2.2.3.8. Літописання.

Спочатку літописи - це записи подій, що велися ченцями в монастирях, поступово вони перетворюються на літературно-наукові твори.

До порічних записів стали вносити:

- докладні описи подій;

- спостереження;

- характеристики дійових осіб;

- різного характеру сентенції (вислови повчального характеру).

Порічні записи поступово перетворювалися на "енциклопедії, збірки найрізноманітнішого літературного матеріалу" (Д. Чижевський).

Автори літописів:

- висловлювали в них свої погляди, власну ідеологію;

- редагували праці попередників.

Це дозволило дослідникам, наприклад, О. Шахматову, виділяти з літописів окремі фрагменти і встановлювати за ними хронологію редакцій. Виходячи з цього, вчений визначив дату написання першого відомого літопису Київської русі.

Літописи Київської Русі:

1037-1039 рр. - у Софійському соборі в Києві написаний перший вітчизняний літопис (Київський звод);

близько 1050 р. - складений другий за часом творення Новгородський літопис;

З другої половини XI ст. літописання розвивається і в Києво-Печерському монастирі.

1073 р. - чернець Никон склав перший Печерський літописний звід;

До нього увійшли розповіді про походи на греків київських князів: Аскольда, Олега, Ігоря та Святослава.

1093-1095 рр. - ігумен Іоанн написав другий Печерський звід, (названий О. Шахматовим Початковим).

У ньому йдеться про зростання міжкнязівських усобиць та боротьбу Русі з половцями.

Всі згадані вище літописи не збереглися до нашого часу.

Першим історичним твором Русі, що дійшов до нас, вважається "Повість врем'яних літ".

1113 р. - чернець Києво-Печерського монастиря Нестор написав "Повість врем'яних літ".

- до твору увійшли всі попередні зводи та доповнення, зроблені як самим Нестором, так і його наступниками та редакторами;

- головна мета, яку поставив перед собою Нестор - з'ясувати походження Русі;

- Нестор першим серед істориків створює "норманську" теорію, виводячи князівську династію від варягів;

Це було аргументом, щоб довести незалежність Русі від Візантії, яка на ті часи становила реальну небезпеку для молодої держави українців.

- це - літературно-енциклопедичний твір історичного спрямування;

- це - перша спроба вітчизняних дослідників описати історію східних слов'ян, визначити місце Русі в загально-історичному процесі, пов'язати свою історію зі світовою.

2.2.3.9. Обласницьке літописання.

У XII ст., в період загострення міжкнязівських чвар та дроблення земель, характер літописання значно змінюється, з'являється так зване обласницьке літописання.

- виникають нові літописні центри у Чернігові, Переяславі, Холмі, Володимирі-Волинському, Переяславі-Заліському, Володимирі-на-Клязьмі;

- продовжується літописання у Новгороді та інших містах;

- з'являються нові форми літописання: сімейні та родові князівські літописи, життєписи князів, твори про княжі доброчинності і злочини;

- київське літописання XII ст. продовжувалося у Видубицькому монастирі, де за часів князя Рюрика Ростиславича ігумен Моїсей склав власний Київський літописний звід, гідний продовження "Повісті" Нестора. Завершується цей звід на останніх роках того ж століття.

середина XIII ст. - важливим центром літописання стає галицьке місто Холм.

Тут було складено початкову частину Галицько-Волинського літопису - звід Данила Галицького, доведений до 1260 р.

Звід Данила Галицького (створений у м. Холм, доведений до 1260 р.):

- тема - опис боротьби з крамолою (бунтом) бояр, звеличення князів Данила та Василька Романовичів, котрі після смерті батька Романа Мстиславича упродовж сорока років наполегливо відновлювали створене батьком Галицько-Волинське князівство.