4. План рахунків та його характеристика.

Для забезпечення єдності, порівнювання і узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку незалежно від форми власності підприємства. Така єдність досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї.

План рахунків – це перелік рахунків, який відображає систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства та визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дає можливість отримувати необхідну інформацію для управління і контролю діяльності підприємства.

План рахунків передбачає таке відображення господарських операцій, яке дає можливість обліковувати і контролювати господарську діяльність підприємства для раціонального управління нею.

План рахунків бухгалтерського обліку складається з класів, в кожному з яких згруповані рахунки, що відповідають економічному змісту об’єктів обліку. В Плані рахунків кожній назві рахунку надається умовне цифрове позначення – код (шифр). На практиці замість назви рахунків пишуться їх коди, що зменшує обсяг облікової роботи.

Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунка, третьою – номер субрахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України .

План рахунків поділяється на два розділи:

• балансові рахунки

• позабалансові рахунки

Планом визначені синтетичні рахунки – рахунки І порядку і субрахунки до них, рахунки ІІ порядку, які згруповані в такі класи:

1 клас. Необоротні активи.

2 клас. Запаси.

3 клас. Кошти, розрахунки та інші активи.

4 клас. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

5 клас. Довгострокові зобов’язання.

6 клас. Поточні зобов’язання.

7 клас. Доходи і результати діяльності.

8 клас. Витрати за елементами.

9 клас. Витрати за видами діяльності.

Окремим класом нуль (0) представлені за балансові рахунки та субрахунки до них.

На активних рахунках (1 – 3, 8 – 9 клас) ведеться облік необоротних активів, запасів, коштів розрахунків та інших активів, а також витрати підприємства за елементами і витрати за видами діяльності.

5. Класифікація рахунків за їхнім економічним змістом

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом дає можливість згрупувати рахунки в залежності від того, що безпосередньо на них обліковується.

Враховуючи класифікацію об’єктів предмету бухгалтерського обліку бухгалтерські рахунки поділяються на три групи:

1) рахунки для обліку господарських засобів

2) рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів

3) рахунки для обліку господарських процесів

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено наступні рахунки для обліку господарських засобів:

Розрахунки для обліку джерел утворення господарських засобів поділяються на:

• рахунки для обліку власних джерел

• рахунки для обліку залучених джерел

Рахунки для обліку господарських процесів поділяються в свою чергу на:

• рахунки для обліку процесу постачання

• рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства

• рахунки для обліку реалізації, доходів і результатів діяльності.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку класифікують залежно від того, як на рахунках відображено господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, що саме обліковується за дебетом і кредитом певного рахунку.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяють на такі групи:

- основні

- регулювальні

- операційні

- фінансово результатні

- позабалансові

Основні рахунки використовують у бухгалтерському обліку для контролю за станом і рухом господарських засобів та джерел їх утворення. Вони у своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяють на інвентарні, фондові і рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки використовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. До них належать рахунки “Основні засоби”, “Нематеріальні активи”, “Каса”. Ці рахунки є активні.

Фондові рахунки використовують для обліку й контролю за станом, змінами фондів і джерел засобів цільового фінансування. До них належать рахунки “Статутний фонд”, “Резервний фонд”. Ці рахунки є пасивні.

Рахунки розрахунків використовують для обліку і контролю за розрахунками даного підприємства з іншими фізичними і юридичними особами. На цих рахунках здійснюється облік заборгованості, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, і зміну цієї заборгованості. Рахунки розрахунків поділяють на активні, пасивні й активно – пасивні.

Активні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами за передані їм цінності або надані послуги. До цих рахунків належать “Розрахунки з підзвітними особами”, “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

Пасивні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами за отримані від них матеріальні цінності, позики, з робітниками і службовцями щодо оплати праці, з бюджетом, з органами соціального страхування тощо.

Активно – пасивні рахунки розрахунків застосовують в обліку для розрахунків із дебіторами і кредиторами за господарськими операціями, внаслідок яких заборгованість підприємства може бути або дебіторська, або кредиторська. До них належать такі рахунки: “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами”.

Регулювальні рахунки застосовують в обліку для уточнення оцінки господарських засобів і їх джерел. Їх поділяють на: контрарні, доповнювальні, контрарно – доповню вальні.

Контрарні регулювальні рахунки уточнюють оцінку засобів або їх джерел, облік яких ведеться на основних рахунках.

Доповнювальні регулювальні рахунки призначені для дооцінки засобів та їх джерел, облік яких ведуть на основних рахунках. Якщо основні рахунки активні, то і доповнювальні активні, а якщо пасивні, то й доповнювальні пасивні.

Контрарно – доповнювальні регулювальні рахунки поєднують ознаки контрарних і доповню вальних рахунків. Такі рахунки відкривають в аналітичному обліку готової продукції, матеріалів, незавершеного виробництва.

Операційні рахунки використовують для відображення і контролю господарських процесів, пов’язаних з операціями постачання, виробництва і реалізації продукції. Операційні рахунки поділяють на збірно – розподільчі, калькуляційні і порівняльні.

Збірно – розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, що пов’язані з проведенням певних господарських процесів, які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати по конкретному об’єкту. До цієї групи рахунків належать: “Загально виробничі витрати” тощо.

Бюджетно – розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними періодами.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку різних витрат, що має на меті визначення фактичної собівартості готової продукції, робіт, послуг.

Порівняльні рахунки використовують для порівняння і контролю надходжень за реалізовану продукцію і витрат на її виготовлення.

Фінансово – результатні рахунки призначені для поточного обліку й контролю фінансових результатів господарської діяльності підприємств. За дебетом цих рахунків відображають збитки і втрати, а за кредитом – прибутки від основної діяльності.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку за наявності на них сальдо відображають на відповідних статтях бухгалтерського балансу і тому їх називають балансовими.

Поряд з балансовими рахунками існують рахунки, які відображають у бухгалтерському балансі і тому їх називають позабалансовими. Позабалансові рахунки призначені для обліку засобів, які не належать даному підприємству, але перебувають тимчасово в його користуванні

4