5. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.

Юридична діяльність має свою специфіку, що об­умовлено її організаційним, управлінсько-розпо­рядчим тa владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму.

Це прийняття законів, організація їх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста. Це об'єктивний процес, який не треба пов'язувати зі штучною тенденцією юридизації знань (юридична логіка, юридична соціологія, юридична етика).

Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Слід відзначити, що на сучасному етапі розвит­ку українського суспільства цей процес так і відбувається. Право все більше проникає в систему соціальних зв'язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права.

У зв'язку з цим чекають свого юридичного вирішення пробле­ми морального порядку, яких раніше не існувало. Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання). Наприклад, це проблема визнання особистого права на смерть, проблема застосу­вання смертної кари, питання участі у військових місіях на тери­торії іноземних держав тощо. Перш за все - це моральні питання, а потім вже правові. Тому їх вирішення значною мірою залежить від суспільної моралі, від морального вигляду тих, кому доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права, наді­ляти обов'язками.

Багато з перелічених питань необхідно попередньо вирішувати теоретично у межах юридичної деонтології, а точніше - знаходити своє попереднє моральне обгpунтування. Це свідчить про необхід­ність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також у діяльності тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ.

І дійсно, останнім часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю викладається навчальна дисципліна «юридична деонтологія», яка готує майбут­ніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належ­ного виконання своїх професійних обов'язків, виховує їх у дусі шанобливого ставлення до права, до особи.

6. Завдання науки «юридична деонтологія».

Як і будь-яка інша наука, юридична деонтологія має ви­конувати цілий ряд завдань, що формулюються безпо­середньо у сфері практичної діяльності, вирішення яких сприятиме подоланню значної кількості проблем, в тому числі й тих, що знаходяться поза межами юридичної практики. До основних завдань науки відносимо:

1. Виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов функціонування українського суспільства, треба визначити роль та призначення юридичної діяльності в структурі соці­альної діяльності.

2. Висвітлити соціальне призначення юристів як особливої професійної групи, підкреслюючи їх роль для сучасного етапу державного будівництва, стабілізації політичного життя, запо­бігання соціальних катаклізмів тощо.

3. Разом із підвищенням ролі правників та юридичної профе­сії, підвищити авторитет права, виховуючи шанобливе ставлен­ня всіх членів суспільства до права, що є необхідною умовою ефективного здійснення правової роботи.

4. На підставі існуючих результатів наукових досліджень прогно­зувати тенденції розвитку юридичної науки, визначати необхід­ні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог в межах кон­кретних юридичних спеціальностей.

5. Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежать від рівня про­фесійної підготовки, правової культури працівника, його мо­рального обліку в цілому.

7. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.

Від юридичної деонтології як системи наукових знань слід відрізняти однойменну навчальну дисципліну, що виконує дещо інші функції та вирішує свої спеціальні завдання.

Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбу­вається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкрет­но - в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

Виходячи із специфіки завдань, що вирішуються юридичною деонтологією як навчальною дисципліною, цей курс, що має назву «Вступ до юридичної спеціальності».

По суті, ця назва досить чітко відбиває основні функції та призначення даної дисципліни. Початківців студентів-юристів вводять до бази завдань, що визначатимуть умови та порядок їхньої життєдіяльності на найближчі роки та на майбутню перспективу, коли вони вже отримають диплом фахівця та візьмуться до самостійної роботи.

Слід відзначити, що здійснення такого роду інтелектуальної діяльності як навчання має найбільшу ефективність, якщо суб'єк­ти цього процесу однаково добре підготовлені до такої роботи. Щодо системи вищої освіти, то вона передбачає особливо ретель­ну підготовку до процесу засвоєння знань, починаючи від ознайом­лення з правилами внутрішнього розпорядку, режимом, формами роботи і завершуючи професійною орієнтацією студентів на далеку перспективу, формуванням загального уявлення про мож­ливу сферу своєї професійної діяльності.

Із вступом до навчального закладу практичними стають такі запитання - що і як треба вчити, де отримувати навчальну інформацію, як її обробляти, які якості виховувати в собі відпо­відно до майбутньої професії, в яких сферах можна використо­вувати отримані знання, які перспективи просування по службі або зміні свого соціального статусу тощо.

Відповіді на ці запитання повинна давати вступна навчальна дисципліна, яка базується на дослідженнях науки «юридична деон­тологія». Таке співвідношення науки і освіти є необхідним і обов'язковим у підготовці майбутніх фахівців.