4.2. Килимарство.

Доречно пов'язувати початки килимарства на Русі з тривалим перебуванням тут кочових народів (печеніги, половці, тюрки, берендії, чорні клобуки), що як пастуші племена вівчарювали і, ймовірно, виробляли з вовни тканини, але ці впливи не доведені.

Історичні джерела підтверджують довіз до Києва тканин (наволок) і шовкових матерій з Візантії, зі Сходу, але вже тоді на Русі міг витворитися й власний килимарський досвід.

4.3. Особливості технологій виробництва тканин.

Вибійки - окрема галузь виробництва тканин (нейстра, мальованки, димки) - відбивання, чи точніше, відтискування на білому полотні орнаменту за допомогою дерев'яних кліше плоскої або вальцевої форми.

Цей промисел був дуже поширений на Русі. На вальцях, подібних до кухонного валка, вирізували (різьбили) орнамент, далі весь валець намащували олійною фарбою й качали по полотні, де відбивався рисунок.

- вибійки уживалися переважно для декорування хати: на наволоки подушок і перин, накривки, фіранки, фартушки й чоловічі штани;

- вибійки були поширені по всій Русі;

- основні мотиви: геометризовані, на зразок візантійського орнаменту, і рослинні, у формі дрібних квіточок, листків у сполуці з дрібними геометричними елементами, як зірочки, кола, крапки, трикутники.

Поширені на Русі різновиди народного ткацтва:

- полотняні скатертини, обруси, верети, рядна;

- частини жіночого одягу (запаски, крайки, перемітки, паси, плахти);

- столова та постільна білизна (рушники, наліжники, наволочки);

- доріжки, коци (грубе вовняне однотонне вкривало з насічками, або ж ворсовий пристрижений однобічний килим).

4.4. Вишивка.

Вишивки відомі на Русі з давніх-давен:

- вже на мініатюрі в "Ізборнику Святослава" (XI ст.), де зображені знаки зодіаку, одна жіноча постать має виразну вишивку на рукаві сорочки;

- на фресках Софії Київської бачимо постаті чоловіків і жінок в одязі з вишивками по краях рукавів і на наплічниках;

- у літописі під 1216 р. є згадка про вишиті наплічники військових людей;

- княгиня Танка в часи Володимира Мономаха керувала майстернею шитва;

- князь Ярослав Всеволодович наказав своїм дружинникам перед Липовецькою битвою вбивати полонених, хоч би вони мали навіть золотом вишиті наплічники.

Предмети, що прикрашалися вишивкою:

• рукава та вороти чоловічих та жіночих сорочок;

• наплічники військових;

- різноманітне церковне начиння (ризи, корогви, покривала, плащаниці);

- пишний княжий одяг.

Матеріали для вишивки: шовк, золото і срібло.

Характерна риса: відсутність геометричних форм при використанні багатого рослинного орнаменту.

Через металеву нитку не можна було нюансувати візерунок, і подібний мотив у шовку або навіть у заполочі був багатший.

Осередки церковного вишивкарства: монастирі Києва, Чернігова, Львова та інших міст.

5. Театральне мистецтво. Музика. Танок.

5.1. Театральне мистецтво.

Театр в своїх витоках сягає фольклору, і тому початків театру на Русі треба шукати в первісному, танково-музичному, поетичному мистецтві.

Найстарішими елементами театру є:

- міміка;

- танок;

- малювання тіла, тобто перевдягання (згодом перетворилося на костюмологію і характеризацію).