- •Тема 7. Особливості розвитку української культури на зламі х1х-хх століть.
- •1. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.
- •1.1. Соціально-історичні умови розвитку української культури кінця XIX - початку XX ст.
- •1.2. Культура як сфера розвитку національної самосвідомості.
- •1.2.1. Теорія українства Микити Шаповалова (м. Сріблянського).
- •1.2.2. Діяльність національних педагогів.
- •1.2.3. Освітянський рух за національну свідомість.
- •1.2.4. Фольклорна хвиля у музичній творчості.
- •1.2.5. Фольклорні мотиви у літературі.
- •1.2.6. Національні мотиви в українському народному живопису.
- •1.2.7. Національні мотиви в архітектурі.
- •1.2.8. Національна ідея як тема художніх творів на зламі XIX-XX ст.
- •1.2.9. Ідея національного відродження у діяльності українського театру.
- •2. Гуманізм українського неоромантизму.
- •2.1. Естетичні засади покоління "молодої України" .
- •Еволюція художньої свідомості на зламі XIX ст.:
- •2.2. Внутрішня конфліктність новітнього типу світовідчуття.
- •2.3. Неоромантизм у літературі.
- •2.3.1. Неоромантизм у творчості Лесі Українки.
- •2.3.2. Неоромантична гуманістична концепція у творчості Ольги Кобилянської.
- •2.3.3. Неоромантична концепція у музичній творчості Миколи Лисенка.
- •2.3.4. Характерні риси неоромантизму в українській музиці.
- •2.3.5. Неоромантична концепція в театральному мистецтві.
- •2.3.6. Неоромантичні тенденції в архітектурі.
- •2.3.6.1. Характерні риси модерну в архітектурі.
- •1. "Будинок з химерами" (по вул. Банківській у Києві):
- •2. Будівля колишнього Київського художньо-промислового й наукового музею (нині - Державний музей українського образотворчого мистецтва):
- •3. Миколаївський костьол:
- •2.3.7. Неоромантизм в українському живописі.
- •2.4. Нові художні форми у неоромантизмі.
- •2.5. Жанрове новаторство неоромантизму.
- •3. Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.
- •3.1. Характерні риси експресіонізму.
- •4. Український авангард 1900-1910-х рр.
- •4.1. Характерні риси українського авангардизму.
- •4.2. Діяльність клубу «Молода Муза».
- •4.3. Творча спілка «Українська хата».
- •4.4. Роль мистецьких виставок у розвитку авангарду.
- •4.5. Роль української культури у розбудові образотворчого авангарду.
- •4.6. Авангард і традиційне мистецтво.
- •4.7. Творчі пошуки та значення українського образотворчого авангарду.
- •4.7. Національні мотиви в авангардизмі.
- •4.7.1. Супрематизм к. Малевича.
- •4.7.2. Творчість художниці м. Синякової.
- •4.7.4. Творчість художника м. Бойчука.
- •Ідея синтезу мистецтв в авангардизмі.
2.3.5. Неоромантична концепція в театральному мистецтві.
Життя вносить корективи в традиції театру корифеїв.
драматургічне та режисерське вирішення п'єси має на меті перетворення етнографічно-побутової драми на соціально-психологічну;
- символістська ідея двох світів втілювалась з допомогою "подвійного висвітлення побуту";
Якщо в традиційному реалістичному театрі зображення побуту мало самодостатній характер, то тепер побутові деталі набувають змістового значення (драматургія "Украденого щастя" І. Франка).
Аналогічне трактування є типовим і для європейського символістського театру Г. Ібсена, М. Метерлінка, Г. Гартмана, пошуків новітньої російської реалістичної драми (А. Чехов).
2.3.6. Неоромантичні тенденції в архітектурі.
- естетизм неоромантиків виявився і в архітектурі як мистецтві, що найбільше відображає мистецьку світомодель;
- поява залізобетону та металевих конструкцій дозволили перекривати велетенські просторові об'єми, урізноманітнювати форму віконних прорізів, створювати примхливі конфігурації і контрасти фактур, нові декоративні та художні ефекти;
- прагнення до створення оригінальної декоративної системи, естетичного осмислення конструкцій й матеріалів втілились у стилі "модерн" як реакції на попереднє еклектичне будівництво.
2.3.6.1. Характерні риси модерну в архітектурі.
- модерн на відміну від ордерної тектоніки, що чітко розділяє несучі й несені елементи конструкції, пропонує новий принцип плавних переходів форм, асиметрії об'ємів, гнучких рослинних форм;
Парадигмою стала сплетена з лози хатина замість доричного храму. Головний нерв модерну - культ краси в її романтичних, загадкових, мрійливих, ідеальних аспектах.
В. Городецький, архітектор:
Основні твори:
1. "Будинок з химерами" (по вул. Банківській у Києві):
- створив мало не фантастичний образ;
- характерні: сполучення скульптурно трактованих об'ємів, плавність переходів конструкцій у горельєфи, утвердження принципу вільної асиметрії, образна поліфонія фасадів (суворий середньовічний донжон, кам'яні джунглі, морське царство).
Подібне бачимо в архітектурі видатного сучасника Городецького - каталонця А. Гауді.
- водночас архітектурна композиція тяжіє до монолітності, асоціації з замком, який символізує принцип недоторканості приватного буржуазного дому.
Примхливі конфігурації просторів інтер'єру, руху світлових потоків, химерні скульптури - усе це є свідченням прагнення перетворити реальність в особливий ідеально-романтичний світ.
Краса, до якої новітні українські митці так тяжіли, але не знаходили у реаліях тогочасного буття, вимагала мандрів в її пошуках. Тому й архітектура 1890-1900-х рр. становила собою своєрідний путівник по різних історичних епохах та країнах.
2. Будівля колишнього Київського художньо-промислового й наукового музею (нині - Державний музей українського образотворчого мистецтва):
- цій споруді притаманний героїко-громадянський пафос.
3. Миколаївський костьол:
- характерне вертикальне устремління готичних форм.
В тогочасній архітектурі знаходимо відголос більш ранніх стилів:
- раціональні форми французького класицизму XVII ст. (у спорудах харківського архітектора О. Бекетова (будинок колишнього комерційного училища, юридичного інституту, колишнього Земельного банку);
- образна ремінісценція французького Відродження (архітектура Оперного театру в Києві (арх. В. Шратер);
- романський стиль (корпуси Київського політехнічного інституту (арх. О. Кобелєв, Г. Кітнер, О. Вербицький).