привертає увагу багатьох дослідників (Герберт Маркузе, Теодор Адорно):

- пов'язують виникнен­ня цієї кризи сучасної західної культури з такими сутнісними характеристиками культури, як ре­пресивність та раціональність;

- руйнування традицій, раціоналізм, про­никнення наукових методів пізнання в усі сфери знання підірвали основи діяльності та емоційний світ людини, придушили утопію, фантазію, спричинили кризу віри, появу глибоких внутрішніх суперечностей у сфері культури ( Г. Маркузе).

Основною суперечністю культури вважається суперечливість між високою (елітарною) і низькою (масовою) культурами.

Хосе Ортега-і-Гассет (1883-1955), іспанський філософ.

Основна праця - "Повстання мас".

- спробував теоретично обгрунтувати виникнення суперечності між елітарною і масовою культурами, розкрити її сутність;

- протиставив культуру еліти як твор­ця духовних цінностей і культуру мас як споживача культури;

- спо­живаючи духовні цінності, народ перетворює справжню культуру на "ширвжиток", що дістав назву "масова культура". Остання має утилі­тарне призначення і є бездуховною за своїм змістом. Вторгнення масової культури в сферу елітарної, високої розцінюється як наступ "варварства в культурі" або "контркультури";

- аналізуючи внутрішньо-культурні суперечності, протиставляє науку і культуру.

Серед різноманітних видів духовної діяльності людей найбільш стабільною і живучою виявилась наука. Її істини незалежні від людини, вони в наш час набули великого значення в усіх сферах духовного життя; значно зросли технічні засоби поширення досягнень науки і культу­ри в цілому. Все це призводить до деградації гума­ністичної культури. Твердження, що наука забезпечує блага людству, а її прогрес приносить користь, є дискусійними в наш час для бага­тьох вчених.

Істини культури мають утилітарне призначення. Вони мають сенс і сприймаються людьми лише тоді, коли стають частиною їх життєдіяльності, сприяють задоволенню певних потреб. Світ, в якому живе людина, - це не лише природне середовище, але й той світ людини, що створений самою людиною. Наука і культура проти­стоять одна одній.