
- •Лекція 1 Тема: Основи біомеханіки та біоакустики
- •Елементи механіки.
- •Закони механіки і тіло людини.
- •Механічні властивості кісток.
- •М’язи. Робота м’язів.
- •Біофізика зовнішнього дихання.
- •Механічні властивості в легенях.
- •Тканини кровоносних судин
- •Звукові хвилі.
- •Характеристика слухового відчуття.
- •Аудіометрія.
- •Звукові методи діагностики.
- •Ультразвук.
- •Інфразвук. Вібрації.
- •Лекція 2
- •Основні поняття реології.
- •Ньютонівські і неньютонівські рідини. Кров.
- •Методи визначення коефіцієнта в'язкості.
- •Основи гемодинаміки.
- •Умова неперервності струмини.
- •Рух рідини у трубках із пружними стінками.
- •Судинна система
- •Основні гемодинамічні показники.
- •Біофізика кровообігу.
- •Лекція 3 Тема: Електричні властивості клітин, тканин та деякі методи реєстрації медичної і біологічної інформації. Електропровідність біологічних тканин і рідин.
- •Електрографія. Фізичні основи електрокардіографії.
- •Імпеданс біологічних тканин.
- •Предмет загальної та медичної електроніки
- •Основні групи електронних медичних приладів та апаратів
- •Надійність медичної апаратури
- •Загальна схема зняття, передачі та реєстрації медико-біологічної інформації
- •Медична електронна апаратура для реєстрації біопотенціалів серця
- •Біопотенціали
- •Біопотенціали дії
- •Проведення біопотенціалів по нервових і м'язових волокнах
- •Електрокардіографія
- •Електрокардіограма
- •Апаратура для реєстрації та спостереження електричної активності серцевої діяльності
- •Блок-схема електрокардіографа
- •Перспективи розвитку апаратури і методів електрокардіографії
- •Практичні проблеми запису екг. Артефакти
- •Основи електроплетизмографїї
- •Біофізичні основи методу електроплетизмографії
- •Лекція 4 Тема: Фізичні онови методів електролікування
- •Науково-методичне обґрунтування:
- •Виховні цілі:
- •Між предметна інтеграція.
- •План та організаційна структура.
- •Зміст лекції.
- •Постійний електричний струм. Гальванотерапія.
- •Імпульсні струми
- •Постійне електричне поле високої напруги
- •Струми вч, увч, нвч.
- •Магнітотерапія
- •Матеріали активізації студентів.
- •Матеріали для самопідготовки.
- •Медицина і фізика: елементи фахової компетентності
- •Фрейм додаткової інформації
- •Лекція 5 Тема: Елементи квантової механіки. Індуковане випромінювання. Лазери. Індуковане випромінювання
- •Рівноважна та інверсна заселеність
- •Будова та принцип дії лазера
- •Застосування лазерів у медицині.
- •Лекція 6 Тема: Теплове випромінювання біологічних об’єктів. Термографія.
- •Закон Кірхгофа
- •Закон випромінювання Планка
- •Закон Стефана—Больцмана
- •Закон зміщення Віна
- •Випромінювання Сонця
- •Інфрачервоне випромінювання
- •Ультрафіолетове випромінювання
- •Лекція 7
- •Оптичні методи дослідження медико-біологічних систем.
- •Історія відкриття явища просвітлення оптики, праці о. Смакули
- •Інші застосування явища інтерференції світла
- •Голографія та її застосування в медицині
- •Колориметрія.
- •Нефелометрія
- •Рефрактометрія
- •Волоконна оптика. Ендоскопія
- •Поляриметрія
- •Поляризаційний мікроскоп
- •Люмінесцентний мікроскоп
- •Око як оптична система
- •Формування зображення предметів в оці
- •Акомодація
- •Механізм зорового сприйняття
- •Денне та сутінкове бачення
- •Чутливість ока
- •Поле зору
- •Кольорове бачення
- •Недоліки ока
- •Лекція 8 Тема: Рентгенівське випромінювання. Методи рентгенівської діагностики в терапії. Історія відкриття рентгенівських променів, праці і. Пулюя
- •Природа рентгенівських променів і методи їх отримання
- •Гальмівне рентгенівське випромінювання
- •Характеристичне рентгенівське випромінювання, його природа. Закон Мозлі
- •Застосування рентгенівського випромівання в медицині
- •Методи рентгенодіагностики
- •Рентгеноскопія
- •Флюорографія (рентгенофлюорографія)
- •Рентгенографія
- •Е лектрорентгенографія
- •Підсилювачі рентгенівського зображення
- •Рентгенотелебачення
- •Рентгенотерапія
- •Рентгенівський структурний аналіз в медико-біологічних дослідженнях
- •Променеві навантаження на медичний персонал при рентгенодіагностичних дослідженнях
- •Деякі факти реакції крові на опромінення
- •Опромінення малими дозами великих груп людей
- •Латентний період - час виявлення в організмі порушень, викликаних радіацією
- •Проблеми ризику, пов'язаного із радіаційною дією
- •Комп'ютерна томографія
- •Лекція 9
- •Елементи фізики атомного ядра
- •Радіоактивність
- •Закон радіоактивного розпаду. Активність
- •Види радіоактивного розпаду
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Дозиметрія іонізуючого випромінювання
- •Використання ядерних випромінювань у медицині
Дозиметрія іонізуючого випромінювання
Дозиметрія — це розділ ядерної фізики, який кількісно вивчає дію іонізуючого випромінювання на речовину.
Поглинута доза — це енергія іонізуючого випромінювання, поглинута одиницею маси речовини: D=E/m. т
Одиниця поглинутої дози в СІ — грей (Гр): 1 Гр=1 Дж/кг.
Позасистемною одиницею поглинутої дози є рад: 1 Гр=100 рад.
Практично цю дозу визначити важко, тому оцінюють дію поглинутої тілом дози іонізуючою дією випромінювання в повітрі, яке оточує тіло. Експозиційна доза рентгенівського або γ-випромінювання визначається сумарним зарядом іонів одного знаку, утворених випромінюванням в одиниці маси сухого повітря внаслідок його повної іонізації: X=ΣQ/m.
Одиницею вимірювання експозиційної дози є 1 Кл/кг.
За одиницю експозиційної дози в СІ приймають дозу, яка утворює в 1кг сухого атмосферного повітря кількість іонів одного знаку із загальним зарядом 1 Кл.
Позасистемною одиницею експозиційної дози є рентген (Р): 1Р = 2,58x10-4 Кл/кг. Дія випромінювання на організм залежить не лише від поглинутої енергії, а й від швидкості зростання дози. Для характеристики цього процесу вводиться потужність дози (N) і потужність експозиційної дози (N0): N=D/t, NE=X/t=KYA/r2де КY — гамма-стала, характерна для кожного радіонукліда; r — відстань до джерела.
Одиницями потужності поглинутої дози є Вт/кг і рад/с, а експозиційної — відповідно А/кг, Р/год, мкР/с. Між експозиційною дозою X і поглинутою D існує такий зв'язок: D=fX, де f залежить від опромінюваної речовини і енергії випромінювання. З'ясовано, що для води і м'яких тканин організму людини незалежно від енергії γ-квантів f= 1, якщо X вимірювати в рентгенах, а D — у радах. Для кісткової тканини f = 2 ÷5. Коефіцієнт f дає змогу судити про розподіл отриманої дози опромінення між різними тканинами та органами людського тіла.
Біологічна дія іонізуючого випромінювання залежить від його виду. Для оцінки біологічної дії в дозиметрії порівнюють ефекти дії різних випромінювань з ефектами, зумовленими дією рентгенівських або γ-променів. Вводиться еквівалентна доза: H=kD, де k — коефіцієнт якості, що означає в скільки разів біологічна дія певного виду випромінювання сильніша від дії рентгенівського або γ-випромінювання.
Наведемо значення коефіцієнта якості для деяких видів випромінювання:
Рентгенівське, γ – і β-випромінювання 1
Повільні нейтрони 5
Швидкі нейтрони, протони 10
α-частинки 20
Одиницею еквівалентної дози в СІ є зіверт (Зв), а позасистемною - бер: 1Зв = 100 бер.
Еквівалентна доза, наприклад, 500...600 бер, отримана за короткий час, є смертельною. Гранично допустимою дозою вважають 5 бер протягом року. Радіоактивний фон природного та штучного походження відповідає еквівалентній дозі -0,1 бер за рік.
Тканини
та органи людського тіла мають різну
радіочутливість, тобто різною є біологічна
дія випромінювання на ці тканини та
органи. Тому вводять також ефективну
еквівалентну дозу: Hеф
=
Hекв,
де α— коефіцієнт, який характеризує
ризик опромінення окремих органів або
тканин порівняно з ризиком опромінення
цілого тіла; Некв
— середня еквівалентна доза.
Вимірюється ефективна еквівалентна доза теж у зівертах. Сума значень індивідуальних доз усіх осіб, підданих опроміненню, є кількісною оцінкою ефекту дії випромінювання на групу людей з метою радіаційної безпеки. Одиницею колективної дози є людино-зіверт.
Важливе практичне значення мають способи і методи вимірювання іонізуючого випромінювання. Для цього використовують дозиметри, які реєструють дозу або потужність випромінювання. Індивідуальний дозиметричний контроль потрібний для оцінки і обмеження дози зовнішнього та внутрішнього опромінення людей, які потрапляють у сферу його дії. Для контролю за зовнішнім опроміненням використовують дозиметри, у яких є конденсаторні камери, спеціальні фотоплівки, термолюмінесцентні елементи. Контроль за внутрішнім опроміненням, тобто за потраплянням радіоактивних речовин в організм або їх вмістом у різних критичних органах здійснюється реєстрацією радіоактивності біологічних систем в організмі — крові, сечі тощо.