2. Основи загальної епізоотології

Тема 2.1. Вчення про інфекцію

1. Поняття про інфекцію, інфекційну хворобу, зараженість.

2. Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування.

3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організм.

4. Види інфекцій. Періоди розвитку хвороби.

5. Перебіг інфекційної хвороби. Форми клінічного прояву.

. Самостійне вивчення. Поняття про зоонози, зооантропонози, антропонози, їх значення у проведенні профілактичних і оздоровчих заходів.

1.Поняття про інфекцію і інфекційні хвороби.

Інфекція Infіcire – заражати складний патологічний процес який виникає внаслідок взаємодії патогенних мікробів з макроорганізмом в певних умовах зовнішнього середовища і проявляється в вигляді інфекційної хвороби або мікробоносійства.

Динаміка розвитку захисних і пристосувальних реакцій з боку макроорганізму на потрапляння розмноження і життєдіяльність мікроорганізмів – називається інфекційним процесом. Форма прояву інфекції з визначеною клінічною картиною це інфекційна хвороба.

Інфекційними називаються всі хвороби які спричиняють мікроорганізми які паразитують в організмі тварин і людини. Умови виникнення і розвитку інфекційної хвороби є:

1. патогенний мікроорганізм.

2. сприйнятливий макроорганізм.

3. фактор передачі.

Залежить виникнення інфекційної хвороби не тільки від збудника, але й можливості проникнення в організм і умов внутрішнього і зовнішнього середовища.

Інфікованість (зараженість) – проникнення або введення збудників хвороб в організм тварини.

Захворювання – проява клінічних ознак хвороби.

Зараження не завжди призводить до захворювання .

В багатьох випадках захисні пристосування макроорганізму дають можливість знезаразити патогенні мікроорганізмі.

Повноцінна годівля, оптимальні умови утримання перешкоджають виникненню інфекції.

2. Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування. 3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організми тварин, птахів.

Патогенність – здатність мікроорганізмів викликати захворювання.

Ступінь патогенності – видова ознака – позначають терміном вірулентність. Патогенним вважається мікроорганізм який розмножується в організмі тварин і придушує захисні пристосування і виділяє токсин. Вірулентність не постійний фактор, а перемінна величина, її можна штучно підвищити або знизити. Зміна вірулентності може бути в природних умовах. Одиниця виміру летальна доза LD 100. Вірус ящуру може спричинити захворювання в розведенні 1 : 100 000 000. Діє мікроорганізм – токсинами. Здатність проникати мікроорганізмів в тканини називають інвазійність.

Місце проникнення патогенних мікробів називаються воротами інфекції. Шкіра, кон'юктива, слизові оболонки шлунково кишкового тракту, дихальних шляхів, сечостатевого апарату, плацента. (Сказ - пошкодження шкіри, бруцели - слизові оболонки, правець – глибокі рани, вірус грипу – дихання.)

По механізму передачі – аліментарні (кормові) респіраторні (аерогенні) ранові , трансмісивні, контактні інфекції, якщо не встановлено причину - криптогенні.

Шляхи розповсюдження – лімфогенний , гематогенний, нейрогенний шлях.

Первинний афект – мікроорганізми розмножуються в місці проникнення (сибірка, емкар, трихофітія, сап, туберкульоз). Генералізована інфекція – розповсюдження по всьому організму.

Інфекційний процес супроводжується отруєнням організму – інтоксикацією.

Екзотоксини – зумовлення в сироватці крові тканин антитіл (антитоксинів)

Ендотоксини – зумовлюють утворення бактеріолізинів, аглютинів та опсонів (не утворює антитоксин).

Бактерійні протеїни – не специфічні речовини, токсичність не зв’язана з патогенністю мікробів, з яких вони одержані – викликають запалення при введенні під шкіру.

Агресини – вони виробляють мікроорганізми, самі не отруйні, але підсилюють патогенну дію мікробів, і придушують захисні функції організму. В організмі виробляються антиагресини. Фактор поширення сприяє поширенню мікроорганізмів в організмі. Мікроорганізми виділяють фермент гіалуронідазу, яка розщеплює гіалуронову кислоту (полісахарид). Цій кислоті властива бар’єрна функція.

Септицемія – мікроорганізми розмножуються в крові.

Вірусемія – віруси в крові, розмножуються.

Бактеріемія – розносяться кров’ю до місць локалізації де розмножуються.

Піємія – при стрепто і стафілококах збудник розповсюджуються з первинного місця пошкодження по лімфатичним шляхам, гематогенно викликає в різних органах утворення вторинних гнійних уражень (метастазів) мит коней.

Септикопіємія – септицемія і піємія разом.

Токсемія – отруєння організму токсинами ( правець, ботулізм).