Тема 2. Інтерпретація господарського факту та оцінка його на відповідність

1. Перевірка організації обліку на підприємстві

2. Аудит системи внутрішнього контролю

1. Перевірка організації обліку на підприємстві

Обов'язковим для організації обліку є наявність документа (наказу керівника) про облікову політику на підприємстві. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", облікова політика - це сукупність принципів, методів і проце­дур, що використовуються для складання і надання фінансової звітності підприємства.

Названим Законом визначені принципи: обачності; автономності; безперервності; періодичності; повного висвітлення; нараху­вання і відповідності доходів і витрат; превалювання суті над формою; історичної (фактич­ної) собівартості; єдиного грошового вимірника.

Методи, що застосовуються при складанні фінансової звітності, визначені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку:

• метод нарахування амортизації основних засобів положення (стандарт ) 7;

• метод списання запасів при їхньому вибутті положення (стандарт) 9;

• метод нарахування резерву сумнівних боргів положення (стандарт ) 10;

• метод визначення доходу від надання послуг положення (стандарт) 15;

• метод нарахування амортизації нематеріальних активів положення (стандарт) 8.

• Підприємство самостійне вибирає, хто здійснює бухгалтерський облік. Законодавство передбачає кілька варіантів:

• штатний бухгалтер;

• бухгалтерська служба під керівництвом головного бухгалтера;

• власник підприємства чи його керівник;

• централізована бухгалтерія;

• аудиторська фірма;

• приватний підприємець - фахівець з бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику повинен визначати:

На підприємстві повинна бути створена постійно діюча комісія (інвентаризаційна) для оперативного вирішення питань, пов'язаних з використанням та обліком матеріальних активів та запасів.

Ще одним необхідним елементом є робочий план рахунків. План рахунків бухгалтерсь­кого обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1099р. №291, зареєстрований у Міністерстві юстиції 21.12.1999р. Підприємствам дозволено для обліку специфічних господарських операцій використовувати додаткові субрахунки зі збереженням номерів рахунків діючого плану. Усі застосовувані субрахунки повинні бути затверджені наказом. Затверджений робочий план рахунків не може змінюватися протягом звітного року. Відступ від нього є порушенням законодавства про ведення бухгалтерського обліку.

Програма аудиту системи бухгалтерського обліку передбачає:

• вивчення структури облікових підрозділів та розподілу обов'язків;

• вивчення системи внутрішнього контролю з облікових питань;

• перевірку відповідності обраної облікової політики діючим нормативним докумен­там;

• перевірку незмінності або обґрунтованості змін облікової політики протягом звітно­го року;

• перевірку відповідності обліку вимогам Положень (стандартів) бухгалтерського об­ліку.

З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми системати­зується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих докумен­тах довільної форми. Одним з них може бути пропонований тест. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених в програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використо­вується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.

2. Аудит системи внутрішнього контролю

Основна мета аудиту полягає у визначенні обсягу і розробці пропозицій з удосконален­ня системи внутрішнього контролю. Аудитор за наслідками тестування може надати про­позиції, але не відповідає за розробку ефективної системи внутрішнього контролю. Обов'яз­ком аудитора є оцінка існуючої системи. Керівництво підприємства самостійно вносить зміни в систему контролю, враховуючи рекомендації аудитора. Рішення керівництва не впливає на думку аудитора відносно перевіреної звітності.

Стан контролю залежить від роботи керівництва. Середовище контролю складають:

• політика та методи управління,

• організаційна структура підприємства,

• діяльність ради директорів (або іншого органу),

• методи розподілу функції управління та відповідальності,

• управлінські методи контролю, включаючи внутрішній аудит,

• кадрова політика,

• зовнішні перевірки.

Середовище контролю також характеризують:

Компетентність персоналу. Кадрові проблеми впливають на ефективність контролю. Часта зміна облікового персоналу приводить до того, що облік та контроль здійснюють працівники, які не мають достатнього досвіду, або не дуже знайомі з особливостями бізне­су підприємства, тощо. Іноді плинність кадрів бухгалтерії обумовлена тим, що працівни­ки не бажають здійснювати некоректні дії, яких вимагає керівництво.

Розподіл несумісних обов'язків. Контроль може бути ефективним за умов, що праців­ники не виконують таких функцій як:

• санкціонування господарських операцій,

• реєстрація господарських операцій,

• забезпечення збереження активів при здійсненні господарських операцій,

• періодичне зіставлення наявних активів із сумами, що відображені на бухгалтер­ських рахунках.

Контроль доступу до активів. Доступ до активів, документів, важливих записів, бланків тощо повинен бути обмежений уповноваженими особами. Відсутність такого обмеження підвищує ризик втрат, помилок та навмисних викривлень записів. Особливі обмеження встановлюються для доступу до готівки, чеків, цінних паперів та бланків суворої звітності.

Періодичне зіставлення. Одним з елементів контролю є періодичне зіставлення записа­них сум з первинними документами, що підтверджують наявність активів та їх оцінку. Обов'язково повинні проводитись раптові перевірки наявності готівки в касі, цінних па­перів та інших грошових документів, бланків тощо.

Аудит системи внутрішнього контролю можна умовно розподілити на наступні етапи:

1. підготовка попередньої програми аудиту та оцінки аудиторського ризику;

2. визначення помилок та викривлень інформації, які можуть виникнути на підприємстві;

3. визначення (тестування): середовища контролю, системи обліку, процедур контролю, що застосовуються підприємством. Для цього доцільно використовувати зазда­легідь розроблені анкети. Анкети розроблені за кож­ним розділом згідно загального плану перевірки. Питання поставлені таким чином, що негативна відповідь свідчить про слабку сторону контролю або його відсутність. Таке формування питань полегшує аналіз результатів тестування;

4. оцінка структури системи контролю підприємства та ефективності її функціонування. У разі висновку про низький рівень внутрішнього контролю, аудитор повинен переглянути програму перевірки. Як правило у таких випадках здійснюють спеціальні аудиторські процедури та збільшують кількість тестів;

5. оцінка аудиторського ризику, при необхідності - внесення змін у програму аудиту.

Документування інформації про структуру внутрішнього контролю та оцінку ефектив­ності її функціонування є обов'язковим. Робочі документи складаються у вигляді анкет, блок-схем, описів, характеристик процедур контролю, письмових пояснень керівництва та працівників підприємства, висновків аудитора з питань, що досліджуються.

Аудит системи внутрішнього контролю малих підприємств має свої особливості. На таких підприємствах система контролю досить проста. Контроль як правило, здійснюєть­ся власником, який одноособове санкціонує операції, а іноді і реєструє їх. Тому найважли­вішим аспектом є компетентність персоналу. Анкети, що розробляються для підприємств малого бізнесу, містять більше питань з участі в операціях власника (або керівника).