4. Передпусковий рідинний підігрівник системи охолодження двигунів
Підігрівники холодильної рідини застосовуються для попереднього прогрівання деяких карбюраторних і дизельних двигунів, для полегшення їх наступного пуску при низьких температурах навколишнього повітря.
Підігрівник двигуна автомобіля ЗІЛ-130 складається з котла 7 (рис. 7), з’єднаного з системою охолодження, паливного бачка 19, електродвигуна з вентилятором 2, регулятора подачі палива 18 з електромагнітним клапаном 17, пульта керування 22, з’єднувальних трубок. Через лійку 1 і трубку 5 у котел підігрівника заливають 1,5 – 2,0 л води.
У камеру згоряння котла з бачка самопливом подається паливо (бензин), дозування якого забезпечується електромагнітним клапаном з регулятором так, щоб згоряння відбувалося без диму і кіптяви. Повітря до камери згоряння по шлангу 3 надходить від вентилятора. Утворена горюча суміш запалюється свічкою 6, яка, досягши сталого горіння, вимикається дистанційним перемикачем 25. Через 1 – 2 хв після початку дії підігрівника у котел заливається решта (6 – 8 л) води, закривається пробка лійки та продовжується підігрівання двигуна. Нагріта вода трубою 10 надходить у сорочку охолодження двигуна, підігріваючи його, конденсується і знову рухається до котла. Гази, які виштовхуються з котла патрубком 9, спрямовуються під піддон картера для підігрівання там оливи. Якщо ручку перемикача 25 повністю закрито, підігрівник вимкнено, якщо вона витягнута до першого фіксованого положення – ввімкнено електродвигун вентилятора; якщо витягнута далі – додатково вмикається електромагнітний клапан.
Для припинення дії підігрівника потрібно перемикачем 25 вимкнути електромагнітний клапан, закрити кран паливного бачка і через 1 – 2 хв вимкнути вентилятор. Якщо система охолодження заправлена рідиною, яка замерзає при низькій температурі (тосол, антифриз), перед використанням підігрівника потрібно впевнитися, що вона не перетворилася у густу масу, і ретельно дотримуватися інструкції. При температурі навколишнього середовища до мінус 25 °С підігрівник забезпечує прогрівання двигуна за 15 – 20 хв.
Рис. 7. Передпусковий рідинний підігрівник двигуна автомобіля ЗІЛ-130:
1 – заливна лійка; 2 – вентилятор; 3 – трубка підведення повітря; 4 – трубка для підведення бензину до котла; 5 – трубка для підведення рідини до котла; 6 – свічка розжарювання; 7 – котел; 8 – зливний кран; 9 – напрямний патрубок; 10 – труба; 11, 13 – штуцери; 12, 14 – сорочки охолодження відповідно лівого і правого ряду циліндрів; 15, 16, 20 – струмопроводи; 17 – електромагнітний клапан; 18 – регулятор подачі палива; 19 – паливний бачок; 21 – вимикач свічки розжарювання; 22 – пульт керування; 23 – щит двигуна; 24 – контрольна спіраль; 25 – перемикач
5. Технічне обслуговування системи охолодження двигунів внутрішнього згоряння
Технічне обслуговування системи повітряного охолодження полягає у щозмінній перевірці й очищенні захисної сітки вентилятора, ребристих поверхонь циліндрів і головок, періодичній перевірці і регулюванні привода вентилятора.
Натяг пасів привода вентилятора регулюють зміщенням генератора. Паси повинні бути натягнуті так, щоб від натискання посередині між шківами колінчастого вала й вентилятора із зусиллям 40 Н прогин становив 15 – 22 мм (для двигунів Д-21А1, Д-144).
Тепловий стан двигуна визначають за температурою оливи (55 – 100 °С), короткочасне її підвищення у важких умовах роботи допускається до 110 °С.
При технічному обслуговуванні системи рідинного охолодження підтримують потрібний рівень рідини у радіаторі, перевіряють і регулюють натяг паса привода вентилятора, змащують підшипники вентилятора й насоса, промивають систему.
Тепловий режим двигуна регулюють шторкою (піднімають або опускають) або жалюзями (відкривають або закривають).
Перед пуском двигуна перевіряють рівень холодильної рідини у радіаторі, який повинен бути нижче верхнього краю заливної горловини на 60 – 70 мм. Якщо система охолодження заповнена антифризом, рівень контролюють у кінці зміни, при гарячому двигуні; при зниженому рівні доливають дистильовану або чисту м’яку воду і перевіряють щільність антифризу, яка має бути 1,05 – 1,1 г/см3.
Для зменшення накипу у системі охолодження воду рекомендується змінювати якомога рідше. Зливати її потрібно у чистий посуд, щоб використати для наступної заправки.
На охолодження двигуна шкідливо впливають мінеральні оливи і дизельне паливо, які можуть потрапити разом з холодильною рідиною у систему. Олива і паливо утворюють на стінках системи охолодження плівку, що знижує теплопровідність сорочки охолодження. Не можна використовувати для заправки системи охолодження посуд, який попередньо застосовували для заправки оливою чи паливом.
При перевірці рівня холодильної рідини під час роботи двигуна кришку слід відкривати обережно, оскільки нагріта рідина може розбризкуватися крізь горловину.
Доливають воду у перегрітий двигун тонким струменем, при цьому двигун обов’язково повинен працювати, інакше можуть утворюватися тріщини у головці циліндрів у зв’язку з нерівномірністю охолодження.
Підшипники вентилятора і насоса змащують при ТО-1. Для цього з прес-маслянки видаляють бруд і шприцом подають мастило.
Одночасно перевіряють натяг пасів привода вентилятора, генератора і компресора, чистоту пасів, впевнюються у відсутності їхнього розшарування і замаслювання. Шківи повинні бути в одній площині обертання (допустиме відхилення до 2 мм).
Натяг пасів визначають за їхнім прогином посередині між шківами. Після натискування із зусиллям 30 – 50 Н прогин повинен становити 8 – 14 мм (при недостатньому натязі паса можливе перегрівання двигуна, при надмірному – передчасне спрацювання паса, підшипників вентилятора і генератора). Для регулювання натягу приводного паса послаблюють кріплення генератора або натяжного ролика, змінюють їх положення і затягують кріплення.
Промивають систему охолодження і видаляють з неї накип при ТО-3. Для цього зливають холодильну рідину і заливають спеціальний розчин: на 1 л води 15 г технічного тринатрійфосфату або 6 г кальцинованої соди. Запускають двигун і прогрівають на номінальній частоті обертання колінчастого вала з утепленим радіатором протягом 10 хв. Зупиняють двигун, зливають розчин і заповнюють систему чистою водою, при цьому двигун повинен попрацювати 5 хв із середньою частотою обертання колінчастого вала. Якщо, відкривши зливний кран, виявиться, що стікає каламутна вода, систему промивають ще раз.
Для визначення необхідності видалення накипу із системи охолодження встановлюють тривалість прогрівання двигуна до температури холодильної рідини, яка збігається зі зникненням димлення. У приміщенні з піднятою шторкою радіатора або у теплу пору року на відкритій місцевості дана температура (50 – 60 °С) повинна досягатися не більше як за 8 хв. Якщо двигун прогрівається повільніше, видаляють накип.
Для цього систему охолодження промивають спеціальним розчином. Потім заповнюють її содовим розчином, який складається із 100 г кальцинованої соди і 50 г гасу або 80 г каустичної соди і 25 г гасу на 1 л води. Запускають двигун і з цим розчином працюють протягом зміни, після чого зливають. Якщо перед зливанням двигун не працював, його запускають і прогрівають. Систему промивають водою і заповнюють робочою холодильною рідиною.
При сезонному ТО перевіряють роботу термостата й термометра. Термостат знімають з двигуна і кип’ятять у содовому розчині для видалення накипу. Далі його разом з контрольним термометром ставлять у прозору посудину з водою і нагрівають електричним кип’ятильником. Спостерігають за показаннями термометра і станом термостата: у справному термостаті клапан починає відкриватися при температурі 70 °С, а при 80 °С повинен бути повністю відкритим.
Термометр системи охолодження перевіряють також порівнянням його показань з показаннями рідинного термометра, зануреного в холодильну рідину, крізь заливну горловину радіатора.