- •Тема 4. Період феодальної роздрібненості.
- •1. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII-XIII століттях.
- •1.1. Причини роздрібненості Стародавньої Русі:
- •1.2. Економіко-географічні характеристики Галицько-Волинського князівства.
- •1.3. Соціально-класовий устрій Галицько-Волинського князівства:
- •1.4. Соціально-політична ситуація у Галицько-Волинському князівстві.
- •2. Основні осередки соціального і культурного життя.
- •2.1. Володимир.
- •2.2. Галич.
- •2.3. Холм.
- •2.4. Перемишль.
- •2.5. Роль церкви у культурному житті Галицько-Волинського князівства.
- •3. Освіта і наука, архітектура і мистецтво.
- •3.1. Освіта і наука в Галицько-Волинському князівстві.
- •3.1.1. Вивчення іноземних мов:
- •3.1.2. Вплив церкви на шкільну освіту:
- •3.1.4. Розвиток письменства.
- •3.1.6. Оригінальна художня література.
- •3.2. Архітектура і мистецтво в Галицько-Волинському князівстві.
- •3.2.1. Архітектура в Галицько-Волинському князівстві.
- •3.2.2. Живопис у Галицько-Волинському князівстві.
- •3.2.3. Ювелірне та музичне мистецтво на Галицько-Волинських землях.
- •4. Соціально-політична і культурна ситуація в польсько-литовську добу.
- •4.1. Політичні детермінанти розвитку української культури XIV- XVI ст.
- •4.2. Церковне життя в польсько-литовську добу.
- •1568 Р. - в українських землях розпочав діяльність орден єзуїтів.
- •5. Освіта і книгодрукування в XIV-XVII ст.
- •5.1. Шкільна освіта у польсько-литовський період.
- •5.2. Католицькі освітні школи на українських землях.
- •5.3. Вища освіта в Україні періоду феодальної роздрібненості.
- •5.4. Діяльність українських гуманістів.
- •5.4.1. Наукова діяльність Юрія Дрогобича.
- •5.4.2. Наукова діяльність Павла Процелера.
- •5.4.3. Гуманістичні ідеї Станіслава Оріховського-Роксолана.
- •5.4.4. Іван Туробінський-Рутенець:
- •5.4.5. Григорій Чуй-Русин:
- •5.5. Культурні зміни на межі XVI-XVII ст.
- •5.5.1. Діяльність Острозького культурно-освітнього центру.
- •Діяльність протестантських і католицько-єзуїтських шкіл (кінець XVI - перша половина XVII ст.).
- •5.5.3. Діяльність церковних братств.
- •5.5.3.1. Львівська Успенська братська школа.
- •5.5.3.2. Київська братська школа:
- •5.5.4. Києво-могилянська академія.
- •5.6. Книгодрукування на українських землях.
- •5.6.1. Особливості розвитку книгодрукування в Україні.
- •5.6.1.1. Діяльність Острозької друкарні.
- •5.6.1.2. Діяльність Львівської братської друкарні.
- •5.7. Розвиток української літератури кінця XVI - початку XVII ст.
1568 Р. - в українських землях розпочав діяльність орден єзуїтів.
Орден було засновано в Парижі у 1534 р. і затверджено папою Павлом під назвою "Товариство Ісуса". Орден єзуїтів через місіонерську та педагогічну діяльність продовжував справу полонізації та окатоличення українського населення. Ним було засновано ряд шкіл: у Перемишлі, Фастові, Острозі, Львові, Вінниці. В Україні тоді діяли 23 єзуїтські колегії. У школах, окрім освітянської справи, увага акцентувалась на пропаганді католицького віровчення.
жовтень 1596 р - відбулося підписання Берестейської церковної унії;
Значну роль в її підписанні відіграла частина православних ієрархів, яка ще в 1590 р. вступила у таємні переговори з польським королем Сигізмундом III, висловивши бажання приєднатись до католицької церкви. В 1595 р. прихильники унії направили своїх посланців - єпископа Луцького Кирила Терлецького та єпископа Володимирського Іпатія Потія в Рим, де вони у присутності папи Климента VIII прийняли його зверхність від імені всього православного народу. З цього часу католицизм став активно поширюватись на Україні.
Влучну оцінку Берестейської унії дав Іван Франко: "Укладена за мотивами далеко більш політичними і адміністративно-дисциплінарними, ніж догматично-релігійними, Брестська унія відразу внесла величезний фермент в лоно руського народу, спричинила тимчасовий запал, пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути, ... та в кінцевому підсумку ослабила Русь, деморалізувала її ненавистю братів до братів, взаємним недовір'ям і нетерпимістю і була однією з причин козацьких війн, які принесли Україні "руїну", а Польщі зародок політичного занепаду".
Складна соціально-політична ситуація, що склалася в польсько-литовську добу в Україні, позначилася на розвитку української культури, не припинивши культурного процесу в українських землях, але надавши йому специфічних особливостей.
Специфічні особливості розвитку української культури
в польсько-литовську добу:
- українські землі відновили економічні й культурні зв'язки з західними державами, які були зруйновані в період татаро-монгольської навали;
- українська культура зазнала істотного впливу ідей європейського Відродження, зокрема поширення гуманізму;
- культурний процес в українських землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби між сходом і заходом за сфери впливу.
Вказані особливості притаманні усім сферам української культури періоду феодальної роздрібненості, але найрельєфніше вони виявляються у сфері освіти й книгодрукування.
5. Освіта і книгодрукування в XIV-XVII ст.
5.1. Шкільна освіта у польсько-литовський період.
Виховання і навчання в добу феодальної роздрібненості грунтувалося на освітніх традиціях Київської Русі.
- у період переходу від язичництва до християнства паралельно існували язичницькі та християнські школи;
За князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної і церковної політики.
- сформувалися три типи шкіл:
а) палацова школа підвищеного типу, що утримувалася за рахунок князя - прототип державного навчального закладу;
б) школа "книжного вчення", основною метою якої була підготовка священиків і ченців;
в) світська школа домашнього навчання, де навчались діти ремісників і купців.
- школи організовувались за грецьким зразком, виходячи з державних потреб, в них вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови, переважно грецьку й латинську;
- викладання провадилося церковнослов'янською мовою;
- важливим завданням шкіл було не лише надання початкової освіти, але й навчання основ православ’я, єднання парафіян навколо церкви.
Вказані типи шкіл проіснували аж до XVI ст. Пастор Павло Одерборн, який побував в Україні у 70 роках XVI ст., у своїх спогадах писав, що "русини завжди мали школи при церквах і монастирях, де діти навчалися основам письма і лічби, молитвам і апостольським символам".
Коли у другій половині XVI ст. більшість українських земель увійшла до складу польсько-литовської феодальної держави - Речі Посполитої - виникла реальна загроза полонізації і окатоличення українського народу.