- •Тема 7. Особливості розвитку української культури на зламі х1х-хх століть.
- •1. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.
- •1.1. Соціально-історичні умови розвитку української культури кінця XIX - початку XX ст.
- •1.2. Культура як сфера розвитку національної самосвідомості.
- •1.2.1. Теорія українства Микити Шаповалова (м. Сріблянського).
- •1.2.2. Діяльність національних педагогів.
- •1.2.3. Освітянський рух за національну свідомість.
- •1.2.4. Фольклорна хвиля у музичній творчості.
- •1.2.5. Фольклорні мотиви у літературі.
- •1.2.6. Національні мотиви в українському народному живопису.
- •1.2.7. Національні мотиви в архітектурі.
- •1.2.8. Національна ідея як тема художніх творів на зламі XIX-XX ст.
- •1.2.9. Ідея національного відродження у діяльності українського театру.
- •2. Гуманізм українського неоромантизму.
- •2.1. Естетичні засади покоління "молодої України" .
- •Еволюція художньої свідомості на зламі XIX ст.:
- •2.2. Внутрішня конфліктність новітнього типу світовідчуття.
- •2.3. Неоромантизм у літературі.
- •2.3.1. Неоромантизм у творчості Лесі Українки.
- •2.3.2. Неоромантична гуманістична концепція у творчості Ольги Кобилянської.
- •2.3.3. Неоромантична концепція у музичній творчості Миколи Лисенка.
- •2.3.4. Характерні риси неоромантизму в українській музиці.
- •2.3.5. Неоромантична концепція в театральному мистецтві.
- •2.3.6. Неоромантичні тенденції в архітектурі.
- •2.3.6.1. Характерні риси модерну в архітектурі.
- •1. "Будинок з химерами" (по вул. Банківській у Києві):
- •2. Будівля колишнього Київського художньо-промислового й наукового музею (нині - Державний музей українського образотворчого мистецтва):
- •3. Миколаївський костьол:
- •2.3.7. Неоромантизм в українському живописі.
- •2.4. Нові художні форми у неоромантизмі.
- •2.5. Жанрове новаторство неоромантизму.
- •3. Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.
- •3.1. Характерні риси експресіонізму.
- •4. Український авангард 1900-1910-х рр.
- •4.1. Характерні риси українського авангардизму.
- •4.2. Діяльність клубу «Молода Муза».
- •4.3. Творча спілка «Українська хата».
- •4.4. Роль мистецьких виставок у розвитку авангарду.
- •4.5. Роль української культури у розбудові образотворчого авангарду.
- •4.6. Авангард і традиційне мистецтво.
- •4.7. Творчі пошуки та значення українського образотворчого авангарду.
- •4.7. Національні мотиви в авангардизмі.
- •4.7.1. Супрематизм к. Малевича.
- •4.7.2. Творчість художниці м. Синякової.
- •4.7.4. Творчість художника м. Бойчука.
- •Ідея синтезу мистецтв в авангардизмі.
Тема 7. Особливості розвитку української культури на зламі х1х-хх століть.
1. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.
2. Гуманізм українського неоромантизму.
3. Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.
4. Український авангард 1900-1910 рр.
1. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.
1.1. Соціально-історичні умови розвитку української культури кінця XIX - початку XX ст.
- невдала російсько-японська війна, революція 1905-1907 рр. Залучили українське громадянство до загальноросійського визвольного руху;
- питання перебудови Російської імперії витіснили українські інтереси на другий план;
Не справдилися й надії на маніфест 17 жовтня 1905 р., на вільний розвиток українського політичного і культурного життя в умовах конституційного ладу в Росії.
- у Галичині, Буковині, на Закарпатті зростають визвольні тенденції, посилюється суспільний рух;
Національна і політична свідомість з вузьких кіл інтелігенції поширилася на інші верстви населення, прилучаючи їх до боротьби за свої економічні й культурні інтереси в складних умовах міжетнічної ворожнечі, штучно розпалюваної серед різних народів клаптикової Австро-Угорської монархії.
Заборони українського слова 1863, 1876 та 1881 років виявились не останніми спробами царського уряду знищити українську культуру.
1892 р. – виданий указ, що посилював цензурні утиски щодо друку українською мовою;
1894 р. - забороняють ввезення українських книжок з-за кордону;
1895 р. – заборонений друк навіть українських дитячих читанок;
За десять років, з 1895 по 1904 р., в Києві до цензури було віддано 230 рукописів, проте з цензури вийшло тільки 80.
1899 р. - на Київському археологічному з'їзді урядом дозволено було читати реферати на всіх слов'янських мовах, крім української, що примусило галицьких вчених повернутись додому;
1903 р. - на святі відкриття пам'ятника І.П. Котляревському в Полтаві не дозволили виступів рідною мовою письменника;
- українські вистави у театрах йшли лише за умови одночасної постановки російської п'єси.
Визвольний рух початку XX ст. сприяв черговому розгляду питання про українську мову в урядових колах. Однак результатом була постанова в вересні 1905 р.: скасування заборони українського слова визнати "несвоєчасним".
1.2. Культура як сфера розвитку національної самосвідомості.
1.2.1. Теорія українства Микити Шаповалова (м. Сріблянського).
- сформулював вимогу кваліфікованої культури як умови життєздатності нації;
- українство може існувати як нація, об'єднана культурою.
Погляди М. Шаповалова були узагальненням досвіду цілого покоління українських мислителів на межі XIX-XX ст., яке реалізувало свої національні домагання у сфері культуротворення.
1.2.2. Діяльність національних педагогів.
Прогресивні педагогічні діячі цього часу: X. Алчевська, Б. Грінченко, С. Васильченко.
- всупереч політиці властей обстоюють право на навчання дітей у школах рідною мовою;
- створюють україномовні підручники;
Б. Грінченко підготував для початкової школи "Українську граматику" та "Рідне слово", Є. Тимченко - "Українську граматику". Відомий графік Г. Нарбут розпочав роботу над "Українською абеткою", в композиціях якої використовував фольклору та теми історичного минулого.