Значення запровадження християнства в Київській Русі:

- християнізація поступово входила в усі галузі суспільного життя;

- церкви та собори ставали головними осередками громадського й освітнього життя;

- при церквах та монастирях діяли школи, переписувалися й зберігалися книги, творилися літописи;

- підвищувався вплив духівництва на суспільне життя;

Єпископи брали участь у радах князів, а князі шанували їх за великий розум і кмітливість; митрополити часто керували київським віче і мали більший вплив на їх рішення, ніж слабосильні київські князі другої половини XII ст. Вони ставали символом колишньої єдиної Русі. Відповідно до зростання ролі й авторитету духівництва, зростала й кількість єпархій. На 1240 рік їх було 16.

- християнізація відіграла прогресивну роль в історичному розвиткові українського народу, сприяла зміцненню єдності держави, всебічному збагаченню культури, встановленню та зміцненню державно-політичних і культурних зв'язків Київської Русі з країнами Близького Сходу й Західної Європи;

- ставши частиною давньої української культури, християнство вплинуло на зміст і особливості становлення й утвердження українського національного духу, найхарактерніших рис національної ментальності.

2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа.

Після християнізації Київської Русі починає швидко розвиватись книжна справа.

Князь Ярослав Мудрий наказав перекладати й переписувати книги.

"Зібрав багато писців і перекладав з грецького на слов'янське письмо, і списали книги много". З часом кількість таких фахових переписувачів значно збільшилася.

Готова до читання книга цінувалася дуже дорого. 8 гривень коштував один молитовник, а в той же час ціле село можна було купить за 50 гривень. Довго й ретельно виготовляли обкладинку книги. Як правило, оправляли її в тонко стругані дошки, покриті шкірою, оздоблювали золотом, сріблом і дорогоцінним камінням, майстерно виготовляли різні орнаменти.

Накопичення книжок привело до заснування при митрополії у Києві першої відомої на Русі бібліотеки, про яку згадує літопис під 1037 р.

2.1. Бібліотеки та книжна справа Київської Русі.

- бібліотека при Софійському соборі: на думку вітчизняних дослідників, вже за Ярослава Мудрого в цій бібліотеці налічувалося понад 1000 примірників перекладної та оригінальної літератури з різних галузей знань - художньої, юридичної, історичної;

- пізніше виникла бібліотека при Києво-Печерському монастирі: до її складу якої увійшли книги, що їх зібрав Микола Святоша (один з ченців монастиря, колишній чернігівський князь).

Незабаром з'явилися (порівняно великі - від кількох сот до кількох тисяч книжок) бібліотеки в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Білгороді, Турові, Галичі та інших давньоукраїнських містах.

Отже, книжна справа Київської Русі була добре розвинутою індустрією.

2.2. Література Київської Русі.

Характерні риси:

1. Мала два напрями: перекладна література (оригінали її творів йшли на Русь з Болгарії, Сербії, Візантії, Риму тощо) та оригінальна література (творилася своїми авторами на місцевому, національному грунті).

2. У співвідношенні перекладної й оригінальної літератури протягом усього періоду переважала перекладна література.

Захоплення книжною справою не було для великого князя Ярослава Мудрого самоціллю; воно було спрямоване на визволення з-під візантійської духовної опіки. Цим, зокрема, пояснюється та, на перший погляд, парадоксальна обставина, що книжки з великокнязівської бібліотеки були перекладом не візантійських джерел, а переважно авторів IV-VIII ст., тобто грецької церковної класики. Це церковні піснеспіви-канони, стихирі, кондаки, ікоси патріарха Софронія, Іоанна Дамаскіна, Григорія Нізіанзина, твори Афанасія Александрійського, Василя Великого, Іоанна Златоуста, Єфрема Сиріна та ін. Вони складали похвальні пісні Богові, Богородиці, святим, прославляли християнські свята.