2. Робочі документи аудитора.

Документальне оформлення аудиторської перевірки скла­дається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосу­ються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторсь­кої перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу ауди­торського висновку.

Робоча документація - це записи, за допомогою яких ауди­тор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інфор­мацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведен­ня аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка на думку аудитора є важливою для того, щоб пра­вильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвер­дити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інфор­мації, або на кіно- чи відеоплівці.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати ауди­торських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та поря­док зберігання викладені в МСА 230 "Аудиторська документація". З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми системати­зується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих докумен­тах довільної форми. Одним з них може бути пропонований тест. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених у програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, досить вказати Його шифр. Якщо документ формується вперше, він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їх копії.

Призначення робочих документів.

Основним призначенням робочих документів вважають: роз­робку плану перевірки; підтвердження виконання плану пе­ревірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі пе­ревірки; організацію оперативного управління процесом пе­ревірки; створення основи для визначення ефективності викона­ної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних ме­тодів аудиту, які використовуються щодо діючого господарського законодавства.

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні не­обхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

Тема 11. Аудитзабезпечення збереженості касової готівки та додержання касової дисциплини. Перевірка операцій на рахунках в банках. Аудит дебіторської заборгованості.

1. Методика аудиту грошових коштів. Аудит внутрішнього контролю коштів.

2. Аудит організації роботи з готівкою на підприємствах.

3. Мета і завдання аудиту безготівкових розрахунків.

4. Предметна область аудиторського дослідження.

5. Аудит дебіторської заборгованості.

1. Методика аудиту грошових коштів. Аудит внутрішнього контролю коштів.

Обіг готівки і касову дисципліну на підприємствах регулюють наступні нормативні до­кументи:

1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджений постановою Правління НБУ вд 15.12.2004р. №637.

2. Інструкція від 20.06.95р. №4 "Про організацію роботи з установами банків України", затверджена постановою Правління НБУ від 20.06.95р. №149.

3. Указ Президента України від 12.06.95 "Про застосування штрафних санкцій за по­рушення норм регулювання обігу готівки”.

4. Правила визначення платіжності банкнот і монет, затверджені постановою Прав­ління НБУ від 31.03.99р. №152.

Аудит грошових коштів дуже актуальний при проведенні операційних перевірок, якщо власник відділений від керівництва підприємством і його цікавить не тільки відповідність бухгалтерського обліку існуючим вимогам, законність і обґрунтованість витрат безготів­кових коштів, чи порушення у обігу готівки, які можуть стати причиною застосування штрафних санкцій, аудитор виявляє факти шахрайства. Не маючи права кваліфікувати їх, аудитор зобов'язаний повідомити про виявлені порушення власника і керівника, яким на­лежить право прийняття рішень за результатами перевірки.

Методика аудиту грошових коштів передбачає наступну послідовність дій:

• аудит внутрішнього контролю;

• розробка програми аудиту на підставі даних аудиту внутрішнього контролю;

• здійснення обраних процедур з метою збору аудиторських доказів;

• формування висновків на підставі зібраних доказів.

При призначенні аудиторів на перевірку доцільно розподіляти завдання таким чином, щоб весь цикл операцій, пов'язаних з готівковим обігом, перевіряв один виконавець (при значній кількості первинних документів - одна група виконавців). До такого циклу опе­рацій можна умовно віднести:

• касові операції;

• операції на поточних рахунках у банках;

• розрахунки з підзвітними особами.

При наявності операцій в іноземній валюті доцільно розділити процес аудиту на два етапи: аудит операцій у національній валюті та аудит операцій в іноземній валюті.

Щодо визначення межі суттєвості при аудиті операцій з коштами існують різні підхо­ди. У процесі проведення обов'язкового аудиту вона може бути визначена аналогічно до межі, застосованої до аудиту інших активів; при операційній перевірці з метою дотриман­ня законодавства про обіг готівки - у розмірі встановленого ліміту залишку в касі. Якщо операційний аудит замовлений власником в інших цілях, то межу суттєвості необхідно погодити з ним. Незначні порушення, що допускаються неодноразово, певним чином ха­рактеризують виконавців, але не роблять суттєвого впливу на достовірність звітності і фінансовий стан підприємства.

Аудит внутрішнього контролю коштів здійснюється за такими напрямками:

• розподіл функціональних обов'язків посадових осіб;

• забезпечення належних умов доставки і збереження готівкових коштів;

• наявність контролю з боку керівництва за рухом коштів (наявність віз керівництва на документах, що є підставою для оплати);

• здійснення заходів, що попереджають порушення в грошовому обігу (суцільна ну­мерація банківських і касових документів; наявність пропусків чи порушень хроно­логії в нумерації; проведення раптових ревізій каси і т. ін.).

При суцільній перевірці складається перелік виявлених порушень. Такий перелік може складатися у вільній формі, хоча доцільно розробити єдину форму для всіх розділів пере­вірки. Однотипні робочі документи значно зручніші на завершальному етапі аудиту, при систематизації виявлених недоліків.

При вибірковій перевірці заповнюється відповідний тест, прикладений до програми аудиту. Тести найчастіше складаються двох типів: тести відповідності та тести наявності. Зразок тестів відповідності касових документів наведено в 9.3, зразок тесту наявності - в 9.2. Тести контролю для аудиту операцій на рахунках у банках складаються аналогічно, хоча мають певні особливості.

У процесі операційної перевірки перелік питань, наведених у програмі може бути роз­ширений. Для перевірки деяких аспектів руху коштів передбачається:

• перевірка відповідності одержувачів коштів, зазначених у видаткових касових доку­ментах, зі списком співробітників підприємства;

• перевірка відповідності одержувачів коштів, зазначених у видаткових банківських документах і в аналітичних регістрах обліку розрахунків з дебіторами (кредитора­ми);

• перевірка відповідності призначення платежу у видаткових банківських виписках з фактично отриманими активами чи послугами і т. ін.

У таких випадках, коли вибіркові перевірки не завжди ефективні, доцільно здійснити суцільні дослідження.

При здійсненні підприємством операцій в іноземній валюті аудитором складаються додаткові розділи в анкетах внутрішнього контролю та в робочому плані і відповідні те­сти вибіркового контролю. Основною відмінністю аудиту операцій в іноземній валюті є аудит розрахунків і відображення в обліку курсових різниць. При аудиті курсових різниць найбільш прийнятною процедурою є перерахунок.