2.1.4. Роль Петра могили у відновленні культурних пам'яток Києва.

Піднесенню православної церкви сприяла широка підтримка її з боку суспільства, народу, а також особистість київського митрополита Петра Могили.

Після десятиліть гнаності православної церкви і ледве не перебування її в підпіллі на чолі київської митрополії стала людина шанована, рівна серед рівних у колі перших осіб держави (походив з молдавського княжого роду).

- новий митрополит перш за все заходився реставрувати - переважно за власний кошт - культурні та духовні пам'ятки Києва;

Реставраційні роботи цього часу повернули з "темряви підземної", як тоді писали, багато храмів.

- Петро Могила забрав в уніатів Софійський собор і монастир, які на той час стали подібні до зруйнованих фортець. їх швидко відремонтували;

- повернули до життя й інші храми княжої доби - Десятинну церкву, храм Спаса на Берестові, Михайлівську церкву у Видубицькому монастирі;

Відновлення княжих святинь унаочнювало безперервність традицій. Невипадково в цей же час фіксується старе повір'я, що доки в Софійському соборі стоїть непорушна стіна з Богородицею-Орантою, доти стоятиме й Київ.

2.2. Реформування освіти.

Оновлення торкнулося й освітянської справи, і супроводжувалося гострими суперечками. Чи не з перших кроків державотворчої діяльності козацтво заговорило про реформу освіти. Навіщо вона була потрібна ?

Стан розвитку освіти в Україні епохи Гетьманщини:

- в Україні було традиційно багато письменних людей;

- за свідченнями чужоземних мандрівників, всі діти, навіть сироти (а їх було доволі багато) навчалися грамоті, для них існували школи грамоти при церквах, початків грамоти навчали і мандрівні дяки;

- братські школи (а у першій третині XVII ст., крім вже існуючих виникли Львівська, Київська, Луцька, Вінницька, Немирівська й ін.) продовжували навчати рідною мовою основ православ'я, грецької, арифметики, астрономії, музичної грамоти;

- діти дрібної шляхти, заможних міщан, духовенства вчилися здебільшого у школах гімназіального типу, створених уніатським орденом василіан в Умані, Каневі, Овручі, Львові, Бучачі та інших містах;

- викладання у колегіумах, яких було теж чимало на початок XVII ст., відбувалося за загальноєвропейськими методиками гуманітарної освіти. Так було і в протестантських (зокрема, кальвіністських) гімназіях - у Дубецьку біля Перемишля та Панівцях поблизу Кам'янця.

Таким чином, проблемою була відсутність єдиної концепції навчання, що пожвавило дискусію.

літо 1631 р. - Петро Могила, тоді ще Києво-Печерський архімандрит, відкрив власне училище при Лаврському монастирі, зорієнтоване навчальною програмою і організацією (зокрема, безкоштовним навчанням) на єзуїтський колегіум, а через рік, об'єднавши його з братським училищем, створив відому Києво-Могилянську колегію.

2.2.1. Особливості організації навчального процесу у Києво-Могилянській колегії:

- вчилися в ній і католики-шляхтичі, і православні (часто незаможні);

- відтак у програмі була й церковнослов'янська мова, а учнів православного віросповідання звільняли від участі в церковних католицьких богослужіннях;

- колегія репрезентувала новий тип школи, що суперечив старій формі освіти, демонструючи зміщення орієнтирів у західний бік;

- лекції читалися латиною;

Активізувалася дискусія щодо нової моделі освіти, що інколи набирала надто войовничого характеру. Особливо це стосувалося Києво-Могилянської колегії. Читання лекцій латиною в ній витлумачувалося опонентами як підтвердження того, що колегія - зовсім не православний навчальний заклад, її вихованців лайливо називали латинниками та уніатами. Були пропозиції: якщо вже не можна обійтися без іноземної мови, то нехай замість латини буде введена грецька тощо.