3. Переваги та недоліки психолого-педагогічного тестування

Тестування. Тестування - основний метод психодіагностики. Тест (від англ. - досвід, проба) - метод психодіагностики, що використовує стандартизовані відповіді і задачі (тести), які мають певну шкалу значень. Передісторія тестів поринає в глибину століть, вона пов'язана з випробуванням різноманітних здібностей, знань, умінь та навичок. У стародавньому Вавилоні проводилось випробування випускників в школах, де готували писарів. У стародавньому Єгипті тільки той міг стати жрецем, хто був спроможним витримати систему певних випробувань. Спочатку кандидати в жреці проходили співбесіду, під час якої вияснялись його біографічні дані, рівень освіченості; крім того оцінювалась зовнішність, вміння вести бесіду. Піфагор витримав ці випробування. У стародавньому Китаї ще 2200 років до н.е. панувала система перевірки здібностей осіб, які бажали зайняти посади урядових чиновників (службовців). Різноманітні конкурсні завдання влаштовувались і в середні віки у В'єтнамі. З 1370 по 1372 рр. Відбувалась переатестація усіх військових і громадських чиновників, що дозволило провести перевірку державного апарату по всій країні. В результаті В'єтнам став сильною і життєздатною феодальною державою.

За формою тести можуть бути індивідуальні й групові; усні й письмові; бланкові, предметні, апаратурні й комп'ютерні; вербальні й невербальні (практичні). Індивідуальні тести - це такий тип методик, коли взаємодія експериментатора й випробуваного відбувається один на один. Індивідуальне тестування має свої переваги: можливість спостерігати за випробуваним (за його мімікою, іншими мимовільними реакціями), чути й фіксувати непередбачувані інструкцією висловлення, що дозволяє оцінити відношення до тестування, функціональний стан випробуваного й ін. Крім того, психолог, опираючись на рівень підготовленості випробуваного, може по ходу експерименту замінити один тест іншим. Індивідуальна діагностика необхідна при роботі з дітьми дитячого й дошкільного віку, в клінічній психології - для тестування осіб із соматичними або нервово-психічними порушеннями, людей з фізичними недоліками й т.д. Необхідна вона і в тих випадках, коли потрібний тісний контакт експериментатора й випробуваного з метою оптимізації його діяльності. Для індивідуального тестування потрібно, як правило, багато часу. Воно висуває високі вимоги до рівня кваліфікації експериментатора. Щодо цього індивідуальні тести менш економічні в порівнянні із груповими. Групові тести - це такий тип методик, що дозволяє одночасно проводити випробування з дуже великою групою людей (до кількох сотень людей). Одна з головних переваг групових тестів - масовість випробувань. Інша перевага - інструкції й процедура проведення досить прості, і від експериментатора не потрібно високої кваліфікації. При груповому тестуванні великого ступеня дотримується однаковість умов проведення експерименту. Обробка результатів звичайно носить більше об'єктивний характер. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ. Ще одна перевага групового тестування - відносна легкість і швидкість збору даних й як наслідок більше сприятливі в порівнянні з індивідуальним тестуванням умови для зіставлення із критерієм.

Усні й письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими - групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися випробуваним самостійно ("відкриті" відповіді), в інші - він повинен з декількох запропонованих відповідей вибрати й назвати ту, котру вважає правильною ("закриті" відповіді). У письмових тестах відповіді даються випробуваним або в тестовому зошиті, або на спеціально розробленому бланку відповідей. Листовні відповіді також можуть носити "відкритий" або "закритий" характер.

Бланкові, предметні, апаратурні, комп'ютерні тести. Ці тести розрізняються по матеріалу оперування. Бланкові тести (інша широко відома назва - тести "Олівець і папір") представлені у вигляді зошитів, брошур, в яких утримується інструкція із застосування, приклади рішення, самі завдання й графи для відповідей (якщо тестуються діти молодшого віку). Для старших підлітків

передбачено варіанти, коли відповіді заносяться не в тестові зошити, а на окремі бланки. Це дозволяє використати ті самі тестові зошити багаторазово, до тих пір, поки вони не зносяться. Бланкові тести можуть застосовуватися як при індивідуальному, так і при груповому тестуванні.

У предметних тестах матеріал тестових задач представлений у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур, конструкцій і вузлів технічних пристроїв і т.п. Найбільш відомі з них - кубики Косса, тест додавання фігур з набору Векслера, тест Виготського-Сахарова. Предметні тести в основному проводяться індивідуально.

Апаратурні тести - це такий тип методик, що вимагає застосування спеціальних технічних засобів або спеціального устаткування для проведення дослідження або реєстрації отриманих даних. Широко відомі прилади для дослідження часу реакції (реактометри, рефлексометри), пристрої для вивчення особливостей сприйняття, пам'яті, мислення.

Комп'ютерні тести. Це автоматизований вид тестування у формі діалогу випробуваного й ЕОМ. Тестові завдання пред'являються на екрані дисплея, а відповіді випробуваний вводить на згадку ЕОМ за допомогою клавіатури; таким чином, протокол відразу створюється як набір даних (файл) на магнітному носії.

По змісту тести звичайно діляться на чотири класи, або напрямки: тести інтелекту, тести здібностей, тести досягнень і тести особистості.

Тести інтелекту. Призначені для дослідження й виміру рівня інтелектуального розвитку людини. Вони є найпоширенішими психодіагностичними прийомами. Під інтелектом як об'єктом виміру маються на увазі не будь-які прояви індивідуальності, а насамперед ті, які мають відношення до пізнавальних процесів і функцій (до мислення, пам'яті, увазі, сприйняття). За формою тести інтелекту можуть бути груповими й індивідуальними, усними й письмовими, бланковими, предметними й комп'ютерними.

Тести здібностей. Це тип методик, призначених для оцінки можливостей індивіда в оволодінні знаннями, навичками, уміннями, необхідними для однієї або декількох діяльностей. Прийнято виділяти загальні й спеціальні здібності.

Тести досягнень, або, як їх можна назвати по-іншому, тести об'єктивного контролю успішності (шкільної, професійної, спортивної) призначені для оцінки ступеня просунення здатностей, знань, навичок, умінь після проходження людиною навчання, професійної й іншої підготовки. Таким образом, тести досягнень у першу чергу вимірюють вплив, що робить на розвиток індивіда відносно стандартний набір впливів. Вони широко використовуються для оцінки шкільних, навчальних, а також професійних досягнень. Цим порозумівається їхня велика кількість і розмаїтість. Тести шкільних досягнень є в основному груповими й бланковими, але можуть бути представлені й у комп'ютерному варіанті.

Тести особистості. Це психодіагностичні прийоми, спрямовані на оцінку емоційно-вольових компонентів психічної діяльності - мотивації, інтересів, емоцій, відносин (у тому числі й міжособистісних), а також здатностей поводження індивіда в певних ситуаціях. Таким чином, тести особистості діагностують неінтелектуальні прояви. Особистісні особливості виміряються за допомогою трьох видів методик: тестів, опитувальників і проективної техніки.

Переваги: Об'єктивність - результати тестування можуть бути оцінені кількісно та якісно і зовсім не залежно від суб'єктивного підходу дослідника. Оперативність - збір інформації у відносно короткі терміни. Прицільність отримання інформації про певні якості особистості і поведінки, а не про людину взагалі. Практичність - результати тестування об'єктивно визначають варіанти вибору подальшого психологічного впливу. Недоліки: Результати тестів, як правило, дають лише актуальний зріз якості, яка вимірюється, тоді як більшість характеристик особистості і поведінки здатні динамічно змінюватись. Обмежена галузь виміру психологічних якостей, неможливість робити цілісні висновки про людину. Для складання більш повного «психологічного» портрету особистості чи групи необхідно застосовувати комплекс науково-обгрунтованих тестів. Грамотне і кваліфіковане використання можливе лише за умови засвоєння психодіагностом принципів психодіагностики, наявності необхідного базового рівня психологічної підготовки, а також дотримання професійної етики психолога.

Опитувальники - це така група психодіагностичних методик, у якій завдання представлені у вигляді питань і тверджень. Вони призначені для одержання даних зі слів обстежуваного Опросники ставляться до числа найпоширеніших діагностичних інструментів і можуть бути підрозділені на опитувальники особистості й опитувальники-анкети. Особистісні опитувальники можна розглядати як стандартизовані самозвіти, які за формою бувають груповими й індивідуальними, найчастіше письмовими, бланковоми або комп'ютерними. По характеру відповідей на питання вони діляться на опитувальники із запропонованими відповідями (закриті опитувальники) і з вільними відповідями (відкриті опитувальники).

По змісту особистісні опитувальники можуть бути підрозділені на опитувальники рис собистості, опитувальники типологічні, опитувальники мотивів, опитувальники інтересів, цінностей, установок. Опитувальники-анкети служать для одержання якої-небудь інформації про людину, не маючу безпосереднього відношення до її психологічних особливостей (наприклад, для одержання даних про історію її життя) Вони припускають жорстко фіксований порядок, зміст і форму питань, чітку вказівку форми відповідей. Відповіді можуть даватися опитуваним наодинці із самим собою (заочне опитування), або в присутності експериментатора (пряме опитування). Анкетні опитування класифікуються насамперед по змісту й конструкції питань, що задають. Розрізняють анкети з відкритими питаннями (опитуваний висловлюється у вільній формі), анкети із закритими питаннями (всі варіанти відповідей заздалегідь передбачені) і анкети з напівзакритими питаннями (відповідаючий може вибрати відповідь із числа наведених або дати свою власну). В анкетних опитуваннях часто комбінують всі варіанти: відкриті, закриті, напівзакриті. Це підвищує обґрунтованість і повноту інформації.

Проективні техніки - це група методик, призначених для діагностики особистості. Для них характерний глобальний підхід до оцінки особистості, а не виявлення окремих її рис. Найбільш істотною ознакою проективних методик є використання в них невизначених стимулів, які випробуваний повинен сам доповнювати, інтерпретувати, розвивати й т.д. Так, випробуваним пропонується інтерпретувати зміст сюжетних картинок, завершувати незакінчені речення, давати

тлумачення невизначених обрисів і т.п. На відміну від інтелектуальних тестів відповіді на завдання проективних методик не можуть бути правильними або неправильними; можливий широкий діапазон різноманітних рішень. При цьому передбачається, що характер відповідей визначається особливостями особистості випробуваного, які "проектуються" на відповіді. Ціль проективних методик відносно замаскована, що зменшує можливість випробуваного давати такі відповіді, які дозволяють зробити бажане про себе враження. Ці методики носять в основному індивідуальний характер й у більшій своїй частині бувають предметними або бланковими.

Прийнято розрізняти наступні групи проективних методик:

• методики структурування: формування стимулів, додання їм змісту;

• методики конструювання: створення з оформлених деталей осмисленого

цілого;

• методики інтерпретації: тлумачення якої-небудь події, ситуації;

• методики доповнення: завершення пропозиції, розповіді, історії;

• методики катарсису: здійснення ігрової діяльності в особливо організованих

умовах;

• методики вивчення експресії: малювання на вільну або задану тему; методики

вивчення імпрессії: перевага одних стимулів (як найбільше бажаних) іншим.

Послідовність проведення обстеження. Проведення вимірів у строго стандартизованих і контрольованих умовах дозволяє одержати найбільш точні результати експерименту і надійну інтерпретацію тестів. Поза стандартизацією якість інтерпретації і психодіагностичних даних може погіршуватися в залежності від того, наскільки суттєві відхилення в процедурі тестування від заданих.) Щоб уникнути перекручування досліджуваних явищ, тестування, повинно можливо максимально близько відтворити ті умови, при яких \ розроблені норми й отримані дані про надійність і валідність методики. Як правило, ці умови описані в рекомендації до тесту і регламентовані в інструкції.

Пропонується наступна послідовність проведення обстеження (Л.Бурлачук, 1995):

1. Пояснити обстежуваним мету проведення тестування.

2. Гарантувати збереження таємниці індивідуальних відповідей.

3. Відповідно до вимог рекомендацій прочитати інструкцію до і тесту і провести тренування.

4. Попросити обстежуваного чи самому заповнити (якщо потрібно) паспортні і біографічні дані в реєстраційних бланках.

5. Зафіксувати відповіді обстежуваного на запитання особистісного опитувальника або дати час обстежуваним на самостійну фіксацію відповідей у реєстраційних бланках.

6.Обробити результати тесту відповідно до вимог рекомендацій.

Об'єктивність, валідність і надійність - вимоги, які повинен задовольняти кожен тест. Об'єктивність психологічного тесту означає, що первинні показники, їх оцінка й інтерпретація не залежать від поведінки і суб'єктивних суджень експериментатора. Первинними називають показники, отримані після обробки даних виконання респондентом тестових завдань. Виражаються первинні показники в так званих "сирих балах".

Домогтися об'єктивності психологічного тесту можна при виконанні наступних умов: однаковість процедури проведення тесту для одержання результатів, зрівняних з нормою; однаковість оцінки виконання тесту; визначення норми виконання тесту для зіставлення з ними показників, отриманих у результаті обробки даних тестування.

Усі методи психологічної діагностики, починаючи зі стандартизованих і закінчуючи нестандартизованими, спрямовані на вимір властивостей особистості й особливостей інтелекту. Кожен метод призначений для виміру якоїсь властивості, що і визначає зміст цього методу. Відомості про ступінь, за якого тест дійсно вимірює те, для чого він призначений, входять у поняття валідності.

Наприклад, методика "Кільця Ландольта" призначена для виміру таких властивостей уваги, як концентрація, переключення уваги. У психології існують визначення понять концентрації уваги і її здібності до переключення. Вважається, що висновки, сформульовані на підставі результатів тестування за допомогою "Кілець Ландольта", цілком відбивають зміст визначень цих властивостей уваги. Виходить, ця методика дійсно вимірює те, для чого вона призначена.

Крім загального значення до поняття валідності входять багато інших відомостей. Існують різні типи і види валідності, у яких відбиті ці відомості: практична валідність, валідність за обсягом, оцінна валідність, зовнішня валідність.

Про високу надійність методу говорять у тому випадку, коли метод точно вимірює ту властивість, для виміру якої він призначений. В якості критеріїв точності можна відзначити наступні:

1. При повторному застосуванні методу до тих же випробуваних у тих самих умовах через певний інтервал часу результати обох тестувань істотно не відрізняються між собою.

2. Дії випадкових сторонніх факторів не здійснюють істотного впливу на результати тестування. В якості сторонніх факторів можна назвати наступні: емоційний стан і стомлення, якщо вони не входять до кола досліджуваних характеристик, температуру, освітленість приміщення та ін. Такі сторонні випадкові фактори ще називають факторами нестабільності вимірювальної процедури.

3. При повторному застосуванні методу до тих же самих випробуваних через певний інтервал часу у змінених умовах результати обох тестувань істотно не відрізняються між собою. Під зміненими маються на увазі наступні умови: інший експериментатор, стан респондента та ін.

Тест може бути надійним, але не валідним. Це означає, що він вимірює якусь властивість дуже точно, але яке саме - залишається під сумнівом. У такій ситуації необхідна більш точна валідізація тесту, як змістовна, так і практична. До безперечних достоїнств тестів відноситься об'єктивний характер процедури, можливість повторного огляду результатів, що ґрунтується на виконанні укладачем тестів вимог психометрії, тобто вимог репрезентативності, надійності, валідності.

Репрезентативність - відповідність тестових норм вибірки стандартизації тестовим нормам популяції, на якій застосовується тест. Надійність - стійкість процедури виміру, незалежність від випадкових величин. Валідність - відповідність методики вимірюваному концепту.