ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

07.02.13

ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА КРАВЧУК

ТЕМА: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПЛаН:

1. Поняття соціального забезпечення

2 концепції змісту поняття соціального забезпечення:

• Економічна: соціальне забезпечення – усі види допомоги членам суспільства за рахунок суспільних фондів споживання, включаючи середню вищу освіту, надання житла, субсидій, а також обслуговування закладами культури, спорту, відпочинку + всі види пенсій, допомог, виплат, пільг, медичного обслуговування тощо. База: спосіб розподілу благ через суспільні фонди споживання

• Правова: соціальне забезпечення має поширюватись не на все суспільство, а лише на окремі категорії громадян, які користуються особливим захистом держави.

З розвитком науки виникли 2 основних розуміння соціального забезпечення:

• Широке: медичне обслуговування, лікування (не включається санітарно-курортне обслуговування). Андрєєв В.С. навчання у середніх і спеціалізованих закладах освіти. Тарасова, Іванова.

• Звужене: виплата пенсій, допомог і соціальна допомога в цілому. Шейхадінов

Критерії (ознаки), згідно з якими той чи інший вид забезпечення несе в собі характер соціальності:

• Джерело фінансування: соціальне забезпечення фінансується за рахунок державного бюджету та державних спеціальних позабюджетних фондів (більшість вчених)

• Коло осіб, які підлягають забезпеченню: забезпечення за рахунок суспільства повинно здійснюватися не для всіх, а лише для окремих категорій населення. На сьогодні: непрацездатні за віком, станом здоров’я, а також ті, які втратили годувальника; ветерани; вагітні жінки; діти та сім’ї, які мають дітей; безробітні; особи, які мають статус біженців або примусових переселенців; чорнобильці; особи, які нагороджені певними державними відзнаками

• Умови надання забезпечення: право на те ч інше забезпечення встановлюється для окремих груп лише при настанні певних обставин. Обставини, які вказані у відповідному закону або підзаконному НПА, тобто при виникнення спеціальної правоздатності (досягнення пенсійного віку, втрата працездатності тощо)

• Мета надання забезпечення: поділяється на 3 складові: найближча мета (допомога при вагітності та пологах); проміжна мета (догляд за дитиною до 3 років або 14 років за певних обставин); кінцева мета (виховання здорового покоління).

Соціальне забезпечення – форма вираження соціальної політики держави, яка спрямована на матеріальне забезпечення певних категорій осіб із коштів державного бюджету і спеціальних позабюджетних фондів у випадку настання подій, які визнаються державою соціально значущими з метою вирівнювання соціального становища цих осіб по відношенню до інших членів суспільства.

До соціального забезпечення слід включити всі види пенсій, допомоги, компенсаційні виплати, соціальне обслуговування, медичну допомогу та лікування, а також різноманітні пільги для окремих категорій населення.

Соціальний захист – система юридичних норм, які регулюють відносини щодо організації, фінансування і надання матеріального забезпечення, матеріальної підтримки та соціальних послуг населенню для захисту від негативних наслідків соціальних ризиків.

Співвідношення соціального забезпечення і соціального захисту; соціальна допомога; соціальний ризик. (Устинов С.О. співвідношення термінів соціальний захист та соціальне забезпечення в законодавстві України; Болотіна підручник; Чанишева підручник).

2. Функції соціального забезпечення

Призначення системи соціального забезпечення проявляється в його функціях.

Функції:

• Економічна (економічної стабілізації): надання матеріальної підтримки особі при настанні складних життєвих обставин, сприяння розвитку суспільного виробництва в цілому та його окремих галузей. Заміщення заробітку, втраченого у зв’язку з віком, непрацездатністю або втратою годувальника та частковим відшкодуванням додаткових витрат (субсидія).

• Політична: підтримка соціальної стабільності у суспільстві, в якому існують значні відмінності рівня життя різних верств населення. Спрямована на зближення соціального рівня прошарків населення, а також створення умов, що забезпечують гідне життя кожного індивіда і покликана стабілізувати суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян

• Демографічна: покликана стимулювати зростання населення країни, відтворення здорового покоління, збільшення рівня тривалості життя громадян

• Соціально-реабілітаційна: соціальне забезпечення пов’язане із задоволенням специфічних потреб осіб похилого віку та непрацездатних громадян. Виражається у створення умов, що сприяють збереженню правового статусу громадян та охороні їх здоров’я. Іванова Р.І.

• Захисна

3. Предмет права соціального забезпечення

Предмет права соціального забезпечення – широка система суспільних відносин по задоволенню першочергових та найнеобхідніших потреб тих осіб та їх сімей, які з об’єктивних, визнаних суспільством (державою), поважних причин опинилися у складних, як правило негативних, життєвих обставинах, шляхом надання їм матеріального забезпечення чи допомоги в різних організаційно-правових формах.

Предмет права соціального забезпечення:

• Відносини по соціальному забезпеченню осіб у грошовій формі (пенсії, допомоги, страхові виплати)

• Відносини по наданню різних соціальних послуг (соціальне обслуговування інвалідів, осіб літнього віку тощо)

• Процедурні і процесуальні відносини (встановлення юридичних фактів, а також реалізація та захист права на то чи інший вид соціального забезпечення)

4. Метод права соціального забезпечення

Метод – певні прийоми, способи і засоби впливу на суспільні відносини.

Метод правового регулювання – сукупність способів і прийомів юридичного впливу, їх співвідношення, що характеризують використання в даній галузі суспільних відносин того чи іншого комплексу юридичних знань.

Ознаки метода права соціального забезпечення:

• Усі відносини, які входять до предмета права соціального забезпечення здійснюються державою в особі її органів управління, закладів або за дорученням держави певним органом (пенсійний фонд, фонд загальнообов’язкового соціального страхування)

• Один із суб’єктів таких відносин є громадяни (особи) або сім’я, інший суб’єкт-органи держави або за їх дорученням інші органи та організації

• За допомогою цих відносин здійснюється соціальне забезпечення за рахунок державного, місцевого бюджетів або з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування

Методи:

• Імперативний: проявляється у тому, що держава не лише визначає коло суб’єктів забезпечувальних відносин, їх права і обов’язку, характер цих прав, види і організаційно-правові форми соціального забезпечення, розміри обов’язкових страхових відрахувань до загальнообов’язкових державних фондів, а ще виконує головну роль в управлінні та контролюванні цими фондами, розпоряджається або бере активну участь в цьому розпорядженні коштами цих страхових фондів.

• Диспозитивний: передбачає взаємокоординацію цілей та інтересів учасників суспільних відносин. Значення у праві соціального забезпечення незначне. Проявляється в тому, що особа вільна у своєму бажанні реалізовувати своє права на соціальне забезпечення або не скористатися ним.

Способи поведінки учасників права соціального забезпечення:

• Припис

• Заборона

• Дозвіл

Інші методи:

• Спосіб сполучення соціального страхування і соціального надання

• Соціально-дозволений тип правового регулювання: можна робити лише те, що передбачено законом

• Поєднання централізованого регулювання з муніципальним і локальним