3. Освіта і наука, архітектура і мистецтво.

3.1. Освіта і наука в Галицько-Волинському князівстві.

Важливими освітніми і науковими центрами стали Галич, Володимир-Волинський, Холм, а пізніше Львів.

- поширення освіти, як і в Київській Русі, відбувалося шляхом розвитку школи і письменства;

- справами освіти займалися князі, заможні бояри, купці.

Нерідко діти заможних громадян мобілізовувались князями для обов'язкового навчання грамоті.

- перші школи створювались при церквах і монастирях, де вчителями були священики, ченці та дяки;

- школи різнилися за професійною орієнтацією: поширеними були школи для підготовки ремісників, купців;

- приходські школи давали початкову освіту, їх основною метою було навчити дітей писати, читати і рахувати;

- вищу освіту могли здобути лише діти багатих, перш за все ті, хто відзначався певною обдарованістю.

3.1.1. Вивчення іноземних мов:

- досить поширеним було знання іноземних мов (грецької, латинської, німецької, польської);

Історичні літературні джерела засвідчують, що частина митрополитів була грецького походження, а галицькі єпископи користувалися печатками з грецькими написами.

Академік І.П. Крип’я-кевич пише, що в мові Галицько-Волинського літопису «звертають увагу окремі слова, запозичені із угорської, німецької, литовської мов…»

Про поширення латинської мови засвідчує листування князів і володимирських міщан з державними діячами та вельможами європейських країн.

- ідеалом тієї епохи була людина «тримовна» (знавець грецької, латинської і однієї з європейських мов).

Такі знання потрібні були не лише для освоєння минулої культури, але й для практичної життєдіяльності.

- вища освіта вимагала не лише досконалого знання старослов'янської мови, але й грецької;

Митрополит Климентій свідчив, що вже в першій половині XIII 6т.. в Русі близько 400 чоловік володіли грецькою мовою, до чого спонукали торговельні, церковні й дипломатичні зв’язки з Візантією.

- посилення зв’язків європейськими державами в XII 6т.. висувало потребу в знанні латинської мови;

Це підтверджується багатьма офіційними історичними документами, зокрема листуванням з римськими папами і західними монархами. На галицько-волинських землях вивчення латинської мови набуло великого поширення, особливо серед осіб, які займали помітне громадське становище або державну посаду. Враховувалось і те, що в країнах Західної Європи в ті часи латина була державною мовою, її знання дозволяло розвивати міжнародні контакти.

- для основної маси людей не існувало потреби у знанні грецької та латинської мови, вони обмежувались старослов'янською, що була одночасно й церковною мовою. Через цю мову переважна маса населення засвоювала освіту й культуру.

В часи лихоліття і войн князі не займалися організацією освіти. Шкільна справа перейшла до церкви.

3.1.2. Вплив церкви на шкільну освіту:

- у православних парафіях створювались початкові школи для дітей місцевого населення, де священики і дяки навчали дітей читати і писати, використовуючи церковну літературу;

- крім парафіяльних, при єпископських кафедрах організовувались школи, які мали на меті підготовку кандидатів у священики. У цих школах вчили читати, писати й рахувати, а також – церковному співу, основам православного віровчення та моралі.

3.1.3. Характерні риси освіти в Галицько-Волинському князівстві:

- продовжувала традиції шкільництва Київської Русі, пов'язуючи освіту з діяльністю церкви;

- у парафіяльних, монастирських та єпископських школах навчання і виховання було в основному релігійним, однак надавалися й елементарні знання з різних галузей науки (мови, арифметики, співів).

- до вчительського корпусу входило духовенство, дяки (яких називали дидаскалами або майстрами) та вчителі, яких іменували "бакалярами";

- навчали не лише читати, багато уваги приділяли письму;

Спочатку дітей навчали писати "уставом", тобто великими каліграфічними літерами, потім - "скорописом", який на думку деяких істориків, сприяв українізації старослов'янської мови, що згодом розділилась на церковну і українську мову світського характеру.

- після закінчення початкової школи випускники повинні були продовжувати свою освіту самостійно;

В. Біднов підкреслює, що самостійне навчання в Україні стало традицією і збереглося аж до революції 1917 року. Україна до XVI ст. не мала власних вищих навчальних закладів, тому діти вельмож отримували вищу освіту за кордоном (зокрема, в Болонському, Паризькому, Празькому, Краківському університетах).

Перша в Україні вища школа була відкрита в 1577 р. і називалась "Острозька академія". Внаслідок цього українська культура зазнала істотного впливу західноєвропейської культури.

- заможні люди наймали вчителів для навчання дітей у домашніх умовах;

Яскраво це ілюструє заповіт, залишений волинським шляхтичем Василем Загоровським. Перебуваючи в татарській неволі в Криму, він наказував опікунам знайти для його двох синів "дяка добре вченого і цнотливого або запросити того самого дяка, що в мене служив, і віддати дітей вчитися руській науці в Святому Письмі або в моєму домі, або в церкві святого Іллі у Володимирі, і не пестити їх, а пильно і порядно приводити до науки так, щоб потім вони з науки тої були придатні до помноження хвали милосердному Господу й до служби своєму господареві..." В заповіті було враховано й те, що діти шляхтича мали в майбутньому посідати державні посади, а для цього необхідно володіти латинською мовою, оскільки це була мова міждержавного спілкування Західної Європи. Тому вельможа наказує опікунам знайти "статейного бакаляра, який би міг синів добре вчити письму латинської мови..."

Літописи та інші джерела засвідчують, що в Галицько-Волинському князівстві, як і в усій Київській Русі, майже всі діти здобували початкову освіту. Так, сирійський мандрівник Павло Алепський, який подорожував по руській землі, у своїх спогадах висловив здивування, що переважна більшість людей, у тому числі жінки і дівчата, вміють читати, знають порядок церковних служб і хоровий спів. Дітей тут, писав мандрівник, більше ніж трави; особливо багато вдів і сиріт, але всі вони знають грамоту. "Священики навчають навіть дітей-сиріт, і не лишають їх неуками блукати по вулицях..."