2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу.

1) Інструктивно-методичні матеріали:

а) Постанова Кабінету Міністрів України № 288 від 21.03.93 р. Про затвердження Національної програми імунопрофілактики населення на 1993-2000 рр.

б) Приказ М3 СССР N 654 от 13.12.89 г. Об усовершенствовании системы отчета отдельных инфекционных и паразитарных заболеваний.

в) Наказ МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. Про порядок проведення профілактичних щеп­лень в Україні.

д) Наказ МОЗ України № 207 від 17.04. 2008 р. Про затвердження змін до наказу МОЗ України від 03.02.2006р. №48.

2} Табличне забезпечення:

1. Види імунітету

2. Види щеплень

3. Організація щеплень

4. Календар профілактичних щеплень

5. Строки розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень

6. Критерії оцінки імунітету проти деяких інфекційних захворювань

7.3. Матеріали контролю забезпечення основного етапу.

VIII. Література.

1. Навчальна література.

а'.) Основна:

1. Інформаційний матеріал.

2. Матеріал лекцій.

3. Беляков В.Д., Яфаєв Р.Х. Эпидемиология: Учебник.- М.:Медицина, 1989,- 416 с.

4. Епідеміологія/ За ред. К.М.Синяка, В.М.Гиріна. - K.: Здоров’я., 1998.- 480 с.

5. Шляхов Э.Н.Практическая эпидемиология,- Кишинев: Штиинца, 1991.- 567 с.

6} Додаткова:

1. Касьяненко а.М., Синяк k.M., Павлов a.B. Справочник по эпидемиологии.- к: Здоров’я, 1989.- 300 с. Принципи імунотерапії, иммунокоррекции і імуномодуляції

Порушення імунних механізмів грають вирішальну роль в патогенезі первинних і вторинних иммунодефицитов, атопічних захворювань, хвороб, пов'язаних з утворенням імунних комплексів, аутоимммунных захворювань, лимфопролиферативных процесов. Сушествуют способи виборчої дії на клітки імунної системи, придушення і стимуляції імунних реакцій, які можна використовувати для імунотерапії, иммунокоррекции і імуномодуляції.

• Імунотерапія — лікувальна дія на імунну систему з метою припинення патологічного процесу.

• Імунокоррекція — способи терапії, припиняючі або виправляючі дефекти в імунній системі, тобто корекція дефектних ланок иммуниета.

•Імуномодуляція— це тимчасове підвищення або зниження тих або інших показників імунітету. Імунотерапія може бути місцевою і загальною, комбінованою і монотерапією.

Завдання імунотерапії: стимулювання пониженої иммунореактивности; ослаблення підвищеної иммунореактивности (при алергії, аутоіммунних захворюваннях); заміщення бракуючих чинників иммунореактивности.

У зв'язку з особливостями імунотерапії різних захворювань необхідно виділити наступні її групи:

• Імунотерапія захворювань з підвищеною иммунореактивностью.

• Іммунокоррекция первинних і вторинних иммунодефицитов.

• Імунотерапія пухлин і лимфопролиферативных захворювань.

• Імунотерапія посттрансплантационых реакцій.

• Іммунокоррекция порушень репродукції.

По характеру дії на імунітет розрізняють наступні види ІТ:

- стимулююча - використовується для активації реакцій імунітету в здоровому організмі для попередження інфекційних захворювань і при иммунодефицитах.

- що пригнічує - застосовується для пригноблення імунних реакцій при алергії і аутоаллергических (аутоіммунних) захворюваннях.

- специфічна - використовуються препарати антигенів або антитіл специфічні по відношенню до збудника або антигена.

- неспецифічна включають дії на систему імунітету хімічних речовин, фізичних чинників і антигенів, неспецифічних по відношенню до виниклого патологічного процесу.

• При загальній терапії препарат, що вводиться в організм, рівномірно діє на всю лімфоїдну тканину.

• Місцева терапія (регіонарна) — електрофорез, інгаляції, промивання — впливає саме на осередок ураження. Це дозволяє понизити загальні побічні ефекти і досягти найбільшого впливу на місцеві чинники імунітету, які нерідко грають провідну роль в патологічному процесі.

• Комбінована терапія — застосування декількох препаратів, що діють на різні ланки імунітету і поєднання різних способів загальної і місцевої дії.

Успішна імунотерапія неможлива без застосування імунодіагностики. То або інший терапевтичний засіб призначають тільки після вивчення характеру порушень иммунореактивности. Для імуностимуляції або иммуносупрессиии необхідно заздалегідь випробувати засоби, що призначаються, шляхом шкірних проб або в тестах in vitro на ефективність для даного хворого. Це дозволяє прогнозувати ефективність препарату і уникнути ускладнень. Імунодіагностика також дозволяє коригувати лікування, якщо воно недостатньо ефективно.

Клінічні критерії призначення імуностимулюючої терапії: хронічна гнійна інфекція, низька ефективність лікування основного захворювання (запального процесу) загальноприйнятими засобами; лікування високими дозами імунодепресантів, тривала глюкокортикостероидная, антибактеріальна, променева терапія.

Імунологічні критерії призначення імуностимулюючої терапії (за наявності клінічних ознак імунодефіциту): зниження кількості і порушення функціональної активності лімфоцитів, зниження рівня сироваткових імуноглобулінів, комплементу, активності фагоцитозу (незавершений фагоцитоз) не менше чим на 30—50%.

Клінічними критеріями призначення иммуносупрессирующей терапії: важкі форми алергії з ураженням нирок, трансплантація органів і тканин, системні захворювання сполучної тканини.

Імунологічні критерії призначення иммуносупрессирующей терапії: поява високих титрів аутоантитіл в крові.

При призначенні імунотерапії слід її обгрунтувати і скласти план лікування.