Тема 1. Мета, предмет, обєкт аудиту

Необхідність, місце і роль аудиту в ринкової економіки

Сутність і цілі аудиту

Предмет і об’єкти аудиту

Класифікація аудиту

1. Необхідність, місце і роль аудиту в ринкової економіки

Слово «аудит» походить від латинського «audio» (він слухає, відповідно аудитор – той, хто слухає). В середньовічній Європі, коли грамотних та письменних людей було мало, аудитором називали службовця, який повинен був вислуховувати звіти посадових осіб. На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора покладалися функції контролю за діяльністю посадових осіб з метою викриття фактів обману та шахрайства.

Ще в стародавньому світі була вперше усвідомлена необхідність аудиту. Зокрема давньоримські джерела, що збереглись до нашого часу, свідчать, що облік, як правило, вели одночасно і незалежно один від одного двоє спеціально призначених осіб. Крім того, для перевірки правильності облікових записів використовували інвентаризацію. Але і на ці прийоми цілком не покладалися. Традиційною для тих часів була так звана практика прослуховування бухгалтерів.

Вважається, що аудит, як вид професійної діяльності, виник в Англії. Згадки про аудит є в архівних документах Казначейства Англії і Шотландії 1130р.

Перший в світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285р. Королем Англії Едвардом І.

В XVII-XIX ст., коли фінансові кризи перетворилися в актуальну проблему, аудит набув найбільшого розвитку.

Наприкінці XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагав капітальних вкладень, що призводило до збільшення ризику. Для дисконтування акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або банківських кредитів тощо, стало правилом надавати зацікавленим особам фінансову звітність своєї компанії, перевірену на предмет точності і достовірності.

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено у 1977р. створенням МФБ, на яку було покладено функції розробки Етичного Кодексу професійного бухгалтера.

Значні просування в розвитку аудиту в Україні були зроблені після розпаду Радянського Союзу.

Основні етапи розвитку аудиту в Україні:

1987-1989 – створення перших аудиторських структур

1990-1992 – розширення кількості і форми аудиторських структур

1993-початок XXI ст. – створення нормативної бази аудиту

У 1989 р. з виникненням в Україні (на той час ще союзній республіці СРСР) спільних підприємств (СП) іноземною стороною було поставлене питання про аудиторське підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності СП, що стало передумовою створення в Києві дочірнього відділення союзної аудиторської фірми “Інаудит” під назвою “Інаудит-Україна”. До складу першої аудиторської фірми увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України.

В Україні аудит виникає у відповідь на соціальне замовлення, причому відразу як аудит підтверджуючий (при підтвердженні звітності СП) і консультаційно-орієнтований (на замовлення клієнтів). Попит стає досить високим. Частина таких консультантів залишили попередні місця роботи і зайнялися виключно аудиторськими послугами. Проте їх стан де-юре лише частково визнавався тільки дещо застарілою союзною постановою. Тому до кінця першого року незалежності нашої країни кращі інтелектуальні сили вітчизняного аудиту об’єдналися в Спілку аудиторів України (САУ).

У києві 14 лютого 1992 р. на з’їзді аудиторів було прийнято Статут громадського об’єднання громадян, які здійснюють аудиторську діяльність – Спілки аудиторів України (САУ). Метою діяльності САУ було визнано об’єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвитку аудиторської діяльності.

З метою сприяння розвитку вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні в 1993 р. було створено незалежний самостійний орган – Аудиторську палату України (АПУ). Головним завданням АПУ є сприяння розвитку аудиту в країні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні. Створені й регіональні відділення АПУ.

Формально говорити про виникнення цілісної системи аудиту в Україні можна лише з 1993 р. з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність”.

У 1995-1996 рр. були прийняті тимчасові вітчизняні нормативи з аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. в Україні були введені постійно діючі національні нормативи з аудиту.

Всього було прийнято – 32 ННА, які діяли до прийняття рішення АПУ про застосування в Україні стандартів аудиту та етики МФБ в якості національних стандартів аудиту.

МФБ постійно вносяться зміни у стандарти, тому АПУ у 2006 р. видала новітню редакцію МСА.

Незалежна Україна успадкувала систему фінансового економічного контролю колишнього СРСР, орієнтовану на обслуговування потреб держави й партії.

Що ж таке контроль? Контроль – це система спостереження й перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта керування прийнятим управлінським рішенням, установлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт шляхом виявлення відхилень допущених у ході виконання цих рішень.

Економічний контроль – це система органів державного й господарського керування, що здійснюють контроль над економічним і соціальним розвитком країни, формуванням і витратою держбюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою й Конституцією України.

Перехід України до ринкових відносин змінив відношення до власності. У лютому 1991р. набув чинності Закон України "Про власність", почався розвиток підприємств недержавної форми власності, роздержавлення й приватизація державного майна . Це вимагало принципово нових підходів до створення системи фінансового контролю.

Основою системи фінансового контролю стали служби КРУ, Мінфін, які функціонували із самого початку перебудови економіки незалежної України. 26.01.1993р. був прийнятий ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

На ГКРСУ покладені функції контролю над фінансовою діяльністю державних установ, підприємств, організацій, використанням бюджетних засобів усіма суб'єктами господарської діяльності.

27 квітня 1995р. згідно Указу Президента №335 "Про державне казначейство України" затверджене Державне казначейство України на яке покладені функції контролю над фінансуванням і належним використанням витрат державного бюджету України.

Важливе місце в системі національного фінансового контролю належить податковому контролю, який здійснює державна податкова служба України діюча на підставі ЗУ "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. Під контролем податкової служби перебуває діяльність усієї позабюджетної й частини бюджетної сфер народного господарства, усі фізичні особи – платники податків.

Крім ДПС, податковий контроль в Україні здійснюють державні цільові фонди: - Пенсійний фонд

- Фонд соціального страхування.

Із прийняттям 28 червня 1996р. Конституції України контроль над використанням засобів держбюджету України здійснює від імені Верховної Ради України Розрахункова палата, діяльність якої регламентується ЗУ "Про Розрахункову палату" від 11.07.1996р. №315/96 –ВР.

Повноваження Розрахункової палати поширюються на всі органи державної й виконавчої влади в Україні, державні органи й установи, організації, банки незалежно від форми власності в тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання засобів держбюджету України. Контрольні функції також здійснюють усі Міністерства й відомства в рамках своїх повноважень.( Фонд Держмайна, Держкомстат, Антимонопольний комітет України, НБУ, ДАІ, Санстанція, Пожежна інспекція, Держ. Митний комітет, Держспоживзахист, Держстандартизація).

Крім державних контрольних органів в Україні з 1993р. функціонує підсистема незалежного фінансового економічного контролю – аудит . На території України державний контроль існував уже з початку 19 сторіччя, але незалежний аудит, як і в цілому в Росії, поширення не мав. У Радянському Союзі, у цілому, і в Україні зокрема існував тільки народний, державний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно-ревізійне управління, Міністерство фінансів України, відомчі контрольно-ревізійні управління.

Перехід до нових економічних відносин в Україні був обумовлений змінами у відносинах власності (ЗУ “Про власність”, лютий 1991р.). Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки і її інтеграції в систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, суспільств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде приватизація держмайна. Учасники цих процесів потребують достовірної інформації про фінансово майнову стабільність суб'єктів господарювання.

Надання достовірної інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить досвід закордонних країн а також робота вітчизняних аудиторів.

Усе це об'єктивно обумовило необхідність становлення й розвитку незалежного аудита. Аудит в Україні почав активізуватися після виходу ЗУ "Про аудиторську діяльність " від 22.04.1993р. №3125-12. Основне завдання цього закону – створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника