4. Психодіагностика мотивації школярів.

Мотив (від лат. моуєгє - рухаю, штовхаю) - це спонука до діяльності, пов'язана із задоволенням потреб суб'єкта, тобто це су­купність зовнішніх і внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і визначають її спрямованість. Мотивація - це сукупність спонукальних факторів, які викликають активність організму і виз­начають його спрямованість.

Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення певної ме­ти. Мотив на відміну від мотивації — це те, що належить самому суб'єкту поведінки, з його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, яке в узагальненому вигляді представляє множину диспозицій.

Діагностика визначеного мотиву однозначно не визначає діагнос­тику відповідного йому виду мотивації. Необхідно враховувати вне­сок детермінант конкретної ситуації. Так, наприклад, ступінь ви­разності латентного мотиву досягнення в учня може бути високим (високий індекс мотиву), але актуальна мотивація досягнення при цьому може бути слабкою. Це відбувається через те, що шкільна ситуація не має для нього особистісного змісту, а це призводить до низької ефективності навчальної діяльності.

Потреба — це стан деякої нестачі в чомусь, яку організм прагне компенсувати, це внутрішнє напруження, яке динамізує і спрямо­вує активність на отримання того, що необхідно для нормального функціонування організму. Потреби конкретизуються в мотивах і реалізуються через них.

Методи діагностики мотиваційної сфери особистості:

Діагностика мотиваційної сфери особистості, характеру потреб і мотивів найбільш успішно здійснюється за допомогою проективного поєднанні з опитувальниками і методиками суб’єктивного шкалування.

Найпростіший варіант такої методики — прямо запитати в лю­дини: «чому» чи «заради чого» щось нею робиться чи робилося в минулому? Також можуть бути використані інтерв'ю, анкети, коли людині пропонується для вибору чи оцінки визначений перелік мотивів, потреб, інтересів і т. ін. Оскільки ситуація є гіпотетичною, людині буває важко відповісти, як би вона поводилася. Крім того, не всі мотиви є усвідомленими, і людина не може сказати про них що-небудь визначене. Для усвідомлення складних мотиваційних ут­ворень вимагаються спеціальна діяльність, високий рівень розвитку особистості. Відповіді на анкети піддаються свідомій чи неусвідомленій фальсифікації. Людина часто прагне до соціально схвалюваних відповідей, тобто на її відповіді сильно впливає фактор соціальної бажаності.

• «Список особистісних переваг» запропонований А.Едвардсом ЕРР8 (1954), є опитувальником, що вимірює силу потреб з переліку, запропонованого Г.Мюрреєм (1І)38). Для кожної з 15 шкал були виділені індикатори потреб, що формулюються у вигляді тверджень (всього 210 пар тверджень). Опитувальник побудований на основі змушеного вибору однієї з па­ри тверджень. Підсумковий індекс потреби виражає не абсолютну силу потреби, а силу цієї потреби щодо інших потреб з переліку. За визначенням А.Анастазі: «Система відліку такого показника - це скоріше сам індивід, а не нормативна вибірка» (Анастази А., 1982, Т. 2, С. 140). А.Едвардс використовував метод змушеного вибору, щоб зменшити вплив фактора соціальної бажаності.

• Опитувальник для виміру афілятивної тенденції і чутливості до відкидання. Опитувальник А.Мехрабіна вимірює два узагальнених мотиви: прагнення до прийняття (в автора - афілятивна тенденція) і с7прах відкидання (в автора — чутливість до відкидання) (1970). ()питувальник складається з двох шкал. Перша шкала містить 26 пунктів, друга - 24 пункти. Шкали оцінюють, на думку автора, у першому випадку загальні очікування індивіда про позитивний ре­зультат при встановленні міжособистісного контакту, а в другому випадку відповідно негативні очікування. Тест-ретест через 4 тижні мотиву прагнення до прийняття мав 0,89, а мотиву страху відкидан­ня - 0,92. Автор наводить дані про незалежність шкал від фактора соціальної бажаності і про відсутність значимої кореляції шкал од­на з одною. Автор використовував метод факторного аналізу для визначення внутрішньої структури опитувальника. Він приводить різні процедури валідизації опитувальника (активація мотивації в ситуації очікування, емпіричні критерії й ін.).

• Опитувальник для виміру результуючої тенденції мотивації досягнення А.Мехрабіана (RАМ). Має дві форми: для чоловіків і для жінок (1969). Опитувальник побудований на основі теорії мотивації досягнення Дж.Аткінсона. При підборі пунктів тесту враховувалися індивідуальні розбіжності людей з мотивом прагнення до успіху (М₈) і мотивом уникненні невдачі (М₈) у поведінці, детермінованій мотивацією досягнення»] Розглядалися особливості рівня домагань, емоційної реакції на успіх і невдачу, розбіжності в орієнтації на майбутнє, фактор залежності — незалежності в міжособистісних відносинах тощо.

• Проективні методики, що найчастіше використовуються для виявлення; мотивації, - ТАТ Г.Мюррея, тест фрустрацій Розенцвейга, тести незакінчених речень, незакінчених розповідей та ін. Існують різні модифікації ТАТ Мюррея, що спрямовані на вимір окремих «узагальнених мотивів» особистості. Однією із найбільш популярних у і зарубіжній психології є проективна методика ТАТ, створена Д.Мак-Клелландом і Дж.Аткінсоном зі своїми співробітниками (1953). Мето­дика вимірює індивідуальні розбіжності в мотиві досягнення. Вико­ристовується спеціальний контент-аналіз для інтерпретації розпо­відей, написаних на основі картинок. Звичайно використовуються 6 картинок (спочатку використовувалися 4). Кожному обстежуваному приписується індекс, що характеризує інтенсивність мотиву досяг­нення. У цій же дослідницькій групі були розроблені проективні методики для виміру мотивації афіляції і мотивації влади (1958).

Малюнковий тест фрустрацій Розенцвейга має окремі форми: і і я дітей і для дорослих. Стимульним матеріалом є малюнки, на яких зображені різні ситуації міжособистісної взаємодії. На кожному малюнку приводиться висловлювання одного з персонажів. Обсте­жуваний повинний дати відповідь за іншого персонажа. Оцінюються особливості поведінки людини при виникненні перешкоди на шля­ху до досягнення мети (при фрустрації потреби). Цей тест також виявляє спрямованість агресії. Крім уяви і перцепції, як індикато­ра мотиваційних процесів, при конструюванні тесту використаний і принцип співвідношення мотиву і перешкоди. Система інтерпретації, що виникла під впливом психоаналізу, виділяє три типи спрямованості агресії:

а)екстпрапунітивна (провина за ситуацію, що склалася, при­писується іншим) (див. малюнок);

б)інтропунітивна (провина приписується собі);

в)імпунітивна (провина приписується ситуації).

Ця методика використовується у вітчизняних дослідженнях. Є спроби модифікації і конструювання нових картинок, характерних для наших умов. Важливою проблемою є розробка схеми інтерпре­тації, вільної від впливу психоаналізу.

• Діагностика мотивів через особистісний сенс. Використовується приведений вище критерій 17. «Узагальнені мотиви» діагностуються через виявлення смислів, що мають для людини різні характеристики поведінки, ситуації, відносин і т.ін. (Столін В.В., 1983).

• Діагностика мотивів за допомогою когнітивних оцінок. Мотивація впливає на когнітивні оцінки, які детермінують структурування й організацію матеріалу (критерій 4). Для діагностики використовуються процедури, що вимагають різних когнітивних відповідей, класифікацій і т.ін. Завдання, що виконує обстежуваний, несхожі з характеристикою поведінки обстежуваного. Дослідження реакцій на гумор для виявлення мотиваційних перемінних є одним з методів, що використовують цю особливість мотивації. Існує «особистісний тест гумору», який виявляє 13 особистісних факторів (Анастазі А., 1982). У роботі Бабіної В.С. і Шмельова А.Г. описаний оригінальний тест гумористичних фраз (ТГФ) для виявлення мотивів з викорис­танням гумору як стимульного матеріалу. ТГФ виявляє 7 тематич­них конструктів.