9

Лекція 6. Мікроекономічна модель підприємства

План

1. Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.

2. Підприємство як центр прийняття рішень.

3. Поняття і параметри виробничої функції. Виробнича функція з одним змінним фактором.

4. Виробнича функція з двома змінними факторами.

5. Оптимум виробника.

Питання, що винесені на самостійне опрацювання:

1. Фактори виробництва та їх класифікація.

2. Поняття кривої "шлях розвитку виробництва".

Рекомендована література:

1. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича.- С.-Пб.: Экон.шк.,1997.- с.с.129-138, 151-157.

2. Макконнел К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика.Ч.2 В 2 т./ Пер с англ. 2-го изд. –М.: Республика, 1992.- с.с.197-209 .

3. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Учеб. для вузов. М.: Издат. гр. НОРМА-ИНФРА.М., 1998- с.с.46, 158-171, 192-201.

4. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. – К.: Знання, 1998 – с.с.23, 187-203, 210-227.

1. Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію.

Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі:

• споживача факторів виробництва , оскільки купує ресурси на ринках факторів виробництва;

• виробника продукції;

• продавця продукції на ринках товарів і послуг.

Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підприємства – так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва). Процесор – це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме – виробничий процес. Вихід – кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

2.Підприємство як центр прийняття рішень

Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення , які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Для досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

• Що виробляти?

• Яким чином виробляти?

• Для кого виробляти?

Підприємства володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є спрощеним. Воно може мати й інші цілі особливо в короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді є саме максимізація прибутку.

3.Економічні ресурси та їх класифікація , оплата ресурсів.

Економічні ресурси (фактори виробництва) –це природні, людські та вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів та послуг .

Розрізняють такі групи факторів виробництва:

1. природні ресурси (земля) – все, що може бути використане у виробництві у натуральному стані, тобто без будь-якої обробки ;

2. капітал(фізичний) – охоплює всі вироблені засоби виробництва, зокрема будівлі споруди, матеріальні цінності. Тут важливо відмітити, що гроші не є капіталом, оскільки самі нічого не виробляють.

3. праця – це фізичні та розумові здібності людей, що застосовуються при виробництві товарів і послуг.

4. підприємницький хист.

Класифікація економічних ресурсів

• Матеріальні ресурси – природні ресурси та капітал;

• Людські ресурси – праця та підприємництво.

Оплата ресурсів

1. Доход, що отримується від надання матеріальних ресурсів, називається рентним доходом або доходом у вигляді процента.

2. Доход, що отримується тими, хто надає свою робочу силу, називається заробітною платою.

3. Підприємницький доход називається прибутком, який може прийняти форму збитку.