- •Тема 2. Витоки української культури.
- •Періодизація розвитку української культури.
- •1.1. Українська культура як цілісна система
- •1.2. Етапи розвитку української культури.
- •1.3. Духовні злами в історії української культури.
- •1.4. Сутність української культури.
- •Суспільні функції української мови:
- •2. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
- •2.1. Проблема походження слов'ян та їх культури.
- •Концепції походження слов'янства:
- •Внесок мовознавства у вивчення загальнослов’янської мови:
- •3. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
- •3.2.1. Характерні особливості трипільської культури:
- •3.2.2. Географія трипільської культури, її значення, культурні запозичення та впливи.
- •3.2.3. Скіфська культура (VI-II ст. До н. Е.).
- •3.3. Черняхівська культура (II- V ст. Н. Е).
- •4. Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
- •4.1. Анімізм ранніх релігій стародавніх слов'ян.
- •4.2. Основні стадії розвитку ранніх релігійних вірувань стародавніх слов'ян.
- •4.3. Пантеон слов'янських богів.
- •Пантеон слов’янських богів (за літописом Нестора):
- •4.4. Релігійний календар стародавніх слов’ян.
- •Характерні риси релігійних вірувань стародавніх слов'ян:
- •4.5. Міфологія у світогляді стародавніх слов'ян.
- •4.5.1. Рівні слов'янської міфології:
- •1. Вищий рівень слов'янської міфології:
- •3. Нижчий рівень слов'янської міфології:
- •4.5.2. Дерево світу.
- •4.5.3. Проблема творіння в українській міфології.
- •4.5.4. Міфи про яйце-райце.
- •4.5.5. Міфологічний епос слов’ян.
- •4.5.6. Міфи про походження людини.
- •4.5.7. Світорозуміння у слов'янській міфології.
- •4.5.8. Характерні особливості міфології стародавніх слов'ян:
- •1. Персонажі слов'янської міфології є простими, людяними, земними і доступними.
- •2. У слов'янській міфології кожний бог іде до людей і допомагає їм.
- •3. У слов'янській міфології багато богів опікує природу, води, ліси, різні насадження, худобу, сільське господарство.
- •4. Часті святкування на честь богів-покровителів, підпорядковані порам року, сезонним циклам польових робіт.
- •5. Життєрадісність і оптимізм наших предків.
- •4.5.9. Типологія міфів за сюжетними лініями:
Тема 2. Витоки української культури.
План.
1. Періодизація розвитку української культури.
2. Джерела вивчення культури стародавніх слов'ян.
3. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
4. Ранні релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
Періодизація розвитку української культури.
1.1. Українська культура як цілісна система
Категорія "українська культура як цілісна система" порівняно нова. З проголошенням державної незалежності України наша національна культура почала поступово розглядатися й аналізуватися науковцями-культурологами як цілісна система, що найповніше виражає духовний світ українського народу. Та й сам український народ науковцями тепер розглядається як соціально-етнічна єдність, що виникла, сформувалася і розвивається в умовах історичної об'єктивності, без штучного поділу на "східняків" і "західників", українців материкової України та українців діаспори.
Українська культура поділяється за такими ж об'єктивними критеріями, вона завжди розвивалася та функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, соціальні, конфесійні перепони.
Розглядаючи категорію "українська культура як цілісна система", слід зазначити:
- по-перше, українську культуру сьогодні слід розглядати як єдине ціле, витворене в галузі матеріального і духовного виробництва нашим народом як в Україні так і в близькому й далекому зарубіжжі;
- по-друге, цілісна система культури включає в себе об'єктивну оцінку ідейно-протилежних течій і напрямів, адже у створенні української культури, як і культури будь-якого іншого народу, брали участь усі класи та соціальні верстви нашого суспільства;
- по-третє, слід відмовитись від підходу до вивчення української культури як замкнутого соціального організму.
Українська культура на всіх етапах розвитку була включена в сферу міжнаціонального духовного синтезу та взаємодії, в регіональний і світовий культурний процес. Отже, для неї життєво важливим і необхідним є як те спільне, загальне, що було нею запозичене в інших культурах і, прижившись на її національному грунті, повною мірою слугує нашому народові, так і своє, національне, своєрідне, витворене в процесі його історичного розвитку. Цілісність культури в даному разі означає розгляд і оцінку національно-своєрідного в органічному взаємозв'язку його із загальнолюдським;
- по-четверте, об'єктивно спричинена нерівномірність розвитку культури, відсутність прямолінійного, одночасного прогресу всіх її видів, галузей і напрямків не можуть слугувати обгрунтуванням надання переваг у вивченні тієї чи іншої її складової;
На певних етапах історичного розвитку української культури на передній план висувались то її самодіяльно-фольклорні жанри, то художня література, то суспільно-політична, релігійно-філософська думка. В останні десятиліття провідні позиції в культурі посідають природничо-технічні науки, від розвитку яких відстають гуманітарні науки, окремі види професійної творчості (кіно, телебачення тощо). Це не означає, що увага в культурознавстві може переважати щодо тієї частини культури, яка саме сьогодні вийшла у своєму розвиткові на передній план. Це буде неприпустимим порушенням основоположних принципів аналізу культури як цілісної системи.
- по-п'яте, цілісний підхід до культури передбачає такий її аналіз, коли до уваги однаковою мірою береться безперервність розвитку, всі його періоди.
Врахування злетів і спадів духовного життя в Україні має лежати в основі цілісного підходу до визначення та аналізу періодів розвитку нашої культури.
Український культурний процес, незважаючи на історичні перепони, відроджувався знову і, вже починаючи з XIV ст., розвивався по висхідній аж до XVIII ст., тобто до ліквідації української автономії, і далі: в період неволі, переслідувань і заборон (кінець XVIII - кінець XIX ст.); активного пожвавлення (початок XX ст.), яке закінчується дожовтневим ренесансом (20-ті роки XX ст.); трагедією в лещатах сталінщини (30-ті - середина 50-х рр.); скованістю в часи стагнації; сучасного процесу відродження. Такий підхід до періодизації враховує підйоми і спади культурного процесу в Україні і забезпечує вивчення української культури як єдиного цілого духовного світу нашого народу.