- •Тема 3. Культура Київської Русі.
- •1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі.
- •Характерні риси давньоруської літератури:
- •1.1. Вплив християнства на формування нового типу руської культури. Причини видозміни християнства на Русі:
- •Характерні риси давньоруської культури:
- •1.1.1. Трансформація народних свят у християнстві.
- •1.1.2. Трансформація традиції аніматизму в християнстві.
- •1.1.3. Значення культу Богородиці.
- •1.1.4. Дуалізм світогляду давньоукраїнців.
- •1.2. Характерні риси та значення запровадження християнства в Київській Русі. Характерні риси запровадження християнства:
- •Значення запровадження християнства в Київській Русі:
- •2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа.
- •2.1. Бібліотеки та книжна справа Київської Русі.
- •2.2. Література Київської Русі.
- •2.2.1. Основні жанри біблійної літератури Київської Русі.
- •2.2.1.1. Християнська гімнографія.
- •Псалтир.
- •2.2.1.3. Переклади Нового Заповіту (особливо "Четвероєвангелія" та "Апостола"):
- •2.2.1.4. Апокрифи.
- •2.2.1.5. Житійна література:
- •2.2.1.6. Патерики:
- •Перекладна література світського характеру.
- •1. Природничо-наукова література.
- •2.2.3.1. Мислителі Київської Русі.
- •2.2.3.2. Тематичний поділ житійної літератури (XI-XIII ст.):
- •2.2.3.8. Літописання.
- •2.2.3.9. Обласницьке літописання.
- •3. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання.
- •3.2. Особливості поширення освіти на Русі.
- •3.3. Наукові знання у Київській Русі.
- •3.3.1. Характерні риси науки у Київській Русі:
- •3.3.2. Історична наука.
- •3.3.3. Правознавство.
- •3.3.4. Медицина.
- •4. Ткацтво, килимарство та вишивка.
- •4.1. Ткацтво.
- •4.2. Килимарство.
- •4.3. Особливості технологій виробництва тканин.
- •4.4. Вишивка.
- •5. Театральне мистецтво. Музика. Танок.
- •5.1. Театральне мистецтво.
- •Основні форми театрального мистецтва Київської Русі:
- •5.2. Музичне мистецтво.
- •5.2.2. Музика князівських салонів.
- •5.2.3. Церковна музика.
- •5.2.4. Особливості музичного запису княжої доби.
- •5.2.5. Музика дзвонів.
- •5.3. Народний танок.
- •5.3.1. Основні групи народних танців на Русі:
- •Основні фактори формування давньоукраїнської культури:
Характерні риси давньоруської літератури:
- потяг до філософського осмислення життя, мистецтва, творчої праці;
- відсутність елементів містики.
Навіть у церковній літературі переважав конкретний інтерес до релігійної філософії, історії, до питань житейської моралі, до апокрифів, які містили багато елементів народної казковості.
зв'язок з життям, мораллю, релігією.
! Ця ознака стане специфічною рисою філософії українського народу.
1.1. Вплив християнства на формування нового типу руської культури. Причини видозміни християнства на Русі:
Потреба у власній суспільній моралі, сформованій на тлі специфічних історичних обставин.
Насадження християнства згори, опір мас цим процесам.
Християнська релігія прийшла до нас у "готовому" вигляді. Вона насаджувалася згори, зустрічаючи опір широких мас населення, яке дотримувалося віри батьків і дідів. Та й сама централізована княжа влада, відстоюючи державну самобутність Русі, часто підтримувала давні слов'янські традиції.
Характерні риси давньоруської культури:
Активна взаємодія християнства і язичництва.
Світоглядний синкретизм, злиття народної релігії та церковного християнства при визначальній ролі першої.
1.1.1. Трансформація народних свят у християнстві.
1. Великдень був головним християнським святом українського народу доби Київської Русі. Воно увібрало в себе також і передхристиянські обряди, що тісно пов'язувались із хліборобським господарством, поминанням померлих, величанням, весільним та обрядовим співанням пісень. Це було свято радості й веселощів, що об'єднувало весь рід, плем'я спільним торжеством.
Свято Великодня збігалося в ті часи з язичницьким святом весняного воскресіння природи. Звідти й українські писанки зі знаками Сонця, рослин та звірів, звідти й наші гаївки (давньоукраїнські народні пісні-веснянки). Тому й утвердилися тут паралелі: воскресає вся природа і воскресає її Творець - Христос.
2. Святий Юрій (6 травня за ст. календарем) - ще одне весняне свято українського народу доби Київської Русі. За народним календарем Юрій - це первісна персоніфікація весни, зрілої та розвиненої. З ним було пов'язано багато народних обрядів: у цей день виганяли на пашу домашню худобу, господар мав ще з ранку викачатися в росі на своєму полі - на добрий урожай. У народі побутувала легенда про святого Юрія як про переможця над злом.
3. Зелені Свята, або П'ятидесятниця, - перше за чергою літнє свято. За християнською легендою - це пам'ятка Зіслання Святого Духа на апостолів на початку Христової Церкви. Ці свята так і зберегли свою дохристиянську назву - "Зелені". В це свято "маїли" (заквітчували, клечали) хати, церкви та господарські будівлі.
4. Купала - в своїй основі хліборобське свято - справлялося на початку жнив. Після запровадження християнства воно локалізувалося і з'єдналося зі святом Іоанна Хрестителя - Предтечі Христового (24 червня за ст. календарем), набувши християнських рис. В уяві наших предків це був святковий і чудодійний час, день, коли "сонце в воді купається", отже й вода мала очищувальну силу. Таку ж силу мав і вогонь. Тому хлопці та дівчата розводили вогнища і стрибали через них.
5. Свято Петра й Павла (29 червня за ст. календарем). За народними обрядами Петру відводилась головна господарська роль: він "зажинав" жито і був сторожем поля, врожаю і бджільного вжитку. Він же орав поле на озимину. День святого Петра вважався дуже великим святом. Тому всі хати чепурили, а прийшовши з церкви, розговлялися. У Петрівку обов'язково відбувалися "ярмарки на дівчат".
6. Жниварські звичаї та обряди групувалися навколо трьох свят: св. Іллі, Маковея та Спаса, що після запровадження християнства перебрали на себе ролі Велеса й Перуна. Наприклад, Святий Ілля (20 липня за ст. календарем) вважався опікуном на достигання урожаю.
Слід відзначити велику роль у цих процесах церкви й духовенства, що намагалися використати язичницькі обряди або ж пристосувати їх до церковних святкувань.