5. Витрати на довгострокових інтервалах

На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва. Варіанти кривих середніх витрат виробництва підприємства у довгостроковому періоді наведено на рисунках.

За умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі слід збільшувати обсяги виробництва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані.

У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодував , якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю.

6. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства.

Валовий (сукупний, загальний ) виторг – це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (p) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q):

TR=pQ

Середній виторг - це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції.

Сукупний прибуток – це величина, на яку валовий виторг підприємства перевищує його сукупні витрати. Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами, тобто це різниця між загальним виторгом і явними витратами (зовнішніми).

Економічний прибуток – це величина , що залишається у фірмі після того як від сукупного виторгу відняти всі витрати (явні та неявні, тобто зовнішні і внутрішні, включаючи в останні нормальний прибуток підприємця).

Нормальний прибуток – це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Нормальний прибуток належить до внутрішніх витрат.

Зі зміною обсягу виробництва величини валового виторгу і сукупних витрат змінюються по-різному, а отже величина прибутку підприємства залежатиме від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток. З цією метою обчислюється граничний виторг (MR), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну одиницю.

На основі визначення різних видів прибутку розраховують показники, які дозволяють зробити аналіз ділової активності підприємства, що призводить до зростання прибутку.

7. Основні концепції прибутку.

Першими дослідниками прибутку були меркантилісти, вони вважали, що прибуток виникає в сфері обігу в результаті продажу за більш високою ціною.

Фізіократи вважали, що прибуток створюється тільки в сільському господарстві, де вплив сил природи призводить до росту споживчих вартостей понад затрати виробництва.

К. Маркс називав прибуток перетвореною формою додаткової вартості, яка породжується всім авансованим капіталом, а джерелом додаткової вартості вважав працю найманих робітників.

В економічній науці 20-го ст. можна виділити основні теорії прибутку:

• Продуктивного капіталу – прибуток є результатом капіталу як обов’язкового фактора будь-якого виробництва.

• Утримання – прибуток є винагородою капіталісту за споживання власного капіталу, за ризик через очікування від вкладених в виробництво засобів.

• Прибутку як трудового доходу від підприємницької діяльності в усіх її видах.

• Прибутку як результату існування монополії.