2. Криза як стадія ділового циклу

Економічний цикл (цикл ділової активності) - послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом певного періоду, це рух суспльного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

Схема ділового циклу

Коротко охарактеризуємо кожну із фаз ділового циклу:

1. Ознаки економічної кризи (рецесії):

   • перевиробництво товарів стосовно платоспроможно­го попиту на них;

   • значне скорочення обсягів виробництва;

   • падіння цін;

   • дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;

   • біржовий крах і банкрутство підприємців;

   • зростання безробіття;

   • зниження рівня заробітної плати;

   • спад рівня прибутку;

   • масове знищення товарів, устаткування тощо;

   • дезорганізація кредитної системи.

2. Депресія (дно):

   • застій виробництва;

   • низький рівень цін;

   • незначний обсяг торгівлі;

   • невисока ставка позичкового відсотка;

   • ліквідація товарного надлишку.

3. Пожвавлення:

   • розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня;

   • зростання цін;

   • підвищення прибутку;

   • зростання зайнятості;

   • пожвавлення торгівлі;

   • посилення оптимістичних очікувань (сподівань).

4. Піднесення:

   • перевищення максимального обсягу виробництва до-кризового рівня;

   • швидке зростання зайнятості;

   • підвищення заробітної плати й інших видів доходів;

   • кредитна експансія;

   • штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажан­ням купити більше товарів за нижчими цінами;

   • розширення пропозиції, яка з часом перевищує по­пит і готує нову кризу.

2. Макроекономічні терії криз

Причини циклічних коливань економічного розвитку економісти різних часів пояснювали з різних позицій. Розглянемо де­які з теорій циклів.

Марксисти – причина криз в ринковій економіці - природа капіталістичного суспільства і ринкової економіки (Маркс, Енгельс, Туган-Барановський)

Маркс визначив природу криз у капіталістичному суспільстві та довів невипадковість та закономірну періодичність криз у буржуазному суспільстві. Слід зазначити, що у часи, коли жив Маркс, не було таких понять як «глобалізація», «споживацтво», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», не було масового «експорту» технологій та перенесення транснаціональними корпораціями виробництва у країни з дешевою робочою силою. Тому у наукових працях Маркса та Енгельса немає відповідей на деякі гострі проблеми сучасної світової економіки. Але це не зменшує значення творів Маркса як цінного першоджерела для вивчення проблем сучасної глобальної економіки та кризових явищ глобальної економіки

Теорія М. Туган-Барановського. Книга “Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя” уплинули на розвиток даного напрямку економічної науки.

Необхідність криз випливає з трьох особливостей капіталістичного господарства, а саме: "

1) капіталістичне господарство є господарство антагоністичне ;

2) капіталістичне господарство ...має тенденцію до необмеженого розширення виробництва... і

3) капіталістичне господарство в цілому є господарство не організоване". Ось ті, так би мовити, три засади, з яких виходив М. Туган-Барановський при розкритті причин промислових криз, що періодично повторюються.

Він приділив багато уваги виявленню причин і характерних особливостей періодичності криз, що в своєму розвитку охоплюють стадії пожвавлення і застою, піднесення і занепаду, показав зовнішні вияви, що характеризують перехід від однієї фази господарського циклу до наступної.

У цій роботі, М.І.Туган-Барановський  доводить, що капіталізм у своєму розвитку сам собі створює ринок і в цьому відношенні не має обмеження для росту і розвитку. Хоча і відзначає, що існуюча організація народного господарства, і насамперед панування вільної конкуренції, надзвичайно утрудняє процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства. 

Теорія «довгих хвиль» Кондратьєва ( повт. Макроекономіку)

Розробка теорії "довгих хвиль" була розпочата ще в XIX ст. Англійський економіст У.С. Джевонс висловив ідею про існування довгих економічних хвиль, обґрунтувавши її статистично. Найбільший внесок у розробку цієї теорії зробили Микола Кондратьєв та Йозеф Шумпетер.

В основу теорії довгих хвиль покладено ідею про еконо­мічну рівновагу, її порушення і відновлення, що мають хви­леподібний характер. М. Кондратьєв вважав, що для роз­витку економіки характерними є хвилеподібні коливання різної тривалості і пов'язував їх з існуванням трьох видів економічної рівноваги.

Рівновазі першого порядку, за Кондратьєвим, відпові­дає "коротка хвиля" тривалістю 2—3 роки, рівновазі друго­го порядку — "середня хвиля" тривалістю 8—11 років, а рівновазі третього порядку — "довга хвиля" тривалістю в середньому 57 років.

У теорії М. Кондратьєва довготривалі цикли зумовлені внутрішніми чинниками економічного зростання. Матеріаль­ною основою довгих хвиль є структурне оновлення техноло­гічного способу виробництва. Вчений зазначав, що інтен­сивність науково-технічних відкриттів є функцією запитів еко­номічної діяльності. Сам розвиток науки, як наголошував до­слідник, є закономірним процесом економічної динаміки.

Матеріальною основою середніх економічних циклів тривалістю. 7— 11 років є масове оновлення основного капіталу, а малих (4 роки) — масове оновлення товарів тривалого користування. Основою циклів Кузнєца (10-15р.) є масове оновлення житла і виробничих споруд. Найважливішу роль відіграють середні (або базисні) цикли.

Австрійська школа

Теорії нововведень (інновацій) (Й. Шумпетер, Е. Хансен та ін.) тлумачить цикл періодичним впровадженням технологічних нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні си­стеми супутникового зв'язку тощо.

За Шумпетером, існують дві фази, які віддаляють економіку від рівноваги: підйом і депресія, та дві фази, що повертають економіку до рівноваги: криза та пожвавлення. Кожне нововведення, творцем якого є підприємці, порушує рівновагу.

Монетарна (грошова) теорія (Ральф Хоутрі, Фрідріх Хаєк і ін.). пояснює цикли розширенням (експансією) і згортанням банківського кре­диту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швид­кості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробницт­ва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту (пропозиції грошей) спричиняє протилежну тен­денцію — зменшення обсягів виробництва тощо

За теорією Хоутрі, причиною криз стає штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують облікову ставку процента для захисту готівки або з метою підтримки курсу національної валюти.

За Хаєком, економіка без грошей більше тяжіла б до стійкої рівноваги. Розширення ж кредиту провокує диспропорції у русі різних цін. Зокрема, ціни на предмети споживання зростають швидше, ніж на засоби виробництва. Це сприяє зменшенню інвестування і започатковує депресію.

Теорії недоспоживання пояснювали цикл надмірно високою часткою в сукупних доходах багатших прошарків суспільства (Джон Гобсон, Еріх Прайзер та ін.).

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у над­мірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричиняти­ме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засо­би виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва вироб­ляє. Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання. Прихильники цієї теорії вважають, що спокій на ринку споживчих товарів є запорукою безкризового розвитку.

За теорією Гобсона, величина заощаджень у капіталістичному суспільстві має тенденцію до перевищення обсягу інвестицій (оскільки переваги прогресу привласнюються багатими, їх схильність до інвестування спадає). Нерівний розподіл доходів, що спричиняє відносне скорочення інвестицій призводить до безробіття, зниження цін і доходів.

Прайзер, навпаки, наголошував на тому, що надмірно високі прибутки періоду підйомів призводять до відносного відставання зарплати від інвестицій. Високі прибутки спричиняють високі інвестиції, з часом інвестування стає надмірним, а споживання - відносно недостатнім.

.

Психологічні теорії (А. Пігу, Дж. М. Кейнс та ін.) ви­ходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік. Ці теорії не мають са­мостійного значення, оскільки психологічні чинники впли­вають на цикл опосередковано через економічну поведін­ку. Схильність до заощаджень, споживання та інвестуван­ня справді має дуже важливе значення для стану економіч­ної системи. Люди оптимістично налаштовані в період роз­ширення кредиту і песимістично — у періоди його згор­тання.

Джон Кейнс (30-40 рр 20 ст.) розглядав причини економічних циклів в комплексі, основними з яких є:

• гранична ефективність капіталу – межа найбільших витрат і прибутків функціонування

• психологічний закон споживання – із зростанням доходів люди збільшують споживання, але ще в більшій пропорції зростає частка заощаджень

Тривалість циклу залежить від:

• тривалості служби основних засобів

• прибутку

• терміну реалізації надлишкових запасів товарів, виготовлених понад попит (3-5 років)

Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного істо­ричного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.