ФАРМАКОЛОГІЯ (з грец.pharmakon-ліки, logos- вчення; з єгипетського “фар макі”-той, хто дарує зцілення )—це наука про дію на організм лікарських засобів, які використовуються для лікування, профілактики і діагностики захворювань людей та тварин.

Складається з двох великих розділів : загальної та спеціальної фармакології. Загальна –вивчає основні закономірності взаємодії лікарських речовин з організмом.

Спеціальна –вивчає фармакокінетику та фармакодинаміку окремих лікарських засобів.

Фармакодинаміка –вивчає локалізацію дії, механізм і фармакологічні прояви (ефекти) лікарських засобів.

Фармакокінетика –вивчає закономірності всмоктування, розподілу, метаболізму(перетворення) та виділення ліків.

ФАРМАКОЛОГІЯ знаходиться у тісному зв’язку з багатьма науками : хімією, біохімією, біофізикою, біологією, мікробіологією, фізіологією, з клінічними дисциплінами, з фармацевтичними науками (фарм.хімія, технологія ліків) та ін.

Основні етапи розвитку фармакології.

І Емпіричний – від первісних людей до ХVIIIст. Завдяки досвіду людина знайомилась з лікувальними і отруйними властивостями рослин. Про використання з лікувальною метою рослинних та тваринних засобів ми дізнаємося з єгипетських папірусів, з індійського медичного твору “Аюрведа”, з письмових творів стародавнього Китаю та Тибету, з твору батька медицини Гіппократа “ Кодекс Гіппократа”.З творів видатного античного лікаря Галена, який вперше запропонував робити витяжки з рослин ( в наш час використовуються такі лікарські форми, як галенові препарати). З медичного твору “Канон лікарської справи” , написаного найвидатнішим лікарем середньовіччя Ібн-Сіна Авіценна.В Арабських халіфатах зявились перші аптеки. Видатний лікар періоду відродження Парацельс займався вивченням фармакології і ввів поняття про дозування :” Все є отрута, ніщо не позбавлене отруйності, лише доза робить отруту непомітною.” На Київській Русі відзначилася Євпраксія-Зоя зі своїм трактатом “Алімма” (мазі). На Русі в 16ст. виникають перша аптека і “Аптекарський приказ”-державна установа, яка здійснює контроль за вирощуванням, заготівлею та закупкою лікарських рослин.

ІІ-Науковий етап ХVIII—XXст . Розпочався з появи вищих навчальних закладів та кафедр фармакології. Видатні діячі, які зробили внесок в фармакологію цього періоду. М.І.Пирогов—дослідив анестезуючу дію ефіру на тваринах, почав використовувати ефірний наркоз в хірургії. С.П.Боткін—в своїй клініці заснував фармакологічну лабораторію, де досліджував дію лікарських препаратів. І.М.Сеченов та І.П.Павлов-видатні російські фізіологи вивчали вплив препаратів на організм тварин та людини. М.П.Кравцов- один з засновників російської школи фармакологів.Завідуючий кафедри фармакології Київського університету—В.І.Дибковський. Академік О.І.Черкес—створив українську школу фармакологів. Ю.О.Петровський,

Ф.П.Тринус, Г.О.Батрак, М.С.Харченко, Г.Л.Шкавер, І.С.Чекман, М.П.Скакун—видатні фармакологи, автори підручників з фармакології.

Для пошуку нових лікарських препаратів користуються такими методами:

А) отримання нових ліків із природної сировини .Природними джерелами є органи і тканини тварин( кортикотропін, інсулін, панкреатин та ін.) та людини( лейкоцитарний інтерферон, плазмол) , рослини, продукти життєдіяльності грибів та мікроорганізмів(бензилпеніцилін, стрептоміцин, полі міксин, граміцидин та ін) , мінеральні речовини( натрію хлорид, магнію сульфат та ін.)

Б)метод направленого хімічного синтезу. На приклад, синтез вже існуючих природних речовин (гормонів). Синтез, шляхом зміни структури вже відомих сполук, з метою створення більш активних і менш токсичних речовин. Хімічний синтез ліків з запланованими властивостями.

В) метод генної інженерії (в ген кишкової палички вводиться ген, що відповідає за синтез людського інсуліну, і синтезується інсулін для лікування цукрового діабету.)

Г) емпіричний метод (скринінг-просіювання).

Незалежно від того, яким способом отримано новий лікарський препарат, перед початком широкого клінічного застосування він підлягає ретельному дослідженню, яке проводиться в два етапи:

• доклінічні випробування( вста-новлюють лікувальну дію, побічні ефекти, механізм дії препарату, його вплив на здоровий і хворий організм, перевіряють препарат на канцерогенні, мутагенні, ембріотоксичні, тератогонні та інші шкідливі якості. Доклінічний етап проводиться в лабораторіях та експериментах на тваринах.

• Клінічна апробація, яка проводиться на значному контингенті хворих-добровольців.

ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА—розділ фармакології, який вивчає правила виписування рецептів і способи призначення лікарських засобів. Перш ніж розглядати питання загальної рецептури, необхідно визначитися з деякими поняттями :

Лікарські засоби-речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для лікування, профілактики та діагностики. До лікарських засобів належать: діючі речо-вини (субстанції) , готові лікарські препарати, гомеопатичні засоби, лікарська косметика та інше.

Діючі речовини(субстанції) –речовини, які можуть змінювати стан і функції організму, або мають профілактичну, лікувальну, діагностичну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів.

Лікарський препарат –це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми.

Лікарська форма –це наданий лікарському засобу чи лікарській рослині зручний для застосування стан і вигляд. По способах застосування поділяються на зовнішнього застосування, внутрішнього, інєкціонного та ін. По фізичним якостям : тверді, мякі, рідкі . Лікарські форми можуть бути готові (випускаються фарм.промисловістю) та ті, що готуються в аптеках. Виготовлення ліків в аптеках носить характер ех tempore, тобто готується по мірі надходження рецепту в аптеку. Готові лікарські препарати зараз складають близько 80%. Масове виготовлення препаратів на фарм.підприємствах має свої переваги:

• Прискорюється випуск ліків в аптеках;

• Покращується якість ліків, т.я. на заводах легше забезпечити контроль на всіх стадіях виготовлення;

• Кращі умови транспортування ліків у різні райони;

Класифікація сучасних форм ліків.

І Тверді лікарські форми :

1. Порошки (pulveres )

а) прості недозовані

б) складні не дозовані

в )прості дозовані

г) складні дозовані

2. Таблетки (tabulettae)

а) прості

б) складні

в) складні зі спеціальною назвою.

3. Драже (dragee)

а) прості

б) складні зі спеціальною назвою.

4. Гранули (granulae)

5. Капсули (сарsulae)

Іі Рідкі лікарські форми:

1. Розчини (solutio)

а) водні

б) спиртові (spirituosae)

в) олійні (oleosae)

2. Фітопрепарати

а) настої (іnfusum)

б) відвари (decoctum)

в) настойки (тіnctura)

г) екстракти (extractum)

д) ново галенові препарати

3. Краплі (guttae)

4. Слизи (musilagines)

5. Емульсії (emulsions)

6. Суспензії (suspensions)

7. Мікстури (міхturae).

Ііі Мякі лікарські форми:

1. Лініменти (linimenta)

2. Мазі (unguentum)

3. Пасти (pasta)

4. Супозиторії (suppositoria)

а) ректальні

б) вагінальні

Всі лікарські препарати і їх форми , методи виготовлення, перевірки, зберігання, дози, методи контролю якості, списки отруйних та сильнодіючих лікарських засобів наведено у ФАРМАКОПЕЇ. В 2001 році вийшло перше видання Державної фармакопеї України. Лікарські препарати і лікарські форми, які наведені у фармакопеї, називаються офіціальними, ті які готуються в аптеках за рецептом лікаря—магістральними.Списки препаратів

1. Отруйні –Venena , список А.

До них належать отруйні та наркотичні речовини, які зберігаються під замком у шафах з надписом –Venena ,А . Підлягають предметно-кількісному обліку.

2. Сильнодіючі –Heroica , в

3. Інші- Varia.

РЕЦЕПТ—це письмове звернення лікаря, завідувачів фельдшерським чи ФАПом до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням способу його застосування. Це важливий медичний, фінансовий та юридичний документ. Виписують рецепти за правилами, встановленими наказом МОЗ України №117 від 30.06.1994року.

Існує 3 види рецептурних бланків.

Форма № 1—для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість.

Форма № 2--для виписування ліків безкоштовно чи на пільгових умовах і засобів, що підлягають кількісному обліку.

Форма № 3----для виписування наркотичних препаратів( бланки рожевого кольору.)

На рецептурних бланках №2 і № 3 дозволяється виписувати тільки одне найменування лікарського засобу, на №1—не більше трьох.

Рецепт виписується чорнилами або ручкою, без виправлень, чітко і розбірливо. При будь-яких помилках в рецепті –рецепт вважається не дійсним.

Структура рецепту:

1. Надпис “inscripcio”, до якого входять:

   • Назва лікувально-профілактичного закладу та його код;

   • Вказівка, щодо дитячий чи дорослий;

   • Дата виписування рецепта;

   • Прізвище та ініціали хворого, вік;

   • Прізвище та ініціали лікаря.

2. Звернення лікаря до фармацевта-“Recipe” (візьми).Скорочено-“Rp.”

3. Після Rp.: іде перелік лікарських речовин латинською мовою у родовому відмінку із зазначенням їх кількості (дози) . Якщо у рецепті виписана одна речовина, то це простий рецепт, якщо кілька—складний. При виписуванні складного рецепта назви препаратів пишуть одна під одною: спочатку основну речовину (basis), потім допоміжну (adjuvans), яка посилює дію основного, потім корегуючу і формівну речовини (constituens). Після назви лікарського засобу вказується доза. Для рідких-в ml, або краплях(gtt), для інших в грамах або мг.(1,0 ; 0,1 ; 0,01 і тд)

4. Приписка- вказівка фармацевту на технологію приготування, лікарську форму та ін. Латинською мовою.(М.f. pulv.—змішай, нехай утвориться порошок).

5. Сигнатура(Signatura). Починається зі слова Signa(познач).Пишеться державною мовою, або мовою зрозумілою для хворого.

6. Рецепт закінчується підписом та особистою печаткою лікаря.

7. Регламентується тривалість дії рецепту (для бланку №3-5днів, №2—10; на №1-до 2х місяців.

Вимоги для стаціонару оформляють в 2х екземплярах по спеціальній формі.

ТВЕРДІ ФОРМИ ЛІКІВ.

До твердих лікарських форм відносяться слідуючи: таблетки, драже, порошки, гранули.

Таблетки :Tabulettae (ім.п.ед.ч.)

Tabulettarum (род.п.мн.ч.)

Tabulettis (тв.п.мн.ч.)

Таблетки-тверда дозована лікарська форма, яку одержують шляхом пресування лікарських та допоміжних речовин( цукор, крохмаль, тальк та ін.) Таблетки мають вигляд круглих або овальних дисків. Виготовляють на фарм.заводах . Таблетки повинні мати рівні краї, однорідну консистенцію та колір. Деякі таблетки мають риски, по яким ділять таб. на частини. Приймають внутрішньо, запиваючи водою. Є таб. для сублінгвального роз-смоктування. Переваги таблетованих форм :

• Точність дозування

• Прискорює відпуск з аптек

• Можливість тривалого зберігання

• Маскування неприємного смаку.

При виписуванні таблеток користуються 3 видами прописів.

1. Rp.: Amidopyrini 0,25

D.t.d. № 10 in tabulettis

S. Внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день.

2 .Rp.: Tab. Amidopyrini 0,25 № 10

D.S. Внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день.

.

2. .Rp.: Tabulettarum “Nicoverinum” № 10

D.S. Внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день.

Драже ( Dragee)- тверда лікарська форма, яку одержують шляхом багаторазового нашарування лікарських і допоміжних речовин на цукрові гранули. Застосовують внутрішньо. Існує лише одна форма пропису драже:

Rp.: Dragee Diazolini 0,1

D.t.d. № 10

S. Внутрішньо по 1 драже 2 рази на день.

Гранули- тверда лікарська форма, має вигляд однорідних частинок.

Порошок – це тверда сипка лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин. Порошок простий складається з 1 речовини, складний – з декількох. Можуть бути дозованими і не дозованими. Стерильні (у флаконах) і не стерильні. Маса дозованих порошків 0,1 – 1,0. Якщо маса дозованого порошку менше ніж 0,1 , то додається цукор, глюкоза, крохмаль.

Пропис простого не дозованого порошку:

Rp.: Talci 100,0

D.S. Присипити шкіру.

Пропис складного не дозованого порошку:

Rp.: Magnesii oxidi

Natrii hydrocarbonatis aa 10,0

M.f.pulv.

D.S.По ¼ чайної ложки 2 рази на день.

Пропис простого дозованого порошку:

Rp.: Magnesii oxidi 0,5

D.t.d. № 10

S . По 1 порошку 4 рази на день.

Пропис складного не дозованого порошку:

Rp.: Riboflavini 0,01

Thiamini bromidi 0,02

Sacchari 0,3

M.f.pulv

D.t.d. № 10

S . По 1 порошку 3 рази на день

Капсули – це оболонка для дозованих порошкоподібних, гранульованих чи рідких форм. У капсулах випускаються ліки з неприємним смаком чи запахом, та ліки які мають подразливу дію .Капсули бувають желатинові (мякі, тверді, з кришечками).

Rp.: Ampioxi 0, 25

D.t.d. № 20 in capsules

S .По 2 капсули через кожні 6 годин.

МЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ.

До мяких лікарських форм відносяться : мазі, пасти, лініменти, супозиторії, пластири.

Мазі (Unguentum ,Unguenti ) – лікарська форма мякої консистенції для зовнішнього застосування, яка складається з лікарських речовин і мазевих основ. В якості мазевих основ частіше за все приміняють :вазелін (Vaselinum, Vaselini)- продукт переробки нафти, на шкірі на всмоктується ; ланолін (Lanolinum , Lanolini) – добувають з овечої вовни, проникає в глиб шкіри, забезпечує проникність ліків ; свинячий жир ( Adeps suillus) – добре всмоктується через шкіру, але швидко псується. Якщо в рецепті не зазначена мазева основа, то мазь виготовлена на вазеліні. Відпускають в баночках, або тубах в дозі 20,0-100,0. Очні мазі по 5-10 г.

Скорочений пропис мазі :

Rp.: Ung. Anaesthesini 5%-50,0

D.S. Змазувати хворі місця.

Розгорнутий пропис мазі :

Rp.: Tannini 5,0

Vaselini

Lanolini aa 25,5

M.f.ung.

D.S.Для змазування ушкоджених ділянок шкіри.

Офіцінальний пропис мазі:

Rp.: Unguenti Hydrargyri oxydi flavi 10,0

D.S. Глазная мазь.

Паста ( Pasta, Pastae) – це густа мазь,яка містить від 25% до 65% порошкоподібних речовин , мазеву основу та індиферентні порошки (Talci, Amyli, Zinci oxyli ).Застосовуються частіше для лікування мокнучих раневих поверхонь.

Скорочений пропис пасти :

Rp.: Pastae Zinci 40,0

D.S. Наносити на ушкоджену шкіру.

Розгорнутий пропис пасти:

Rp.: Anaesthesini 5,0

Zinci oxyli 20,0

Lanolini

Vaselini aa 50,0

M.f.pasta

D.S. Змазувати уражені ділянки шкіри.

Лініменти –(Linimentum, Linimenti) – це рідкі мазі, які складаються з лікарських речовин і олій. Застосовують для накладання на рани, виразки ; перед застосуванням збовтують.

Суппозиторії -( Suppositorium, Suppositorii) – дозована лікарська форма, що має тверду консистенцію при кімнатній температурі, і плавиться при температурі тіла. Виділяють суппозиторії ректальні, вагінальні. Ректальні свічки застосовують для місцевої дії на слизову оболонку прямої кишки, або для резорбтивної дії на організм ( коли прийом ліків через рот ускладнено ) .

Скорочений пропис

Rp.: Supp.cum. Nystatino 500 000 ОД

D.t.d. № 20

S . Вводити в пряму кишку 1 супозиторію двічі на день.

Розгорнутий пропис:

Rp.: Acidi borici 0,25

Bat. Cacao q.s.

f. supp.vag

D.t.d. № 12

S . Вводити у піхву по 1 супозиторію двічі на день.

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Розчин (Solutio, Solutionis )- рідка лікарська форма для зовнішнього, внутрішнього та парентерального застосування, яка складається з розчинника та розчиненої речовини. В якості розчинника можуть використовувати :

• Aqua destillata

• Spiritus aethylici 40%, 70%, 90%, 96%

• Oleum (persicorum, helianthi, vaselini)

Якщо в рецепті не вказано розчинник, то ним являється дистильована вода. Для виписування користуються простими та розгорнутими прописами. Концентрацію розчину можуть записувати 3 способами:

1. в процентах

Rp.: Sol.Furacilini 0,02% -500 ml

D.S. Для полоскання роту

2.у співвідношеннях маса- об’єм

Rp.: Sol.Furacilini 0,1 -500 ml

D.S. Для полоскання роту

3 у відносних одиницях (в якій кількості розчину знаходиться одиниця розчинної речовини )

Rp.: Sol.Furacilini 1 : 5000—500 ml

D.S. Для полоскання роту

Спиртові та масляні розчини в скороченому прописі виписуються з зазначенням характеру розчину –спиртового (spirituosae ), масляного ( oleosae), який пишеться після назви лікарської речовини.

Rp.: Sol. Acidi salicylici spirituosae 1%-100 ml

D.S Для обробки ушкоджених ділянок шкіри

При випискі офіцінальних розчинів, наведених у Фармакопеї, концентрація не вказується, а лише кількість.

Розчини для внутрішнього застосування дозуються мірними ложечками чи краплями. Слід пам’ятати, що

• 1 столова ложка –15 мл.

• 1 десертна-10 мл.

• 1 чайна—5 мл.

• 1 мл –20 кап.

• 1мл.спирту—50 кап.

• 1 мл. олійного-30 капю

Суспензії (Suspensio, Suspensionis)—рідка лікарська форма, що складається з подрібненої лікарської речовини, нерозчинної у рідині. Призначаються внутрішньо, зовнішньо, парентерально (стерильні). Перед вживанням збовтувати.

Рецепти на магістральні суспензії виписують повним або скороченим способом, на офіцінальні –скороченим .

Rp.: Suspensionis Hydrocortisoni 2,5% --5 ml

D.t.d. № 5

S. Вводити в мязи по 5 мл, попередньо збовтавши.

Фітопрепарати отримують шляхом обробки лікарських рослин.

Настої – (Infusum, Infusi) це водні витяжки з рослин, які отримують шляхом настоювання на водяній бані подрібнених частин рослин. Можуть прийматися як внутрішньо , так і зовнішньо. Оскільки настої належать до нестійких форм, вони виписуються на 3-4 дні.

Rp.: Inf. Valerianae 120 ml

D.S. По 1 чайній ложці 4 рази на день.

Відвари –(Decoctum, Decocti) готують так як і настої, але з коріння, кори.

Настої і відвари зафарбовані рідини з запахом рослинної сировини.

Настойки і екстракти- галенові препарати.

Настойки (Tinctura, Tincturae)- це спиртові , спиртово-водні, спиртово-ефірні рідкі витяжки переважно з рослинної сировини. Усі настойки офіцінальні, готуються на фармацевтичних заводах. Є стійкою формою і можуть зберігатися довго.Призначаються в краплях. Дітям скільки років- стільки крапель.

Rp.: Tincturae Valerianae 20 ml

D.S. По 20 капель 2 рази на день.

Екстракти (Extracta fluida, spissa, sicca)- рідкі, густі, сухі. Дозуються і призначаються так само , як і настойки.

Ново галенові препарати—водні, водно-спиртові та ін. витяжки з рослинної сировини, але максимально очищені від баластних речовин і мають більшу фармакологічну активність.

Мікстури –( Міхturae)- утворюється при розчиненні двох і більше твердих лікарських речовин у воді або інших розчинниках , або шляхом змішування декількох рідин. Виписують в розгорнутій формі.

Лікарські форми для ін’єкцій

Це препарати в флаконах та ампулах для парентерального застосування . Випускаються у формі стерильних розчинів, суспензій, емульсій та порошків (останні перед застосуванням розчиняють стерильним розчинником: ізотонічна вода –0,9%натрію хлорид, вода для ін’єкцій, 0,5% розчин новокаїну та ін.)

Rp.: Sol. Dimedroli 1%-1 ml

D.t.d. № 5 in ampullis.

S. По 1 мл в мязи 1 раз на день.

Rp.: Ampicillini 0,5

D.t.d. № 10

S. Вміст флакону розчинити у 2 мл. 0,5% розчину новокаїну. Вводити внутрішньомязово 4 рази на добу.

ЛЕКЦІЯ 1.

Тема : “ВСТУП . ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА “

Курс ІІ

Спеціальність : сестринська справа

Кількість навчальних годин : 2

Актуальність теми : Фармакологія являється важливою дисципліною в медичній сфері , бо є основою найбільш поширених у медичній практиці методів лікування—фармакотерапії та хіміотерапії. Тому знання фармакології сучасного арсеналу медикаментозних засобів потрібні не тільки лікарям, а і середньому медпрацівнику. Дана лекція дає можливість ознайомитися медичній сестрі з загальними питаннями фармакології та рецептури, основними лікарськими формами та правилами їх виписування в рецепті.

Мета лекції :

а) Навчальна .Студенти повинні бути ознайомленні ( І ): з наказами і документами, які регламентують правила виписування та зберігання різних лікарських засобів; етапами розвитку фармакології ; шляхами пошуку нових лікувальних засобів та їх дослідження, відомостями про аптеку та її функції.

Студенти повинні знати ( ІІ) :визначення фармакології як науки та її зв’язок з іншими дисциплінами ; визначення : лікувальні речовини, засоби, препарати, форми ; що таке державна фармакопея ; класифікацію сучасних форм ліків; рецепт та його структура; форми рецептурних бланків ; тверді лікарські форми та привила виписування їх в рецептах ; рідкі лікарські форми та привила виписування їх в рецептах ; мякі лікарські форми та привила виписування їх в рецептах ; форми ліків для ін’єкцій та привила виписування їх в рецептах .

б) Виховна. Формування у студентів зацікавленості до предмету та відповідальності за правильно виписані рецепти.