- •1. Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.
- •1. Основи мікробіології
- •Тема1.1 Морфологія мікроорганізмів.
- •1. Основні групи мікроорганізмів, принципи класифікації, форми бактерій, будова, величина, рух та захисні властивості.
- •2. Загальна характеристика грибів, їх морфологія, фізіологія, значення та застосування.3. Поняття про рикетсії, мікоплазми, мікробактерії, хламідії, віруси, пріони.
- •1. Електронна і люмінесцентна мікроскопія.
- •Тема 1.2. Фізіологія мікроорганізмів.
- •1. Живлення мікробів, механізм та типи живлення.
- •2. Дихання мікробів та типи дихання. Ферменти мікробів. Значення ферментів у народному господарстві.
- •3 Розмноження мікробів та фази розмноження на штучних живильних середовищах.
- •Тема 1.3. Спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •1. Спадковість і мінливість мікроорганізмів. Сучасні погляди на спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •2. Форми мінливості. Практичне значення мінливості у діагностиці, специфічній профілактиці та терапії тварин. Вплив екологічних катастроф на мінливість мікроорганізмів.
- •3. Загальні поняття про перетворення речовин у природі та участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •4.Перетворення азоту в ґрунті, роль мікробів у ґрунтоутворенні та засвоєння атмосферного азоту.
- •5. Перетворення вуглецю та поняття про різні види бродінь і участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •1. Практичне значення та застосування процесів бродіння в народному господарстві.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі.
- •1. Мікрофлора ґрунту та її значення у розповсюдженні інфекційних хвороб. Бактеріологічне дослідження ґрунту.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі. Вплив зовнішніх умов на мікроорганізми.
- •2. Вплив фізичних та хімічних факторів на мікроорганізми. Поняття про стерилізацію, пастеризацію та тиндалізацію, бактеріостатичну та бактерицидну дію.
- •Тема 1.5. Основи вчення про віруси.
- •1.Поняття про віруси, їх класифікацію, морфологію та фізіологію.
- •2.Фільтрація. Суперцентрифугування.
- •2. Основи загальної епізоотології
- •Тема 2.1. Вчення про інфекцію
- •1.Поняття про інфекцію і інфекційні хвороби.
- •2. Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування. 3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організми тварин, птахів.
- •4. Види інфекцій, періоди розвитку хвороб.
- •5. Перебіг інфекційних хвороб. Форми клінічного прояву.
- •4. Мікробоносійство, його тривалість та практичне значення.
- •Тема 2.2. Вчення про імунітет.
- •1.Визначення імунітету, теорії імунітету.
- •2. Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .
- •4. Природна стійкість організму . Фактори, що впливають на опірність .
- •5.Вакцини, гіперімунні сироватки. Сироватки (кров) реконвалесцентів. Гамма-глобуліни, анатоксини, антивіруси, які використовуються у ветеринарній практиці.
- •6.Алергія та анафілаксія, їх практичне значення .
- •Тема 2.3. Вчення про епізоотичний процес.
- •1. Поняття про епізоотичний процес і ланцюг, джерело і резервуар збудника інфекції, мікробоносійство, епізоотичне вогнище інфекції, неблагополучне і загрозливе господарство.
- •2. Механізм передачі збудника інфекції, шляхи поширення та переносники інфекційних хвороб. Фактори передачі інфекційних хвороб (предмети догляду, спорядження, гній, транспортні засоби та ін.).
- •3. Форми прояву епізоотичного процесу: спорадичні захворювання, ензоотія, епізоотія, панзоотія. Закономірність виникнення епізоотій.
- •Тема 2.4. Дезінфекція, дератизація, дезінсекція.
- •3. Апарати та дезінфекційні установки для дезінфекції.
- •4. Дезінфекція гною, гноївки, ґрунту, води. Дезінфекція спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами, збруї. Дезінфекція транспортних засобів, інкубаторів, вагонів та вуликів.
- •5.Бактеріологічний метод контролю якості дезінфекції
- •2.5. Профілактичні заходи
- •1. Заходи загальної профілактики.
- •3. Заходи боротьби з інфекційними хворобами.
Тема 1.5. Основи вчення про віруси.
1.Поняття про віруси, їх класифікацію, морфологію та фізіологію.
2.Фільтрація . Суперцентрифугування.
3. Внутрішньоклітинні тільця-включення (елементарні тільця), їх діагностичне значення.
4. Культивування і резистентність вірусів. Патогенні властивості вірусів.
5. Інтерферон і противірусний імунітет.
6. Діагностика вірусних хвороб.
1.Поняття про віруси, їх класифікацію, морфологію та фізіологію.
Вірусологія — наука про віруси. Віруси —внутрішньоклітинні паразити.
Основними ознаками вірусів, що відрізняють їх від відомих мікроорганізмів, зокрема бактерій, є:
віруси — надзвичайно дрібні істоти. Розмір вірусів коливається в межах 18 - 300 нм, тобто вони у сотні разів менші за бактерії, завдяки чому фільтруються крізь бактерійні фільтри (звідси назва — «фільтрівний вірус»);
віруси не мають клітинної будови (у них відсутні ядро, цитоплазма та ін.);
віруси не ростуть на штучних живильних
віруси містять лише одну нуклеїнову кислоту — ДНК або РНК;
у вірусів відсутні процеси асиміляції та дисиміляції;
віруси є абсолютними внутрішньоклітинними паразитами (здатні розмножуватись лише у живих клітинах).
Для вірусів характерні дві форми існування: внутрішньоклітинна (комплекс вірус — клітина) та позаклітинна, яка є неактивною.
2.Фільтрація. Суперцентрифугування.
Для діагностики вірусних хвороб застосовують фільтрацію. Рідини які містять вірус (ексудат, кров, сироватка) пропускають через фільтри певних розмірів з використанням синтетичних смол і полімерних матеріалів. Ультрафільтрація – пропускають рідини через колоїдні фільтри мембранами через точно виміряними найдрібнішими порами. вірус ящуру 8-12 мкм., сказу 100-150 мкм. Суперцентригування – визначають швидкість осідання частинок у полі центрифуги під впливом значної центробіжної сили при 50000 і більше обертів за хвилину.
3. Внутрішньоклітинні тільця-включення (елементарні тільця), їх діагностичне значення.4. Культивування і резистентність вірусів. Патогенні властивості вірусів. 5.Інтерферон і противірусний імунітет.6. Діагностика вірусних хвороб.
Вірус, що проник у клітину не можна розпізнати жодним чином. Великі віруси (вірус віспи) можна побачити за допомогою світлового мікроскопа (елементарні тільця). Окремі види вірусів у цитоплазмі чи ядрі ураженої вірусом клітин здатні зумовлювати утворення специфічні для кожного захворювання внутрішньоклітинні включення (сказ – тільця Бабеша Негрі), які більші за вірус і при спец забарвленні видно під звичайним мікроскопом. Це колонії вірусів.
Основною метою культивування вірусів в умовах лабораторії є потреба розмноження збудника з тим, що розпізнати його за допомогою різних методів. Крім того, культивування здійснюється в разі отримання вірусного матеріалу, необхідного для створення діагностиків, вакцин тощо. Культивування вірусів можливе на чутливих лабораторних тваринах, пташиних ембріонах, що розвиваються, або у клітинних культурах. Перевагу віддають клітинним культурам. Стійкість (резистентність) вірусів до висушування, низьких температур, ефіру, хлороформу, спиртів, гліцерину.
Патогенна дія вірусів на організм тварини пов'язана з ушкодженням чутливих клітин, що супроводжується місцевою та загальною реакціями. У місці розмноження спостерігається руйнування клітин. Вірус спочатку розмножується в місці проникнення (ворота інфекції), потім поширюється з кров'ю, лімфою нервовими волокнами чи іншим шляхом по всьому організму, досягає найчутливіших до нього клітин, де і накопичується у найбільшій концентрації. У зв'язку з цим розрізняють епітеліотропні, нейротропні, антропні, ентеротропні та пневмотропні віруси.
Тропізм вірусів — патогенний фактор. Залежно від інтенсивності руйнування клітин, локалізації накопичення вірусу спостерігаються ті чи інші прояви клініки і тяжкість перебігу хвороби та її закінчення. Є віруси, які зумовлюють розвиток пухлинних хвороб. Чимало вірусних інфекцій мають латентний перебіг.
В інфікованому організмі утворюється захисна білкова речовина противірусної дії низької молекулярної ваги – інтерферон. Перешкоджає розмноженню вірусу, діє на нуклеїнову кислоту. Імунітет при вірусних хворобах високо специфічний і в більшості випадках стійкий. При віспі на все життя, при грипі ні. Віруліцидні антитіла утворюються в організмі і нейтралізують патогенну дію вірусу. Приклад – специфічна сироватка.(Ящур).
Діагностика вірусних хвороб здійснюється на виявленні антитіл у патматеріалі за допомогою однієї з серологічних реакцій імунофлюарисценції, дифузної преципітації, реакції зв’язування комплементу.
Шляхом виділення з пат матеріалу збудника та його ідентифікації в одній з серологічних реакцій, встановлення чотирьохразового приросту антитіл у крові тварин що перехворіли. Клініко епізоотичні дані.
Самостійне вивчення
Поняття про пріони. Хвороби тварин і людей, які викликають пріони.
Пріони – білкові речовини знаходяться в мозках та нервовому стовбурі. Мають надзвичайно високу стійкість до дії фізичних і хімічних факторів. Викликають захворювання губчаста енцелопатія великої рогатої худоби.