Френсiс Еджуорт

(1845 – 1926)

Професор економiки Оксфордського

унiверситету.

Основний твір – „Математична психіка”(1887).

Методологія досліджень. Учений висуває ідею застосування математики до утилітарних етичних концепцій маржиналізму, наголошуючи на її провідній ролі як інструмента строгого визначення економічних взаємозалежностей. Головним завданням економіки визнає побудову логічно строгих теорем, які б могли описати максимізацію задоволення індивіда і рівновагу виробника.

Умова рiвноваги виробника. Еджуорт розмежовує поняття граничних змін і пропорційного прирощення дохідності, пропонує різну техніку розрахунків граничних і середніх величин. На основі такого підходу визначає точку, до якої може тривати зростання обсягів виробництва і виводить правило максимізації прибутку фірми. За цим правилом граничний виторг продавця має відповідати граничним витратам на виробництво кожної додаткової одиниці продукції, тобто

MR = MC, ( 8.4)

де MR − граничний виторг; MC − граничнi витрати.

Гранична норма замiщення (субституцiї). Еджуорт запроваджує термін граничної норми заміщення благ одне одним (MRS) i доводить, що MRS одного блага iншим відображає вiдношення граничних корисностей даних благ, тобто

. ( 8.5)

Рiвновага в обмiнi. Розглядаючи проблему встановлення рiвноваги на товарних ринках, учений доводить, що всi учасники обмiну не сприймають ринкову цiну як дану, а здiйснюють ряд заходiв, намагаючись одержати максимальну вигоду вiд iснування рiзних цiн на одному i тому самому ринку. I чим бiльше суб’єктiв дiє в межах ринку, тим імовiрнiше, що цiна встановиться на єдиному рiвнi, який виражає єдину ринкову цiннiсть даного блага. Ця закономiрнiсть отримала назву “теореми еквiвалентностi Еджуорта”, у процесi доведення якої було висунуто поняття “контрактної кривої” (лінії, що з’єднує всі точки можливих ефективних варіантів розподілу двох благ між двома споживачами) i “кривої байдужостi”( лінії, що з’єднує однакові за корисністю набори благ).

Аналіз рівноваги в умовах недосконалої конкуренції. Прагнення індивіда до максимізації корисності, як вважає учений, реалізується повною мірою лише за умов досконалої конкуренції. Однак, у реальному житті економіка все далі відхиляється від цього ідеалу внаслідок втручання профспілок, які поступово перетворюються на монополію, а також кооперативів. Саме тому, на думку вченого, максимальне задоволення для суспільства не може бути досягненим.

Аналізуючи діяльність двосторонньої монополії на ринку, він робить висновок, що рівновага за таких умов не може бути визначеною у певних ринкових межах, за які суперники не збираються виходити. Такі межі окреслюють певну кількість ринкових обмінів, що являє собою геометричну множину точок, які вказують на угоди, від яких можуть виграти обидві сторони. Оскільки обмінні співвідношення уздовж контрактної кривої не можуть бути визначені, то точка, на якій саме здійсниться угода, буде залежати від співвідношення ринкової сили фірм, які входять у дуополію.