21

Тема 4. Період феодальної роздрібненості.

1. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII-XIII століттях.

2. Основні осередки соціального і культурного життя.

3. Освіта і наука, архітектура й мистецтво.

4. Соціально-політична і культурна ситуація в польсько-литовську добу.

5. Освіта і книгодрукування XIV-XVII ст.

1. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII-XIII століттях.

Історія Галицько-Волинського князівства - складова частина історії Стародавньої Русі періоду феодальної роздрібненості.

1.1. Причини роздрібненості Стародавньої Русі:

- зростання продуктивних сил у сільському господарстві та ремеслі;

- розвиток натурального господарства, відсутність національного ринку, ослаблення економічних зв'язків породжували прагнення до відокремлення;

- опора великого князя київського - дружинники, ставши землевласниками, керувалися перш за все власними інтересами, влада київського князя їх обтяжувала;

- посилення експлуатації смердів з боку удільних князів і бояр;

В умовах феодального гніту вибухали народні повстання проти гнобителів.

- неспроможність великого князя київського захистити інтереси феодалів і бояр у межах всієї держави;

- створення апарату влади, що відповідав потребам князів, в удільних князівствах;

- роль політичного центру переходить до головних міст у вотчині князя, де знаходилась його резиденція;

Удільні князі активно домагалися незалежності від великого київського князя.

Отже, роздрібненість давньоруської держави мала об'єктивний характер, оскільки була обумовлена розвитком феодального ладу.

В середині XII століття єдина держава розпалася на окремі землі або князівства:

- кожна земля мала своє самоврядування, політичне управління здійснював князь;

- влада і управління в князівствах будувалися на принципі васальної залежності;

- кожна руська земля мала свої особливості політичного устрою.

Так, у Новгородській та Псковській землях утворились боярські республіки, у Володимиро-Суздальській землі перемогла сильна князівська влада, в Галицько-Волинському князівстві виник симбіоз влади, тобто поєднання великого впливу на соціально-економічне і політичне життя боярства разом з авторитетом княжої влади.

1.2. Економіко-географічні характеристики Галицько-Волинського князівства.

- утворилося в 1199 р. на основі об'єднання Галицької і Волинської земель, яке здійснив Роман Мстиславич.

- розташовувалося в лісовій та лісостеповій зонах;

- у низинах Дністра, Сяну, Бугу мешкало сільське населення, яке займалося виробництвом зерна, тваринництвом, рибальством, мисливством, бджільництвом;

- важливе значення мало видобування солі в Прикарпатті;

- великі міста Волині: Володимир, Белз, Кременць, Луцьк, Пересопниця, Берестя, Дорогобуж;

- осередки економічного і культурного життя Галичини: Перемишль, Звенигород, Галич, Теребовль.

- відбувався процес відокремлення ремесла від сільського господарства: у містах розвивається виробництво одягу, бойового спорядження, обробка хутра і шкіри, гончарство, ливарництво, ювелірне виробництво, що досягло високого рівня;

- активно розвивалася торгівля. Галицько-Волинські землі експортували продукцію сільського господарства, хутро, віск, сіль, зерно, художні вироби;

У митному тарифі XIV ст. названі лисячі і овечі шкіри, "які раховано тисячами", хутра і віск "лічено кругами".

- з чорноморських країн та з Візантії в Галичину і Волинь привозили шовк, коштовні тканини, прикраси, зброю, вино, рибу, південні фрукти;

У митному тарифі згадується шовк, перець, імбир та інше східне коріння.

- з країн Західної Європи привозили сукно, полотно й оселедці;

- жвава торгівля велася з Києвом та іншими стольними містами;

Археологічні знахідки засвідчують, що з Києва до Галицько-Волинського князівства надходили промислові вироби, в першу чергу художні твори і ювелірні вироби. Літопис повідомляє, що Данило привіз із Києва дзвони для збудованої ним у Холмі церкви.

- зростання торгівлі впливало на розвиток шляхів, через які транспортувалися товари на великі відстані;

У ті часи існувало багато різних шляхів, якими користувалися купці. Найважливішим був шлях, який сполучав Галицько-Волинське князівство з Києвом. Він проходив з Володимира на Пересопницю, Корець, Білгород до Києва; інший шлях - з Галича через Товпач і Василів до Києва. До західного кордону Галицько-Волинської держави вела дорога з Володимира до Варшави, з Галича через Карпати до Угорщини. Дорога з Балтійського моря, з Торуня проходила на Холм і далі на Володимир. Торгівля зв'язувала Галицько-Волинське князівство з країнами Заходу і Сходу, вона відігравала важливу роль не лише у розвитку економіки краю, але і його освіти та культури.

- розвиток феодальної власності привів до соціального розшарування Галицько-Волинського суспільства;

Класовий поділ відображають вживані в літописах терміни: "бояри і проста чадь", "луччі бояри і слуги", "ліпші мужі володимирські", "городяни", "простий люд" тощо.