2. Поняття і сутність культури.

2.1. Еволюція поняття «культура».

В сучасній науці існує понад 500 визначень культури, що пояснюється багатогранністю феномена і широким вживанням терміна "культура" в конкретних дисциплі­нах. Одні під культурою розуміють цінності духовного життя, інші, звужуючи це поняття, відносять до культури лише ідеологію, яка покликана обслуговувати сферу виробництва. У галузі історичних, філософських, етнографічних, соціологічних, філологічних досліджень зустрічаються різноманітні уявлення про культуру, зумовлені специфічними вимогами і завданнями цих дисциплін.

Проте теоретична склад­ність проблеми не вичерпується розмаїтістю визначень. Відомий дослідник культури В.М.Межуєв писав, що "фундаментальна теоре­тична значимість (і складність) поняття "культура" для сучасної науки обумовлена глобальністю й багатогранністю самої проблеми культури в ситуаціях і обставинах XX століття".

Незважаючи на різноманітність визначень культури, в них можна виділити синтезуюче ядро, що об'єднує різні точки зору. Таким ядром виступає саме слово "культура", що походить від ла­тинського «сulturа» і в перекладі означає обробіток, вирощування, догляд. Спочатку це стосувалося землеробської праці, згодом термін почав уживатися в ширшому значенні.

2.1.1. Поняття «культура» в античний період.

Цицерон, "Тустуланські бесіди" (45 р. до н.е.):

- називає філософію "культурою душі";

- від справжнього філософа вимагається наполегливе вдос­коналення власних розумових здібностей;

- саме в культурі мислен­ня вбачається шлях до розширення духовного світу людини.

В такому розумінні термін "культура" увійшов до всіх європейських мов, у тому числі й до української.

Термін "культура" у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленням про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось і тому вжи­вався з певним доповненням, позначаючи завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Пізніше культуру стали розу­міти як "людяність", що виділяє людину з природи, варварського ста­ну. Культура стала мірою того, що відрізняє римлянина від варвара, цивілізовану людину від дикуна, природне від неприродного (тобто штучного).

2.1.2. Поняття «культура» в епоху Просвітницт­ва.

В епоху Просвітницт­ва (XVII-XVIII ст.) світ культури, будь-який її предмет або явище сприймаються як результат діяльності людей, спрямованої на обробку, перетворення того, що дано безпосередньо природою. Культура виступає як міра співвідношення природного і позаприродного (створеного штучно), віддалення людини від природи.

Основні ідеї:

- базовою є ідея всезагаль­ності людського розуму та його законів;

- культура пов'язується з тими перевагами і благами, які несуть людині вдоско­налення й застосування розуму;

- розум визнавався іма­нентною властивістю людини, отже різниця між людьми, їх спільнота­ми і народами виражалась тільки мірою розумності.

З цих положень був зроблений ряд висновків принципового значення:

- люди і народи не відрізняються наявністю або відсутністю куль­тури, а тільки рівнем культурності;

- культура має єдине джерело і загальнолюдський характер;

- культурні відмінності між людьми й народами є наслідком їхньої різновіддаленості від первісного природного світу і мають суто вимірний, а не сутнісний характер.

У цих висновках містяться принаймні три важливі світоглядні ідеї - ідея одвічної єдності усього людського роду, ідея історизму як руху суспільства шляхом просвіти та ідея прогресу, пов'язана зі спадкоємним розвитком історії, з успадкуван­ням та нагромадженням людського досвіду.

Французькі просвітителі XVIII ст. вважали, що до справедливих, розумних соціальних порядків приведе розвиток розуму й моральності людей. Поняття культури набуває світоглядно-мораль­ного змісту. Проте революція у Франції (1789-1794 рр.) розчарува­ла тих, хто вірив у розумність та справедливість буржуазних відно­син, поділяв натуралістичні уявлення про природу людини.