- •1. Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.
- •1. Основи мікробіології
- •Тема1.1 Морфологія мікроорганізмів.
- •1. Основні групи мікроорганізмів, принципи класифікації, форми бактерій, будова, величина, рух та захисні властивості.
- •2. Загальна характеристика грибів, їх морфологія, фізіологія, значення та застосування.3. Поняття про рикетсії, мікоплазми, мікробактерії, хламідії, віруси, пріони.
- •1. Електронна і люмінесцентна мікроскопія.
- •Тема 1.2. Фізіологія мікроорганізмів.
- •1. Живлення мікробів, механізм та типи живлення.
- •2. Дихання мікробів та типи дихання. Ферменти мікробів. Значення ферментів у народному господарстві.
- •3 Розмноження мікробів та фази розмноження на штучних живильних середовищах.
- •Тема 1.3. Спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •1. Спадковість і мінливість мікроорганізмів. Сучасні погляди на спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •2. Форми мінливості. Практичне значення мінливості у діагностиці, специфічній профілактиці та терапії тварин. Вплив екологічних катастроф на мінливість мікроорганізмів.
- •3. Загальні поняття про перетворення речовин у природі та участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •4.Перетворення азоту в ґрунті, роль мікробів у ґрунтоутворенні та засвоєння атмосферного азоту.
- •5. Перетворення вуглецю та поняття про різні види бродінь і участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •1. Практичне значення та застосування процесів бродіння в народному господарстві.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі.
- •1. Мікрофлора ґрунту та її значення у розповсюдженні інфекційних хвороб. Бактеріологічне дослідження ґрунту.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі. Вплив зовнішніх умов на мікроорганізми.
- •2. Вплив фізичних та хімічних факторів на мікроорганізми. Поняття про стерилізацію, пастеризацію та тиндалізацію, бактеріостатичну та бактерицидну дію.
- •Тема 1.5. Основи вчення про віруси.
- •1.Поняття про віруси, їх класифікацію, морфологію та фізіологію.
- •2.Фільтрація. Суперцентрифугування.
- •2. Основи загальної епізоотології
- •Тема 2.1. Вчення про інфекцію
- •1.Поняття про інфекцію і інфекційні хвороби.
- •2. Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування. 3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організми тварин, птахів.
- •4. Види інфекцій, періоди розвитку хвороб.
- •5. Перебіг інфекційних хвороб. Форми клінічного прояву.
- •4. Мікробоносійство, його тривалість та практичне значення.
- •Тема 2.2. Вчення про імунітет.
- •1.Визначення імунітету, теорії імунітету.
- •2. Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .
- •4. Природна стійкість організму . Фактори, що впливають на опірність .
- •5.Вакцини, гіперімунні сироватки. Сироватки (кров) реконвалесцентів. Гамма-глобуліни, анатоксини, антивіруси, які використовуються у ветеринарній практиці.
- •6.Алергія та анафілаксія, їх практичне значення .
- •Тема 2.3. Вчення про епізоотичний процес.
- •1. Поняття про епізоотичний процес і ланцюг, джерело і резервуар збудника інфекції, мікробоносійство, епізоотичне вогнище інфекції, неблагополучне і загрозливе господарство.
- •2. Механізм передачі збудника інфекції, шляхи поширення та переносники інфекційних хвороб. Фактори передачі інфекційних хвороб (предмети догляду, спорядження, гній, транспортні засоби та ін.).
- •3. Форми прояву епізоотичного процесу: спорадичні захворювання, ензоотія, епізоотія, панзоотія. Закономірність виникнення епізоотій.
- •Тема 2.4. Дезінфекція, дератизація, дезінсекція.
- •3. Апарати та дезінфекційні установки для дезінфекції.
- •4. Дезінфекція гною, гноївки, ґрунту, води. Дезінфекція спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами, збруї. Дезінфекція транспортних засобів, інкубаторів, вагонів та вуликів.
- •5.Бактеріологічний метод контролю якості дезінфекції
- •2.5. Профілактичні заходи
- •1. Заходи загальної профілактики.
- •3. Заходи боротьби з інфекційними хворобами.
4. Природна стійкість організму . Фактори, що впливають на опірність .
5.Вакцини, гіперімунні сироватки. Сироватки (кров) реконвалесцентів. Гамма-глобуліни, анатоксини, антивіруси, які використовуються у ветеринарній практиці.
Макроорганізми наділені великою різноманітністю захисних засобів що охороняють його від дії патогенних мікробів:
1.Не пошкоджений багатошаровий епітелій.
2.Не пошкоджені слизові оболонки.
3.Лізоцими – бактерицидна речовина в сльозах, слині, носовому слизі, мокротинні, 4.сироватці крові, молоці та інших рідинах організму.
5.Миготливий епітелій слизових оболонок дихальних шляхів.
6.Соки травного тракту(шлунковий сік).
7.Кисла реакція в сечо-статевих шляхах.
8.Лімфатичні вузли і фагоцити.
9.Гуморальні фактори антитіла.
Застосування захисних механізмів регулюється центральною нервовою системою.
Фактори що впливають на опірність організму:
1.Авітаміноз.
2.Багато інфекційних і неінфекційних хвороб, особливо з гострим перебігом; тяжкий перебіг інфекційного процесу в організмі, сироваткова хвороба, хвороби печінки, дистрофія.
4.Значне сонячне опромінення.
5. Вагітність.
6. Білкове голодування; суха ламка шкіра.
7.Лікувальні заходи і введення в організм різних лікарських препаратів.
8.Фізіологічний стан організму.
9.Не повноцінна годівля.
10.Стан нервової системи.
Вакцини — специфічні біологічні препарати, виготовлені з мікробів – збудників інфекційних захворювань або продуктів їх життєдіяльності, що застосовують для активної імунізації людей, тварин , птиці з метою профілактики інфекційних захворювань. У тварин утворюється імунітет приблизно через 10 – 14 діб.
Вакцини бувають живі ослаблені, убиті або інактивовані, анатоксини, антивіруси. Моно вакцина – проти однієї хвороби. Бівакцини, полівалентні проти двох чи багатьох хвороб. Вакцини готують на біофабриках і перевіряють на стерильність, не шкідливість, активність.
Гіперемунні сироватки – одержують від тварин продуцентів на біофабриках: 1. тваринам вводять вакцину у зростаючих дозах; 2.Вводять зростаючі дози вірулентні штами мікроорганізмів; 3. Через 10 днів беруть кров для перевірки на активність сироватки; 4. Продуцентів які дали активну сироватку використовують для одержання гіперемунної сироватки. 5. Через три доби після взяття крові вводять антиген. 6. Через 10 днів беруть кров 1,6 л. на 100 кг. маси тварини.
Сироватки (кров реконвалесцентів) одержують з крові перехворівши тварин.
Гамма глобулін містить антитіл більш ніж в сироватці крові в 10 – 15 раз (сибірка, хвороба Ауескі).
Анатоксини – антитіла, виникають внаслідок надходження в організм токсинів або анатоксинів і проводять специфічну нейтралізуючу дію на токсини.
Антивіруси.
6.Алергія та анафілаксія, їх практичне значення .
Алергія (allos - інший, ergos – дія) — стан зміненої чутливості (реактивності) організму до певного антигену (алергену), який виникає при повторному контакті з ним. (Пірке 1905 рік). Порівняно з нормою алергічні реакції можуть бути підвищеними (гіперергія), зниженими (гіпоергія) або їх може не бути зовсім (анергія). Алергічні реакції підвищеної чутливості поділяють на гіперчутливість негайного типу (ГНТ) (реакція виявляється через 20 — ЗО хв. після контакту з алергеном) і гіперчутливість сповільненого типу (ГСТ) (реакція виявляється через кілька годин). Основною формою прояву реакції підвищеної чутливості негайного типу є анафілаксія. У реакціях цього типу беруть участь імуноглобуліни (антитіла), а в реакціях гіперчутливості сповільненого типу провідна роль належить сенсибілізованим лімфоцитам. Специфічність реакції – реакція спричиняється тим самим алергеном яким був сенсибілізований організм (реакція на туберкульоз. малеїн у коней, бруцелізат у овець і кіз). Іноді сенсибілізація організму одним алергеном робить його чутливим до іншого — це не специфічна алергія, або пара алергія.
Буває що алергічні реакції випадають: 1. В організмі є надлишок захисних тіл ,що зв’язують алерген, позбавляють його токсичних властивостей (позитивна алергія). 2. Коли організм настільки пригнічений, що не має змогу реагувати на введений алерген (негативна реакція).
Анафілаксія — (ana - проти phylaxis - захист) стан надзвичайної чутливості організму до повторного парентерального введення гомологічного антигену. Найбільш виражені анафілактогенні властивості мають тваринні білки, особливо сироваткові глобуліни. Першу дозу білка, який спричинює анафілаксію, називають сенсибілізувальною. Підвищена чутливість розвивається у тварин через 8-10 діб після введення цієї дози, досягає максимуму через 3 тижні, потім поступово послаблюється. Для попередження анафілаксії гетерогенні сироватки вводять дрібно (1 мл., через годину решта). Гемологічні сироватки не становлять небезпеки до анафілактичного шоку. Практично алерген застосовуються для діагностики більшості інфекційних хвороб – туберкульозу, бруцельозу, туляремії. При застосуванні гетерогенних сироваток слід враховувати можливість прояву анафілактичного шоку.
Практичне значення імунітету в проведенні протиепізоотичних заходів.Для профілактики захворювань серед тварин широко використовують явища імунітету. Специфічну профілактику при більшості інфекційних хвороб тварин і птиці здійснюють застосуванням біологічних препаратів— вакцин, гіперемунних сироваток та гамма-глобулінів. Використовуються для діагностики інфекційних хвороб і лікування хворих тварин.