Основна частина

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДО-ДИСПЕРСНИХ ФАРБ

1. Поняття водно-дисперсних фарб та їх класифікація

Група лакофарбових матеріалів на водній основі, що представляють собою однорідну, стійку вільно-дисперсну емульсію «масло у воді» з суспензією пігменту (або їх групи) і наповнювачів, з додаванням антисептичних і різних зміцнюючих реагентів, називається водно-дисперсійними фарбами. У своєму складі такі фарби містять різні добавки – консерванти, емульгатори, загусники та ін.

Водно-дисперсійна фарба в якості розчинника містить воду, а в якості плівкоутворюючої речовини - латекс, акрилат або ПВА (полівінілацетатну дисперсію). Така фарба за своїми захисними властивостями набагато поступається пентафталевим емалям, хлорвініловим або нітроцелюлозним фарбам. Але в той же час вона легко наноситься, добре заповнює пори, і, що важливо, є «дихаючим» покриттям. Мікропориста структура воднодисперсійних фарби та особливості її складу роблять покриття паропроникним.

Принцип формування покриття з водно-дисперсійних фарби такий же, як і інших фарб. Фарба віддає летку речовину (в даному випадку воду), реагуючи з киснем повітря, і за рахунок цього відбувається набір міцності шару.

Водно-дисперсійні фарби на сьогоднішній день дуже популярні, і широко використовуються для фарбування стін, шпалер і навіть дерева. Такі фарби наносять різними способами, серед яких переважає метод розпилення і нанесення малярським валиком. Водно-дисперсійні фарби складають мало не половину ринку лакофарбових матеріалів. Зазвичай фарби випускаються в двох варіантах: чисто білі та білі, які призначені для колерування.

До водно-дисперсних фарб належать акрилатні, силікатні та силіконові фарби.

Найбільш якісними серед водно-дисперсійних фарб є акрилові фарби – виготовлені на базі акрилових смол. Вони володіють високою міцністю і еластичністю, але досить дорогі. При двошаровому нанесенні вони здатні перекривати тріщини шириною до 1 мм, що в окремих випадках може замінити попередню обробку поверхні шпаклівкою. Важливою властивістю акрилових фарб є їхня низька газопроникність. Тому вони успішно захищають армований бетон від корозії. Акрилові фарби можна наносити на лужні підложки (штукатурки), але не раніше, ніж через місяць після закінчення робіт. Справа в тому, що процес затвердіння штукатурки відбувається довго, і для його протікання потрібний вуглекислий газ. Акрилові фарби хоча і проникні для водяної пари, але малозадовільняють вимоги щодо фарбування будівель з поганою гідроізоляцією фундаментів, стіни яких часто виявляються вологими. З цією метою краще застосовувати силікатні або силіконові фарби.

Силікатні фарби являють собою водний розчин рідкого скла, який змішується з кольоровими пігментами. З більшістю поверхонь ці фарби в буквальному сенсі зростаються, утворюючи міцні фізико-хімічні зв’язки, стійкі до будь-яких атмосферних явищ. Покриття із силікатних фарб мають досить високі показники повітря- і паропроникності. Саме тому термін їх служби може досягати 20 років і більше. Проте, така властивість має і зворотний бік: силікатні фарби пропускають вологу в обидва боки від пофарбованої поверхні. Силікатні фарби застосовуються для фарбування бетону, штукатурки і цегли, а також поверхонь, раніше пофарбованих вапняною, цементною або силікатною фарбою. Слід також зазначити, що будинок, пофарбований силікатними фарбами, надзвичайно важко перефарбувати фарбами іншого типу. Силікатні фарби містять луги, тому робота з ними вимагає підвищеної обережності. При попаданні в очі або на шкіру вони можуть викликати запалення. Крім того, навколишні поверхні і предмети, що не підлягають фарбуванню (скляні, керамічні, кам’яні, металеві) слід захищати від попадання крапель, оскільки в’яжуча основа силікатних фарб може викликати їх роз’їдання. З цієї ж причини силікатні фарби використовують тільки зі спеціальними лугостійкими пігментами, у зв’язку з чим їх кольорова гама обмежена.

Силіконові фарби виготовляють на основі водної дисперсії силіконових смол. Вони відносяться до фарб нового покоління. Їх застосування також обмежене високою вартістю. Однак силіконові фарби поєднують у собі практично всі найкращі властивості акрилових і силікатних фарб. Перш за все, їх паропроникність наближена до силікатних. Але при цьому їх поверхня абсолютно не змочується. Їх використання особливо актуальне на штукатурці. Силіконові фарби пропускають вуглекислий газ, необхідний для її затвердіння. Силіконові фарби підходять практично для всіх типів мінеральних поверхонь, крім армованого бетону (кисень проникає крізь лакофарбовий шар і викликає корозію). Вони сумісні як з мінеральними (цементними і вапняними), так і з акриловими і латексними дисперсійними фарбами. Силіконові фарби володіють дуже високою еластичністю: вони можуть перекривати тріщини шириною до 2 мм. Також, як і силікатні фарби, силіконові покриття перешкоджають росту мікроорганізмів. Це звільняє від застосування спеціальних біоцидних добавок. Також, на відміну від силікатних фарб, силіконові менш агресивні. Крім того, силіконові продукти добре змішуються з акриловими сополімерами, тому їх іноді додають до складу акрилових латексних фарб – для покращення їх властивостей. Але, безумовно, найкращими властивостями володіють фарби на основі чистих силіконових смол. [2]

За застосуванням водно-дисперсні фарби поділяють фарби для внутрішніх та зовнішніх робіт.

Фарби для внутрішніх робіт поділяють головним чином за блиском покриття відповідно до ГОСТ 9.032 на:

• матові;

• напівматові;

• напівглянцеві;

• глянцеві;

• високоглянцеві.

Матеріали для зовнішньої обробки залежно від призначення поділяють на наступні види:

• фасадні фарби;

• еластомерні покриття;

• фарби для дерева;

• штукатурки або текстурні фарби;

• універсальні (побутові) фарбі.

Фасадні фарби зазвичай утворюють матові або напівматові покриття. Матеріали для обробки дерева можуть бути пропитками, безбарвними або кольоровими лаками і покривними фарбами, які утворюють глянцеві або напівглянцеві покриття.

Основні відмінності рецептур інтер'єрних фарб для стін і високоякісних фасадних фарб полягають у використанні різних плівкоутворювачів, різних марок діоксиду титану та наповнювачів, а також різних кількостей цих компонентів. Для забезпечення високих вимог по водостійкості та еластичності фасадних покриттів фарби для зовнішніх робіт повинні містити велику кількість плівкоутворювача, менше наповнювачів і більше діоксиду титану, ніж інтер'єрні. [3]