4. Податкова система та політика в національній економіці

Сутність податкової політики в національній економіці. Податкова система держави є основним джерелом функціонування її бюджетної системи. Головною метою податкової системи є поліпшення фінансового середовища бюджетної сфери та сприяння структурним зрушенням в національній економіці.

Податкова політики як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії із платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою.

Податкова система України регулюється такими законодавчими актами, як Закон України "По оподаткуванню прибутку підпри­ємств", "Про систему оподаткування”, "Про податок на додану вартість" тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об'єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено правила, обов’язки ї відповідальність платників та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава, маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економіки, підприємств чи монополістичних об’єднань.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку – це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва. З іншого – забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Подальша перспектива розвитку податкової системи багато в чому залежить від прийняття Податкового Кодексу України. Цей найважливіший документ не треба трактувати як просте зведення законів з оподаткування.

Принципи податкової політики та класифікація податків у національній економіці

Податкова політика здійснюється відповідно до певних принципів. Основними її принципами є: соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність та гнучкість.

- Принцип соціальної справедливості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі чинни­ки діяльності суб’єктів оподаткування - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу тощо.

- Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом встановлюються для всіх платників згідно з їх можливостями і результатами діяльності.

- Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна змінюватись поступово, еволюційним шляхом.

- Принцип гнучкості виникає необхідність реагування податкової політики на зміни у соціально-економічному житті суспільства.

Принципами побудови податкової системи, відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відпові­дальності платників податків за порушення податкового законо­давства;

- рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юри­дичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого при­бутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів — на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких: проявів податкової дискримі­нації—забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарю­вання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

- соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтрим­ки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресив­ного оподаткування громадян, які отримують високі і надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення та скасування податків зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законо­давства про оподаткування виключно Верховий Радою Укра­їни, Верховною радою автономної Республіки Крим і сільсь­кими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Класифікація податків – це систематизоване групування податків за однорідними ознаками.

В сучасних економічних умовах податки класифікуються за формою оподаткування, за економічним змістом об 'єкта оподаткування, за способом стягнення, за характером використання, за рівнем державних структур, які впроваджують податки.

Прямі податки – це податки, які справляються з доходів або майна платника податку. Вони поділяються на особисті та реальні.

Особисті податки - це податки, що сплачуються платником за рахунок і в залежності від доходу з врахуванням платоспромож­ності. Наприклад, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок на дивіденди тощо.

Реальні податки - це податки, які сплачуються з майна, в їх основу покладено на реальний, а передбачуваний середній дохід, наприклад, податок на нерухомість, плата на землю, податок з власників транспортних засобів.

Непрямі податки - це податки на товари та послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу. До них належать фіскальні монополії, акцизи, мито.

Фіскальна монополія - це прибуток держави від продажу моно­полізованих державою товарів. Розрізняють повну монополію, коли держава залишає за собою право на виробництво й продаж окремих груп товарів за встановленими нею цінами, і часткову, коли держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво окремих видів товарів, або ціноутворення і продаж.