Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра Експертизи, технології та дизайну текстилю
Реєстр. №____________
Методичні рекомендації
до виконання лабораторних робіт
з дисципліни «Формування тканин»
для студентів ІV курсу
напряму підготовки: 6.051601 Технологія і дизайн текстильних матеріалів
спеціальності: 05160102 Технологія і дизайн тканин
факультету Технологій та дизайну
Херсон – 2013
Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Формування тканин»
Укладач: к.т.н., доцент Рязанова О.Ю.
Кількість сторінок – 22
Рецензент: к.т.н., доцент Закора О.В.
Затверджено
на засіданні кафедри ЕТДТ
Протокол №____ від _____________2013 р.
Завідувач кафедрою
д.т.н., професор______________Прохорова І.А.
Відповідальний за випуск: д.т.н., професор Прохорова І.А.
Введення
В даний час на умови роботи підприємств впливають закони ринкової економіки. Головною умовою функціонування будь-якого підприємства є реалізація промислового продукту, який повинний бути проданий з максимальним прибутком. Щоб покупець обрав саме даний товар, він, поряд із прийнятною вартістю (яка забезпечується застосуванням новітніх технологій), повинний мати привабливий зовнішній вигляд і корисні споживацькі властивості на рівні, чи вище, подібних товарів інших виробників.
МЕТОЮ лабораторних робіт є закріплення інформації, одержаної студентом на лекційних заняттях – знань про формування тканини з естетичними властивостями високого рівня. Студент повинний засвоїти, яким чином можна різноманітити зовнішній вигляд тканин різних переплетень, навчитися виготовляти зразки нових тканин, використовуючи різні ефекти: варіювати круткою, лінійною щільністю ниток, тощо, тим самим забезпечити високий рівень конкурентної здатності нової тканини.
Структура звіту по лабораторній роботі:
Звіт по кожній лабораторній роботі повинен містити:
найменування теми, мету роботи;
короткі теоретичні відомості: у декількох реченнях студент повинний зазначити, яким чином можна різноманітити тканини даного переплетення (шляхом використання ниток різного кольору, сировинного складу, фактури, тощо);
заправний рисунок тканини даного переплетення;
зразки тканини певного переплетення з різними варіантами зовнішнього вигляду, які виготовлено на ткацькому верстаті;
зразки тканини певного переплетення з різними варіантами зовнішнього вигляду, які виготовлено студентом вручну;
висновки (по пунктах один за одним викладаються висновки про естетичність тканин даного переплетення, особливості їхнього зовнішнього вигляду, потім по пунктах даються рекомендації з поліпшення зовнішнього вигляду тканин);
Матеріали звіту по кожній лабораторній роботі рекомендується представити в окремому файлі.
Наприкінці курсу всі звіти з лабораторних робіт підшиваються в одну папку, оформлюються титульним листом і загальними висновками.
Наявність порівняльного аналізу в пояснювальній записці даних зразків з зазначенням, чим вони цікаві студентові, як технологу та дизайнеру, вказує на творчий професійний підхід студента до рішення важливої задачі і представляє значимий інтерес з боку викладача.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
ІНСТРУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ
ЗРАЗКІВ ТКАНИН.
ВИГОТОВЛЕННЯ ЗРАЗКІВ ТКАНИН ГОЛОВНИХ ПЕРЕПЛЕТЕНЬ
Мета роботи: підготовка інструментів і матеріалів для виготовлення зразків тканин. Ознайомлення з методикою ручного виготовлення переплетень.
КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Для виконання наступних робіт необхідно мати: рамку, човник, утворювач зіву, нитки. Нитки мають бути різної лінійної щільності, різних кольорів, жорсткості, сировинного складу, з різною величиною крутки, додатковими дизайнерськими ефектами (букле, вузликами).
Рамка повинна бути виготовлена з деревини, на ній повинні бути набиті цвяхи. Внутрішній розмір рамки 2030 см.
Рис. 1.1. Рамка для виготовлення зразків тканин
Човник невеликого розміру для прокладання утокової нитки має бути виготовлений з пластмаси, картону, або деревини.
Рис. 1.2. Човник для прокладання утокової нитки
У якості утворювача зіву може бути використано пластину, наприклад, розміром 10 3 см.
Полотно - одне з головних переплетень. Це тканина з гладкою лицьовою поверхнею, різноманітити зовнішній вигляд якої можна варіюванням круткою, кольором, в опоряджувальному виробництві та іншими способами.
При різних сполученнях напрямків крутки ниток основи та утоку можна одержати різноманітні ефекти. Наприклад, якщо напрямок світла збігається з напрямком крутки, світло відбивається в більшій мірі і створює світлий відтінок на тканині, якщо не збігається - світло поглинається протилежним напрямком крутки, спостерігається затемнення відтінку. Цей фактор використовується при створенні так званого "крепу". При сполученні смуг з різною круткою створюється повна ілюзія наявності в тканині двох різних переплетень.
Цікаві колірні ефекти одержують у ткацтві при сполученні в заправному рисунку рапорту кольору і рапорту переплетення ниток основи і утоку та в опоряджуванні – при друкованому фарбуванні.
Оригінальний дизайн лицьової поверхні можна одержати шляхом сполучення ниток основи і утоку з дуже великою різницею їхньої лінійної щільності (поплін), при цьому на тканині утворяться подовжні (при То > Ту) чи поперечні (при То < Ту) рубчики, що імітують тканину, вироблену репсовим переплетенням.
Особливості зовнішнього вигляду тканин саржевого переплетення: кількість ниток основи що піднімаються та опускаються неоднаково, тому зовнішній вигляд саржевих тканин на обличчі і вивороті виходить різним. Малюнок переплетення чітко виражено прямою лінією, наприклад, під кутом 45о при То = Ту і Ро = Ру.
Зв’язність саржевого переплетення менше, ніж зв’язність полотняного, отже, потрібно менше зусиль для формування тканини і натяг ниток основи на верстаті встановлюється меншим у порівнянні з полотняним. Крім того, саржі можна виробляти з більшим наповненням пряжею при дотриманні наступних умов: крутка утоку повинна бути положистою, щільність тканини по основі більше щільності по утоку, діагональ саржі повинна збігатися з круткою основи.
Для одержання рельєфної лицьової поверхні нахил діагоналі повинний бути перпендикулярний напрямку крутки основи, т.ч. крутка основи більше, ніж крутка утоку.
З підвищенням натягу основи основні діагоналі згладжуються і робляться менш помітними, на лиці "грає" утокова діагональ.
Найчастіше саржа використовується в вовноткацтві.
На одній стороні тканини, виробленої сатиновим переплетенням, завжди переважають нитки основи, на іншій - утоку.
Умови формування тканини даних переплетень унаслідок наявності довгих перекриттів полегшені тим, що атласи і сатини виробляються з меншою напругою, чим полотно і саржі, тому заправний натяг ниток основи на ткацькому верстаті встановлюється менше.
Лицьова поверхня тканини, виробленої атласом, виходить гладкою, рівномірною з тієї причини, що перев'язки окремих ниток не розташовуються одна біля іншої, як у саржі, а розкидані в рапорті тканини. Для додання даним тканинам більш блискучого шовковистого виду в процесі обробки бавовняний атлас часто піддається мерсеризації.
Зовнішній вигляд атласних переплетень буває тим краще, чим ближче розташовуються друг до друга нитки, які утворюють настил на лицьовій поверхні тканини (в атласі нитки основи, у сатині - утоку). Для того, щоб в атласі з видимою косою лінією одержати більш рівномірну лицьову поверхню, потрібно підбирати нитки з круткою, перпендикулярною діагоналі. Це маскує діагональ.
Своєрідний зовнішній вигляд тканини при виробленні головних переплетень досягається шляхом чергування основних ниток різної лінійної щільності при одночасному чергуванні утокових ниток з великою різницею по товщині, у результаті утворяться різні рубчики і клітки, однак, необхідно пам'ятати про те, що при використанні в основі ниток різної товщини виникає необхідність встановлення на верстат додаткового навою, що підвищує собівартість тканини і, як наслідок, знижує її конкурентну здатність.
Шляхом варіювання видом сировини (шовк, вовна...) та формою ниток (гладка, фасонна...) досягається неоднорідність рельєфу тканини.
Цікавий зовнішній вигляд тканини можна одержати при використанні всіх перелічених заходів при виготовленні переплетень, похідних від полотняного: репсу, напіврепсу, рогожки та ін.