Тема. Ринкова інфраструктура План

1. Сутність, види та функції ринкової інфраструктури.

2. Фінансова система України.

3. Бюджетна система національної економіки.

4. Податкова система та політика в національній економіці.

5. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури.

1. Сутність, види та функції ринкової інфраструктури

Ринкова інфраструктура національної економіки - це систе­ма організаційно-правових інституцій для підтримки розвитку ринкових відносин господарських суб'єктів у національній економіці.

Спеціалізована ринкова інфраструктура обслуговує окремі ринки держави та підтримує їх розвиток.

Загальна ринкова інфраструктура є фундаментом для розвитку всієї національної економіки країни.

Основними елементами спеціалізованої ринкової інфраструктури є:

1) біржі — представляють собою регуляторно-функціонуючі організаційні форми оптових ринків;

2) аукціони - торги (має бути присутнім фактор публічності);

3) посередницькі фірми та товариства, що працюють на біржах або відстоюють інтереси (всеукраїнська асоціація підтримки підприємств, фермерства);

4) комунікації та інформаційні організації;

5) податкові інспекції моніторингові системи, що контролюють їх діяльність;

6) спеціальні рекламні агентства та незалежні засоби масової інформації;

7) система страхування та страхові компанії;

8) торгові палати та об'єднання ділових кіл;

9) митна система та моніторинг за її діяльністю;

10) професійні спілки (інтереси між робітниками, дирекцією);

11) комерційно-виставочні зали та виставки (реклама просування товару);

12) система вищої економічної та спеціальної економічної освіти;

13) консалтингові фірми - фірми, що надають послуги;

14) аудиторські фірми та послуги - українська аудиторська палата;

15) спеціальні зони вільного підприємництва;

16) громадські та громадсько-державні фонди, що сприяють розвитку ділової активності (фонди підтримки підприємств, малого бізнесу та інші фонди).

17) інвестиційні фонди та компанії, що сприяють реалізації різноманітних програм та ділових проектів .

Ринкова інфраструктура національної економіки виконує такі функції:

1)організація оформлення ринкових відносин та діяльності суб'єктів господарювання;

2) полегшення учасникам ринкових відносин реалізації світових економічних інтересів;

3) спеціалізація різних об'єктів економіки та підвищення оперативності їхньої роботи на основі розвиту організаційних форм ринкових відносин;

4)полегшення форм юридичного та економічного контролю за підприємницькою діяльністю через моніторингові організації.

2. Фінансова система України

Фінансова система є однією з найважливіших складових національної економіки. За допомогою фінансів відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, визначаються найголовніші важелі та інструменти впливу на соціальний та економічний розвиток країни.

Під фінансовою системою здебільшого розуміють сукупність різноманітних фондів фінансових ресурсів, що сконцентровані в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання, для виконання покладених на них функцій, задоволення економічних і соціальних потреб.

Для кожного із елементів фінансової системи притаманні власні методи створення фондів фінансових ресурсів, напрями, способи та специфічна сфера їх застосування, наявність тісного взаємо­зв'язку і взаємообумовленості. Тому побудова фінансової системи незалежної України є доволі складним процесом, що вимагає створення відповідних фінансових інституцій та органів управ­ління, прийняття нормативно-правових актів, що регламентують найважливіші принципи формування, розподілу і використання фондів фінансових ресурсів, запровадження дієвих засобів контролю з метою забезпечення національних інтересів і безпеки країни.

До нормативно-правових актів, що регулюють діяльність вітчизняної фінансової системи належать Бюджетний кодекс України, Господарський кодекс України, Митний та Цивільний кодекси, закони України "Про Державний бюджет України", "Про місцеве самоврядування", Про систему оподаткування", "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про страхування", "Про інвестиційну діяльність" тощо, а також укази, накази, постанови та розпорядження відповідних органів виконавчої влади.

Упродовж 1990-2007 рр. створювалися органи управління та фінансові інститути, що забезпечують функціонування вітчизняної фінансової системи, яким притаманна своя специфіка організації та регулювання фондів фінансових ресурсів. Сучасна фінансова система країни представлена органами управління нею, до яких можна віднести Міністерство фінансів України, Державну податкову службу, Рахункову палату України, Державне казначейство України, Контрольно-ревізійну службу України, Державну митну службу України, Аудиторську палату України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України тощо, та фінансовими інститутами, такими як Національний банк України та комерційні банки, небанківські фінансові установи, фондові біржі та фондові торговельно-інформаційні системи, Національний депозитарій України та інше. Існуюча організаційна структура вітчизняної фінансової системи відображає специфічні в умовах формування системи господарювання форми і методи розподілу та перерозподілу валового внут­рішнього продукту за .участю відповідних фінансових інститутів та органів управління, що забезпечують рух грошових коштів.

Фінансова політика — це система заходів держави у сфері фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.

Розробка та визначення найважливіших напрямів фінансової політики є доволі складним процесом, що передбачає узгоджену взаємодію органів законодавчої і виконавчої влади, визначення джерел фінансування економічних перетворень в Україні, руху грошових потоків між головними суб'єктами вітчизняної економіки, здійснення розподілу і перерозподілу державних доходів тощо. Загальні засади фінансової політики визначає Президент України, законодавче і виконавче впровадження здійснюють Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.

Через фінансову систему за допомогою виваженої фінансової політики можна впливати на такі важливі процеси господарського життя в Україні як:

• встановлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозпо­ділу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення інтересів населення, підприємств і держави та підвищення конкурентоспроможності країни;

• досягнення ефективної використання існуючих економічних ресурсів на основі вибору раціональної структури фінансового забезпечення;

• підтримання підприємницької активності, підвищення рівня зайнятості та соціального захисту населення, раціональне вико­ристання та збереження природних ресурсів;

• розвиток та формування раціональної структури власного фінансового капіталу та фінансової інфраструктури;

• сприяння залученню усіх тимчасово вільних грошових коштів через інституції фінансового ринку та поліпшення інвестиційного клімату у країні та інше.

Фінансова система України, зважаючи на нові орієнтири роз­витку економіки України та відповідну фінансову політику, у перспективі повинна бути інвестиційно спрямованою та орієнто­ваною на захист національних інтересів. Особливого значення це набуває в умовах входження України у світовий економічний простір, освоєння нових ринків збуту, участі та співпраці нашої країни з міжнародними фінансовими організаціями.