3.2.2. Символізм у мистецтві бароко.

1. У драматургії, різдвяних великодніх історичних драмах (наприклад, у Г. Кониського, М. Довгалевського, Ф. Прокоповича) велику роль грає символіка чисел - три, чотири, п'ять, сім, дев'ять, дванадцять.

Числа визначали кількість дій у драмі, кількість персонажів, виходів героя на сцену, повторів. Символіка чисел у бароко грунтується на Біблії: число три пов'язується з триєдністю Бога, чотири - з чотирма євангелістами (чотирма сторонами світу), сім - із символом святості тощо.

2. Символіка чисел і геометричних фігур наявна і в принципах композиції деяких творів українського живопису, графіки, різьби, архітектури.

Типовою схемою їх побудови був рівнобедрений трикутник. Ретельно добиралася також кількість персонажів, визначався порядок їх розташування в трикутній композиції.

Перше культурне відродження України, як називають історики національно-патріотичне піднесення XVII ст., зумовило цікавість певних кіл шляхти (особливо у середині століття) до свого походження, до творення генеалогічних легенд, гербів.

- українське бароко привнесло нові виміри і нові значення в українську геральдику;

3.2.3. Розвиток української геральдики в культурі бароко:

- істотно змінюється символіка старих середньовічних гербів.

Раніше правом герба користувалися лише українці, поляки, литовці шляхетного походження.

- вихід на історичну арену українського козацтва, виникнення інституту гетьманства, впровадження полкового адміністративного поділу території України спричинили появу нових претендентів на носіння гербів;

Це час посиленої герботворчості.

- у символіці українських гербів відсутні химерні зображення східного походження (чим захоплювалася європейська знать) - драконів, літаючих чудовиськ тощо;

- емблемотворчість і герботворчість українського бароко грунтуються на пошукові предметів-асоціацій в народному побуті, в природі, оточуючому середовищі або утворенні так званих складних гербів внаслідок шлюбів або корпоративних об'єднань;

Часто при творенні гербів для полкових міст і впливових козацьких родин символічного значення набували речі, які доти символами не вважалися (наприклад, сумки для герба міста Сум).

- родовідне дерево давніх, заслужених, іменитих осіб зображалося у вигляді виноградного і трояндового кущів, дуба і лавра;

Прикладом слугують генеалогічні древа Святополк-Четвертинських, Полубинських, Розумовських. З царства Флори обиралися види, знайомі людям, які мають шляхетні властивості.

- в геральдиці використовували зображення орлів, коней, левів, а також квітів, колосся.

Звичайно, вони мали символізувати не кровожерливість левів чи орлів, а силу, сміливість, далекоглядність.

- у козацькій емблематиці широко використовувались бунчуки, булави, печатки, перстянки, зброя, порохівниці, стріли;

- символами для духовних осіб (ці символи зображалися на гравійованих титулах церковних книг, гербах) слугували руків'я посохів, митри, оклади Євангелій, чаші для причастя та інші речі культу, в яких виявлялися місцеві або індивідуальні уподобання ієрархів обох українських церков.

Формування цієї символіки завершується в 90-ті роки XVII ст. - першому десятилітті XVIII ст., у період так званого мазепинського бароко. Вона прижилася так сильно, що її не змогли викорінити, незважаючи на гоніння на все специфічно українське, яке почалося в останній період Петровської доби та було продовжене Катериною II і всіма наступними російськими царями. Можна сказати, що емблематика українського бароко мала не тільки художнє значення (як цікаве явище світової барокової культури), а й сприяла збереженню національної самосвідомості українського народу.

Естетичними особливостями українського бароко є:

- багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилена декоративність;

- динамізм;

- численна кількість всіляких іносказань;

- небачена вигадливість форми.

Характеристики цього періоду повністю стосуються слова М. Грушевського про такі особливості української художньої системи, як мистецький та ідейний синкретизм, органічне поєднання слова і обряду, ритміки і слова, віри й знання, прагнення творити дійсність у світлі мрії, але й високого ідеалу.