- •1. Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.
- •1. Основи мікробіології
- •Тема1.1 Морфологія мікроорганізмів.
- •1. Основні групи мікроорганізмів, принципи класифікації, форми бактерій, будова, величина, рух та захисні властивості.
- •2. Загальна характеристика грибів, їх морфологія, фізіологія, значення та застосування.3. Поняття про рикетсії, мікоплазми, мікробактерії, хламідії, віруси, пріони.
- •1. Електронна і люмінесцентна мікроскопія.
- •Тема 1.2. Фізіологія мікроорганізмів.
- •1. Живлення мікробів, механізм та типи живлення.
- •2. Дихання мікробів та типи дихання. Ферменти мікробів. Значення ферментів у народному господарстві.
- •3 Розмноження мікробів та фази розмноження на штучних живильних середовищах.
- •Тема 1.3. Спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •1. Спадковість і мінливість мікроорганізмів. Сучасні погляди на спадковість і мінливість мікроорганізмів.
- •2. Форми мінливості. Практичне значення мінливості у діагностиці, специфічній профілактиці та терапії тварин. Вплив екологічних катастроф на мінливість мікроорганізмів.
- •3. Загальні поняття про перетворення речовин у природі та участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •4.Перетворення азоту в ґрунті, роль мікробів у ґрунтоутворенні та засвоєння атмосферного азоту.
- •5. Перетворення вуглецю та поняття про різні види бродінь і участь у цьому процесі мікроорганізмів.
- •1. Практичне значення та застосування процесів бродіння в народному господарстві.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі.
- •1. Мікрофлора ґрунту та її значення у розповсюдженні інфекційних хвороб. Бактеріологічне дослідження ґрунту.
- •Тема 1.4. Поширення мікроорганізмів у природі. Вплив зовнішніх умов на мікроорганізми.
- •2. Вплив фізичних та хімічних факторів на мікроорганізми. Поняття про стерилізацію, пастеризацію та тиндалізацію, бактеріостатичну та бактерицидну дію.
- •Тема 1.5. Основи вчення про віруси.
- •1.Поняття про віруси, їх класифікацію, морфологію та фізіологію.
- •2.Фільтрація. Суперцентрифугування.
- •2. Основи загальної епізоотології
- •Тема 2.1. Вчення про інфекцію
- •1.Поняття про інфекцію і інфекційні хвороби.
- •2. Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування. 3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організми тварин, птахів.
- •4. Види інфекцій, періоди розвитку хвороб.
- •5. Перебіг інфекційних хвороб. Форми клінічного прояву.
- •4. Мікробоносійство, його тривалість та практичне значення.
- •Тема 2.2. Вчення про імунітет.
- •1.Визначення імунітету, теорії імунітету.
- •2. Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .
- •4. Природна стійкість організму . Фактори, що впливають на опірність .
- •5.Вакцини, гіперімунні сироватки. Сироватки (кров) реконвалесцентів. Гамма-глобуліни, анатоксини, антивіруси, які використовуються у ветеринарній практиці.
- •6.Алергія та анафілаксія, їх практичне значення .
- •Тема 2.3. Вчення про епізоотичний процес.
- •1. Поняття про епізоотичний процес і ланцюг, джерело і резервуар збудника інфекції, мікробоносійство, епізоотичне вогнище інфекції, неблагополучне і загрозливе господарство.
- •2. Механізм передачі збудника інфекції, шляхи поширення та переносники інфекційних хвороб. Фактори передачі інфекційних хвороб (предмети догляду, спорядження, гній, транспортні засоби та ін.).
- •3. Форми прояву епізоотичного процесу: спорадичні захворювання, ензоотія, епізоотія, панзоотія. Закономірність виникнення епізоотій.
- •Тема 2.4. Дезінфекція, дератизація, дезінсекція.
- •3. Апарати та дезінфекційні установки для дезінфекції.
- •4. Дезінфекція гною, гноївки, ґрунту, води. Дезінфекція спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами, збруї. Дезінфекція транспортних засобів, інкубаторів, вагонів та вуликів.
- •5.Бактеріологічний метод контролю якості дезінфекції
- •2.5. Профілактичні заходи
- •1. Заходи загальної профілактики.
- •3. Заходи боротьби з інфекційними хворобами.
4. Види інфекцій, періоди розвитку хвороб.
Екзогенна інфекція – проникнення патогенного мікроба ззовні.
Ендогенна інфекція ( автоінфекція) – при ослабленні захисних бар’єрів організму мікроорганізми набувають вірулентності. Мікроорганізми перебувають в самому організмі.
Природна (спонтанна інфекція) – природна.
Штучна інфекція – щепленням інфекту.
Реінфекція – зараження вдруге тим самим збудником але при збереженні сприйнятливості до збудника і звільнення організму від збудника після першого зараження.
Суперінфекція – якщо організм не звільнився від збудника хвороби, але встановилась рівновага, після чого знову виникло захворювання на фоні цієї самої інфекції.
Рецесив – коли періодично з’являються клінічні ознаки хвороби (загостренням процесу).
Періоди між рецидивами називається ремісіями ( ІАН).
Проста інфекція – один збудник .
Змішана – два і більше збудників-бруцельоз, сап і мит.
Вторинна або секундарна інфекція – до основного захворювання приєднується друге ( чума чи бешиха свиней і сальмонельоз)
5. Перебіг інфекційних хвороб. Форми клінічного прояву.
Перебіг інфекційної хвороби. Залежно від характеру і тривалості клінічного прояву розрізняють надгострий (блискавичний, миттєвий), гострий, підгострий та хронічний перебіг інфекційної хвороби.
Надгострий перебіг триває кілька годин, а типові клінічні ознаки не встигають повністю розвинутись через загибель тварини. Для гострого перебігу, який триває від одного до кількох діб, характер ний розвиток типових клінічних ознак. Підгострий перебіг триваліший (до 2 — 3 тижнів), клінічні ознаки також типові, однак виражені менш чітко. Коли збудник не має високої вірулентності або організм є високорезистентним, хвороба виявляється ледь помітно і затягується на тижні, місяці і навіть роки. Такий перебіг хвороби називають хронічним. Є чимало інфекційних захворювань з хронічним перебігом (туберкульоз, бруцельоз, інфекційний атрофічний риніт свиней та ін.). При цьому можливі рецидиви хвороби.
Форми клінічного прояву хвороби.
Форма прояву інфекційної хвороби, відображає або загальний характер інфекційного процесу, або його переважну локалізацію. Більшість інфекційних захворювань у своєму клінічному прояві характеризуються наявністю приблизно визначеного і явно вираженого симптомокомплексу, що дає підстави називати таку форму типовою. Однак дуже часто можна спостерігати відхилення від типової форми у бік легкого або, навпаки, тяжкого перебігу. Випадки відхилення називають атиповою формою. Серед атипових форм клінічного прояву виділяють абортивну форму, коли тварина захворіє, а потім хвороба швидко переривається і настає одужання. У деяких випадках хвороба має слабо виражені клінічні ознаки. Такий прояв хвороби називають стертою формою.
Якщо інфекційний процес швидко завершується одужанням тварини, перебіг хвороби називають доброякісним. У разі зниженої природної резистентності й підвищеної вірулентності збудника хвороба нерідко набуває злоякісного перебігу, характеризується високою летальністю (ящур у телят і поросят, ньюкаслська хвороба у курей). У деяких випадках наявність патогенних мікробів в організмі тварини не супроводжується появою клінічних ознак. Таку форму хвороби називають безсимптомною (латентною, прихованою, інапарантною).
Форми інфекційної хвороби різняться також за локалізацією патологічного процесу. Наприклад, при сибірці розрізняють септичну, кишкову, шкірну, карбункульозну, ангінозну і легеневу, при колібактеріозі — септичну, кишкову, ентеротоксемічну форми. Отже, форма хвороби відображає локалізацію та інтенсивність інфекційно патологічного процесу, а перебіг хвороби — його тривалість.
Самостійне вивчення.