120. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:

– рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;

– рішення спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;

– рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а які скорочувати залежно від їх прибутковості;

– рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

121. Продуктом бюджетування є:

– бюджет;

– стратегічне планування;

– довгостроковий план;

– жодної правильної відповіді.

122. Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають:

– бюджетним періодом;

– стратегічним періодом;

– господарським періодом;

– жодної правильної відповіді.

123. Бюджетним періодом зазвичай є:

– рік;

– місяць;

– весь період існування підприємства;

– квартал.

124. Сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства це:

– генеральний (зведений) бюджет;

– операційний бюджет;

– фінансовий бюджет;

– бюджет витрат на виробництво.

125. Бюджети, які не відносяться до операційних бюджетів:

– бюджетний баланс;

– бюджет продажу;

– бюджет грошових коштів;

– бюджет запасів.

126. Бюджетний комітет — це:

– документ, що визначає склад інформації, необхідної для складання бюджетів, осіб, відповідальних за збирання, узагальнення та передання цієї інформації, а також терміни виконан­ня відповідних бюджетних процедур;

– робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження бюджетів;

– форма фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства, який очікується в результаті запланованих операцій;

– проміжок часу, для якого підготовлено і використовується бюджет.

127. Найпоширенішими методами складання бюджетів є:

– бюджетування через прирощення і бюджетування "з нуля";

– підхід "згори — вниз" і підхід "знизу — вгору";

– керівництво з бюджетування;

– комбінований підхід "знизу — вгору, згори — вниз".

128. Складання бюджетів на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді називається:

– бюджетуванням через прирощення;

– бюджетуванням "з нуля";

– схваленням бюджетних оцінок;

– безперервним бюджетуванням.

129. Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення. Відхилення — це:

– різниця між фактичними й бюджетними показниками;

– процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних корективів;

– показники, що їх мало досягти підприємство;

– звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.

130. Залежно від причини виникнення, відхилення поділяють на дві групи:

– відхилення внаслідок планування;

– сприятливі (позитивні) відхилення;

– несприятливі (негативні) відхилення;

– повторювані відхилення.

131. Базову інформацію для планування прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих накладних витрат містить:

– бюджет виробництва;

– бюджет капітальних вкладень;

– бюджетний звіт про прибуток;

– прогноз продажу.

132. Бюджет непрямих матеріалів і непрямої зарплати є:

– бюджетом загальновиробничих витрат;

– бюджетом витрат на збут;

– зведеним бюджетом;

– бюджетом грошових коштів.

133. До центрів відповідальності належать:

– центри витрат;

– центри грошових коштів;

– центри збуту;

– центри придбання.

134. Центр відповідальності за витратами - це підрозділ:

– керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру;

– менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати;

– керівник якого відповідальний не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва і продажу, ціни, а також за фінансові результати свого підрозділу;

– в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності.