2. Строки виконавчого провадження:

• Строки пред»явлення виконавчих документів до виконання

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1)виконавчі листи та інші судові документи - протягом 3-х років;

2)посвідчення комісій по трудових спорах - протягом 3-х місяців; 3)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом 3-х місяців; 4)інші вик. документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

• Строки здійснення виконавчого провадження (ст..25 закону)

Однією із підстав для відмови державним виконавцем у відкритті та здійсненні виконавчого провадження є пропуск стягувачем встановленого законодавством строку для пред»явлення виконавчого документа до виконання.

Поновлення строку на пред»явлення виконавчого документа до виконання можливе лише стосовно виконавчих документів, виданих судом. Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають. Стаття 23 ЗУ «Про виконавче провадження» надає можливість стягувачу звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відновлення пропущеного строку.

Відповідно до ст..119 ГПК у разі пропуску строку для пред»явлення наказу до виконання, з причин, визнаних судом поважними , пропущений строк може бути поновлений. Заява розглядається у засіданні за участю стягувача та боржника. За результатами розгляду заяви судом виноситься ухвала.

Відповідно до ст..261 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред»явлення виконавчого листа до виконання, з причин, визнаних судом поважними, строк може бути поновлений.

Особливу увагу необхідно звернути на неможливість поновлення строків за виконавчими написами нотаріусів. Написи є виконавчими документами, за якими стягується фактично безспірна заборгованість. Ст.91 ЗУ «Про нотаріат» вказує на те, що поновлення пропущеного строку на пред»явлення до примусового виконання написів нотаріусів здійснюється відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», але ст..23 ЗУ «Про виконавче провадження» позбавляє стягувача такої можливості. (Строк для пред»явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання – 1 рік з дня його вчинення.)

3.Особливості застосування розумного строку.

Розумний строк ні в ЦК, ні в ГК як поняття не визначається, але як термін вживається. Будь-якого загального правила про виконання зобов»язання чи здійснення інших дій в розумний строк законодавство не встановлює. Виникає проблема в тлумаченні змісту розумного строку, а точніше в розумінні його тривалості в часі.

Якщо поняття розумного строку впливає на виконання обов»язків, то в даному питанні проблема його тлумачення може бути вирішена шляхом застосування положень ст..530 ЦК, якою встановлено строк виконання зобов»язання у випадку, коли такий строк не встановлений ні договором ні законом. Вказана стаття за своїм змістом відповідає ст..314 ЦК РФ (Статья 314. Срок исполнения обязательства:

1. Если обязательство предусматривает или позволяет определить день его исполнения или период времени, в течение которого оно должно быть исполнено, обязательство подлежит исполнению в этот день или, соответственно, в любой момент в пределах такого периода. 2. В случаях, когда обязательство не предусматривает срок его исполнения и не содержит условий, позволяющих определить этот срок, оно должно быть исполнено в разумный срок после возникновения обязательства. Обязательство, не исполненное в разумный срок, а равно обязательство, срок исполнения которого определен моментом востребования, должник обязан исполнить в семидневный срок со дня предъявления кредитором требования о его исполнении,(загальне правило застосування) если обязанность исполнения в другой срок не вытекает из закона, иных правовых актов, условий обязательства, обычаев делового оборота или существа обязательства.

але, на відміну від ст..314 ЦК РФ, в якій формулюється загальне правило застосування поняття розумного строку, ст..530 ЦК України такого не встановлює.

Незважаючи на цю обставину, у зобов»язальних відносинах відсутність такого правила (застосування розумного строку) не впливає значною мірою на строк їх виконання, оскільки ЦКУ (ст..538 ) приписує виконувати зустрічні зобов»язання одночасно.

Таким чином, при ситуації, коли йдеться про застосування розумних строків у зобов»язальних відносинах, слід виходити з того, що:

1. ст..530 ЦК встановлює строк виконання зобов»язання у випадку, коли такий строк не встановлений ні договором ні законом – 7 днів з моменту пред»явлення вимоги, а

2. ст..538 ЦК встановлює обов»язок сторін виконувати зустрічні обов»язки одночасно, а оскільки

3. абсолютна більшість зобов»язань є взаємними ( зустрічними), то невизначеність у договорі строку виконання, в т.ч. і розумного строку, підпадає під дію ст..538 ЦК –тобто зобов»язання мають виконуватися одночасно а за вимогою – у 7-денний строк з моменту пред»явлення вимоги .

За таких умов потреба у використанні категорії розумного строку стосовно виконання зобов»язань зникає.

Але вона залишається актуальною стосовно здійснення учасниками окремих дій (недоговірні зобов»язання), тобто у випадках, коли немає зустрічного обов»язку (ст. 1146 ЦК-публічна обіцянка винагороди).

У такому випадку варто звернутися до практики застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка з 11.09.1997 р. набула чинності для України.

Європ. Суд. досить часто вживає це поняття стосовно тривалості судового розгляду справ. Відповідно до цієї практики визначення розумності строку у кожному окремому випадку залежить від конкретних обставин і оцінюється на підставі детального аналізу цих обставин.