3.3. Діяльність товариств національних меншин в Південній Україні

Основною формою участі національних меншин у громадському та

культурному житті є діяльність національно-культурних товариств, які виступають соціальними посередниками між громадянським суспільством і державою і сприяють здійсненню етнодержавотворчих процесів в Україні. На Миколаївщині перші національно-культурні товариства почали з`являтися на початку 90-х рр. XX ст. [42].

Це були товариства дагестанської, вірменської, німецької культур. Нині тут діє 27 таких організацій. У 1994 р. за ініціативою активістів вищеокреслених об`єднань та з метою створення координаційного центру для захисту інтересів національних меншин була створена Рада національних товариств Миколаївської області. Її керівником обрано заслуженого працівника культури М.Д.Каймаразова. Сьогодні Рада об’єднує 20національно-культурних товариств, а саме: товариство єврейської культури, товариство азербайджанської культури "Гардашлиг", товариство вірменської культури ім. Месропа Маштоца, товариство ассірійської культури, Дружество болгарської культури ім. Христо Ботєва, Тернівське болгарське товариство, обласна організація товариства греків "Еллада", грузинське товариство "Мамулі", товариство-земляцтво "Дагестан", асоціація корейців України, обласне товариство німців України "Відергебурт", товариство польської культури, організація Українського товариства російської культури "Русь", обласне товариство месхетинських турок "Ватан", товариство татарської культури, товариство узбецької культури "Узбекистан", товариство чеської культури та ін. [42].

З метою виконання статутних завдань Рада національних товариств Миколаївської області у встановленому законодавством порядку виконує такі дії:

- вносить пропозиції до державних органів влади та управління з питань розвитку національних культур;

- організовує та координує культурологічну і просвітницьку роботу серед національних шкіл, бібліотек, театрів;

- бере участь у масово-політичній діяльності, проводить різнопланові збори, мітинги, демонстрації;

- вступає у міжнародні громадські (неурядові) організації тощо .

Радою національних товариств ініціюються та проводяться різноманітні заходи, завдяки яким створюється можливість етнокультурного відродження етнічних спільностей Миколаївської області. Зокрема, мова йде про задоволення освітніх потреб. Доречно зазначити, що Рада нагромадила великий досвід з відкриття недільних шкіл. Перш за все, нею розроблена Програма розвитку освіти в національно-культурних товариствах, яка базується на Концепції освіти національних меншин та Положенні про недільну школу національних меншин України. Керівники недільних шкіл національних меншин, сприяючи становленню громадян-патріотів України, виховуючи почуття власної людської та національної гідності, а також такі моральні якості, як доброта, чесність, повага до людей, незалежно від їхнього соціального становища й національної приналежності, повага до мов, звичаїв, традицій українського й інших народів, закладають фундамент та зміцнюють основи культури міжетнічного спілкування [42].

Утвердженню соціокультурної інтеграції на Миколаївщині сприяє не тільки відкриття недільних шкіл, читання курсів та факультативів з мови, історії культурної спадщини своїх народів, а й досконале оволодіння державною мовою. З цією метою в освітніх установах національних громад постійно проводяться різноманітні заходи, які сприяють кращому вивченню української мови. Серед найефективніших можна виділити включення до навчальних планів недільних шкіл вивчення курсу з української мови, проведення конкурсів на краще знання державної мови, організація виставок, проведення науково-практичних конференцій тощо. Все це допомагає молодим представникам різних етнічних спільнот пiзнавати цінності як своєї культури, так і культури українського народу, та з розумінням ставитись до необхідності подальшого збагачення духовних надбань представників усіх національних меншин України [78].

Особливе місце в розгортанні роботи у процесі духовного розвитку етноспільнот посідають питання духовного розвитку етнічних спільнот Миколаївської області, відродження культури, мистецьких традицій, організація національних свят. У цьому плані на Миколаївщині, за ініціативою Дружества болгарської культури ім. Христо Ботєва та за сприянням Ради національних товариств щорічно проводяться Дні слов`янської писемності і культури. В них беруть участь усі громадські об`єднання етнічних спільнот, трудові та художні колективи. На цьому святі організовуються виставки-продажі картин, виробів народних умільців, художньої літератури, концерти, перегляди відеофільмів. Цікаво проходять і Дні культури німців Причорномор`я, де виступають художні колективи Миколаєва, Херсона, Одеси, Сімферополя, відкриваються оригінальні виставки, проводяться кінолекторії та екскурсії. Подібні свята, які сприяють, насамперед, поглибленню почуття довіри та поваги до представників різних національностей, проводять також об`єднання єврейської, корейської, білоруської, російської культур та ін. На традиційні свята національних культур, про які велася мова вище, завжди приїздять художні колективи з Малко-Тирново (Болгарія), Грузії та Молдови, хор та струнний квартет Баварського будинку з Одеси. Частим гостем буває співачка зі Швейцарії Урсула Феррі та ін. [96, с. 27-34].

Активну діяльність проводять національно-культурні товариства Одещини. До речі, прибувший у червні 1999р. у даний регіон з офіційним візитом Президент Болгарії П.Стоянов відзначив, що Одеса стала центром, де зберігається духовність представників усіх національностей [8].

Адже не випадково в Одесі у 1991 р. відбувся 1-й Всеукраїнський міжнаціональний конгрес. На ньому відзначалося, що в регіоні все активніше розгортають свою діяльність болгарське товариство ім. Д.Благоєва, Одеське відділення німецького товариства "Відергебурт", обласна філія Польського культурно-просвітницького товариства ім. А.Міцкевича, грецьке національно-культурне товариство "Еллада" та багато ін.

Для об`єднання зусиль у справі національно-культурного відродження 5 травня 1994 р. на Одещині створена Асоціація національно-культурних товариств та об`єднань. Нині до її складу входять близько 20 культурологічних організацій, а саме: обласний азербайджанський громадсько-культурний центр "Достлуг", товариство вірменської культури, грузинське національно-культурне товариство "Сакартвело", осетинське земляцтво "Алан", Одеське відділення союзу поляків України, товариство єврейської культури, дагестанське земляцтво "Дагестан", Одеський національно-культурний чеченський центр "Вайнах", чеське національно-культурне товариство "Чеська бесіда" та ін. [96, с. 78-82 ].

Пріоритетними напрямами діяльності Асоціації національно-культурних товариств Одеської області визначаються насамперед такі:

- сприяння налагодженню міжнаціональної злагоди в регіоні;

- задоволення національних інтересів і духовних потреб усіх етнічних груп по відродженню рідної мови, традицій, культури, релігій;

- розвиток зв`язків між національними об`єднанням та представниками різних етносів, які існують на Одещині і беруть активну участь у розбудові держави та укріпленні міжнародного авторитету України [42].

Головною метою роботи даної громадської організації є культурний обмін та співпраця у плані діалогу культур. І це найголовніше. Адже ідея взаємодії між народами, осягнення одним народом сутності іншого веде до взаємозбагачення і взаємоповаги, а головне – до духовного єднання.

В Одесі також функціонує Всеукраїнська Асоціація болгарських національно-культурних товариств, яка об`єднала 9 осередків, у тому числі 2 сільських (с. Вільшанське Кіровоградської та с. Тернівка Миколаївської областей) [8].

Міська адміністрація Одеської області приділяє значну увагу розвитку контактів з Болгарією, тому що Одеська область є однією з областей компактного розселення болгар. В Одесі видається газета болгарською мовою, по телебаченню транслюються передачі на болгарській мові [58].

Зміцненню основ культури спілкування між етноспільнотами Одещини, а відтак – відродженню духовному, сприяють і національно-культурні об`єднання грецької національної меншини. На це спрямовують свої зусилля, насамперед, члени грецького клубу "Еллада", грецького товариства "Відродження", а також одеського відділення товариства "Україна – Греція", створеного у 1998 р. Останнє об`єднало елінофілів різних національностей, які мешкають в Одесі. До його складу увійшли колективні члени Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир, Одеська консерваторія ім. А.В.Нежданової, Фонд грецької культури, Палац дітей та учнівської молоді ім. Я.Гордієнка, наукова бібліотека ім. М.Горького, Маріїнська гімназія, морське агентство "Агросервіс", середня школа № 25, де багато років вивчають грецьку мову та ін.

Скеровуючи свою діяльність на розвиток міжетнічної взаємодії, дане об`єднання визначає такі завдання:

- налагодження та розвиток зв`язків з організаціями, підприємствами та окремими особами Греції, які зацікавлені у дружбі з Україною;

- участь у спільних греко-українських заходах гуманітарного характеру;

- допомога у створенні професійних контактів;

- сприяння поширенню вивчення української мови в Греції та новогрецької в Україні [19].

Грецькі національно-культурні товариства постійно проводять дні грецької культури, читають лекцій з історії та культури Греції. Взагалі, на Одещині за ініціативою національно-культурних об`єднань та за сприянням місцевої влади постійно організовуються міжнародні фестивалі, конкурси, зустрічі міст-побратимів, конференції тощо.

Спрямовують свою діяльність на гармонізацію міжетнічних відносин і утвердження міжетнічної взаємодії національно-культурні організації Херсонської області, а саме: товариство "Русь", міське товариство єврейської культури, білоруське, вірменське, грецьке товариства, Центр німецької культури і ділового співробітництва, ісламський культурний центр, "Наджиліс" кримськотатарського народу Херсонської області та багато ін..

На кінець 90-х рр. у м. Сімферополі було зареєстровано 17 таких об`єднань та 2 у м. Севастополі. Всі вони представляють інтереси 15 етнічних спільностей [57, с. 127-131].

Найактивніше тут діє ціла низка російських об`єднань: "Товариство російської культури", "Братство слов`ян Криму", "Русское общество Крыма", "Союз россиян Крыма" [96, с. 57-59].

Хоча здебільшого ці організації мають на меті відродження в Криму російської культури та укріплення зв`язків з Росією, але далекосяжні лідери звертають увагу і на вирішення проблем міжетнічного спілкування та взаємодії. Плідною діяльністю відзначаються також такі організації, як національно-культурний центр татар Поволжжя, Уралу, Сибіру, вірменське культурно-просвітницьке товариство, декілька національно-культурних товариств кримських татар та ін. Вони спрямовують свої зусилля на забезпечення реабілітації депортованих народів, досягнення їх політичної рівності з іншими народами, відродження і розвиток національних культур, захист національних інтересів, чільна увага звертається на проблему формування культури міжетнічного спілкування. Цікавою в даному плані є діяльність Асоціації кримських караїмів "Кримка-райлар", створеної у 1989 р., яка об`єднала громади малочисельного корінного народу Сімферополя, Євпаторії, Феодосії, Бахчисарая. Її Рада та науковий центр співробітничають з фахівцями з yсієї України, а також Росії, Литви, Польщі, Франції, Казахстану. Активісти Асоціації сприяють вирішенню таких проблем в регіоні, як відродження національної самосвідомості, релігії, культури, надання допомоги літнім та хворим людям, здійснення культурного обміну з іншими народами, організація наукових досліджень та видавництво літератури, а також вирішення інших проблем міжетнічної взаємодії [36].

У південному регіоні Україні на сучасному етапі дедалі активніше розгортається діяльність національно-культурних товариств. Саме завдяки їх зусиллям відбувається духовне відродження національних меншин та формування атмосфери толерантності, взаєморозуміння і взаємоповаги, утвердження міжетнічного миру і злагоди в регіоні. Національні меншини які проживають на території Південної України беруть активну участь у політичному житті регіону.

Очевидним є факт формування політичної культури етнічної багатоманітності не лише завдяки зусиллям держави, а й за активної участі різних структур громадянського суспільства, які здатні розширити і поглибити процеси політичної інтеграції через залучення до цих процесів широких мас громадян, щоб на цій основі досягти інтеграції на рівні суспільства. Особливе місце у формуванні політичної культури займає діалог між етносами, які утворюють громадські організації, зокрема національно-культурні товариства. Виконуючи роль соціальних посередників між групами виразників різних інтересів і урядовими структурами, між громадянським суспільством і державою, вони спрямовують свою діяльність на розвиток міжнаціональних відносин, відродження і розвиток національних культур, задоволення духовних запитів іноетнічного населення. На сьогоднішній день національні меншини мають можливість створювати в Україні власні громадські організації та приймати участь у виборах, займати державні пости. Все це свідчить про толерантне відношення України до національних меншин, та демократичність українського суспільства. В свою чергу українські діаспори за кордоном активно відстоюють свої права та беруть участь у суспільно-політичному житті країн поселення. В усі часи серед українських мігрантів можна знайти людей які займати владні посади в державах до яких вони мігрували.

ВИСНОВКИ

Гіпотеза підтвердилась. Сьогодні в світі існує ряд міжнародних організацій які регулюють міграційні процеси : Міжнародна організація з питань міграції, управління Верховного комісара у справах біженців (УВКБ) при ООН, Система постійного спостереження за міграцією (СОПСМІ). Існує ряд міжнародних договорів між державами основним завданням яких є контроль нелегальної міграції. Держава має увласну нормативно-правову базу яка контролює міграційні процеси. Саме завдяки контролю марго-міграційні процеси стають в країні позитивною складовою і не завдають державі шкоди. Мігранти дотримуючись законів можуть створювати власні громадські організації, національно-культурні товариства, діаспори, політичні партії через які вони беруть участь у суспільно-політичному житті, та сприяють розвитку демократичного мультикультурного простору.

Дослідивши поняття міграція населення ми зясували, що існує три основні підходи до його визначення. Під час аналізу поняття маргінальність було визначено коли та де вперше почали застосовувати цей термін. Аналіз концепцій маргінально-міграційних процесів дав змогу зясувати, що існує дві традиції трактування поняття маргінальності американська та європейська. Американська зосереджується переважно на вивченні культурного конфлікту, який виникає при переході особистості із однієї спільноти в іншу з відмінною культурою, субкультурою, стилем життя. Європейській традиції властиво дослідження структурної (соціальної) маргінальності, з акцентуванням на об’єктивній соціальній зумовленості маргінальності, визначенні умов та чинників даного явища.

Маргінально-міграційні процеси є невід’ємною складовою ХХІ століття. Боротися з цими процесами немає сенсу, а тому державі необхідно прийняти всі можливі міри щоб міграційні процеси позитивно впливали на суспільно-політичне життя України.

Важливою складовою сучасних маргінально-міграційних процесів є їх нормативно-правове регулювання. Недоліки нормативно-правового забезпечення регулювання міграції в Україні призводять до існування значних труднощів в управлінні, що виражається через негативний вплив міграційних процесів на соціально-політичну ситуацію в країні. Багатогранність прояву наслідків міграції вимагає комплексних заходів на регіональному, загальнодержавному, транскордонному та міжнародному рівнях, які повинні чітко регламентуватись відповідними нормативно-правовими документами.

Декларативний характер більшості програм у сфері реалізації міграційної політики, затяжний процес прийняття проектів законів, інші недоліки нормативно-правового забезпечення регулювання міграції в Україні поглиблюють деструктивні процеси в суспільстві. Аналіз міграційної ситуації в Україні показує, що вона розвивається набагато швидше, ніж органи, які повинні її регулювати. За таких умов все очевиднішою стає загроза того, що ситуація може вийти з-під контролю. Міграційна політика України має тісно переплітатися з європейськими і міжнародними стандартами у цій сфері і повинна узгоджуватися з ними шляхом внесення змін до існуючої законодавчої бази і прийняття нових законів.

Міграційні процеси мають власну історію. Адже з появою людства зявилася і міграція. Проте варто зазначити, що в різні історичні періоди переселення людей мали неоднакові причини. Починаючи з давніх часів основними причинами міграційних процесів були війни та пошук нових природних ресурсів, на сьогоднішній день міграції носять в основному економічний характер. Вченими було здійснено спроби поділу міграційних процесів в Україні на етапи. В основному виділяють 4-5 етапів маргінально-міграційних процесів, проте ці етапи охоплюють міграційні процеси лише до 1990 року. Тому в роботі ми розподілили 4 етап на 6 підетапів, та проаналізували міграційні процеси до 2012 року. Особливістю четвертого етапу є стрімкий відтік в 1990 – 1995 х. р.р. за кордон професіоналів, та зниження міграційних процесів у 2005-2008 роках. Мігранти 4 етапу ставили інші цілі міграції ніж їх попередники. На сьогоднішній день мігрантів цікавить лише економічна сторона.

Будь-який мігрант є маргіналом. Адже свідомість таких людей опиняється на перетині різних культур. І саме держава повинна сприяти тому щоб мігранти не перетворювалися на маргіналів, а ставали повноправними членами суспільства. В Україні центральним координуючим органом, щодо роботи з мігрантами і біженцями є Державний комітет України у справах національностей та міграції. Саме він повинен координувати діяльність всіх державних органів по роботі з мігрантами, в тому числі і соціальну роботу. На сьогодні його робота не є достатньо ефективно. Та й сам він перебуває в стані "перманентного реформування” – то міністерство, то департамент то комітет. Міняються штати, підпорядкування, керівники. Все це не сприяє стабільності його роботи. Крім того цей орган досить обмежений як у фінансових ресурсах, так і в можливості впливу на інші державні органи. Враховуючи це, та позитивний закордонний і вітчизняний досвід необхідно багато повсякденних проблем міграції вирішувати на місцевому рівні. Саме місцеві влади в партнерстві з центральними урядовими органами і неурядовими організаціями усіх видів відіграють важливу роль у підготовці відповідних умов для встановлення нормальних відносин між мігрантами і місцевими жителями.

Україна – це держава з полікультурним та поліетнічним складом населення. Ми як європейська країна сприяємо розвитку толерантності між представниками різних національностей в нашій державі. Якщо взяти американську традицію, то в них такого немає, в Америці йде зіткнення націй, а в нас все відбувається мирним шляхом.

Важливо звернути увагу на психологію сучасних мігрантів. На сьогоднішній день між «старою» та «новою» діаспорами постійно відбуваються непорозуміння. І основна причина цих сутичок криється у мотивах мігрантів. Сучасні мігранти основним пріоритетом для себе вважають заробіток. Їх цікавить лише економічна складова. В той час як представники старої діаспори значну уваги приділяють захисту своїх інтересів, збереженню культурних традицій. Фактично наша держава на сьогоднішній день втрачає своїх громадян, які виїжджаючи до іншої країни стають маргіналами і їх не цікавить нічого окрім заробітку. І цьому є об’єктивне пояснення. Вчені які досліджували маргінальність зазначали, що маргінальна людина неминуче стає індивідом із ширшим світоглядом, витонченішим інтелектом, більш незалежними і раціональними поглядами. Однак в сучасному суспільстві людині доводиться опановувати нові професії, здобувати нові навички, види діяльності, змінювати своє ставлення до соціальних явищ, розширювати межі свого спілкування. Але у сучасних характеристиках маргінальності, зазвичай, переважають негативні аспекти. Зокрема, культурна маргінальність пов'язується з втратою попередньої системи цінностей та невизначеністю нових ціннісно-нормативних засад існування. Цей процес можна екстраполювати на українське суспільство. Коли людина, яка цінувала людську гідність вище, ніж матеріальну вигоду, раптом змінює свої пріоритети, виявляється, що вона легко може людську гідність виразити у матеріальному еквіваленті.

На сьогодні по всьому світі існують діаспори створені українськими мігрантами. Варто зазначити що українці є досить організованими, та активними учасниками суспільно-політичного життя за кордоном. Представниками українських діаспор створено ряд громадських організацій, культурних товариств які відстоюють інтереси, права українців. Українці усі часи активно брали участь у суспільно-політичному житті в країнах поселення. Серед найбільш активних політичних діячів можна назвати: І. Гімка, Ю. Куляс, І. Задорожний та М. Куропась, Б. Антонович, Р. Мелен, Д.Гнатишин, П.Юзик, Д.Івасів, М.Білих, О.Присташевський, Т.Яськевич, О.Булка, З.Яськевич, І.Контек та інші.

В Україні проживають представники дванадцяти національних меншин. Вони беруть активну участь у суспільно-політичному житті. Прете не всі національні меншини зацікавлені в громадському житті. Це можна пояснити наступним чином. Національні меншини проходять три рівні мобілізаційних процесів: латентний, організаційний та політичний. Розглядаючи національні меншини як суб’єкти політики, ми переконались, що серед усіх національних меншин, які проживають на території України, щодо кількох (росіяни, євреї, кримські татари) ми можемо констатувати вихід на рівень політичного становлення і перетворення на суб’єктів політичного життя на загальнодержавному рівні. На регіональному рівні таких національних меншин дещо більше, зокрема, це угорці, румуни, поляки. Відтак, значна частина національних меншин України через розпорошеність, латентний рівень мобілізації, відсутність зв’язків з етнічною батьківщиною перебувають на етапі асиміляції та беруть активну участь в еміграції.

З розвитком демократії діяльність національних меншин активізується і цей процес переходить у політичну площину, а тому національні меншини потрібно розглядати як потенційно впливовий політичний фактор. За останні роки на Україні чітко простежується тенденція щодо активізації діяльності національних меншин, які виходять на арену суспільно-політичних відносин держави, і, окрім культурних, освітніх та релігійних інтересів, все активніше ставиться питання задоволення політичних інтересів. Це закономірне явище, характерне для усіх суспільств, однак його вирішення великою мірою залежить від рівня демократичності самого суспільства. В Україні марго-міграційні процеси сприяють розвитку сучасного демократичного мультикультурного політичного простору.

В роботі було досліджено діяльність національних меншин у Південній Україні. Ми зясували, що в даному регіоні в основному проживають представники болгарської, російської, вірменської, єврейської національних меншин та кримські татари. Вони створили власні національно-культурні товариства за допомогою яких мігранти захищають свої права, зберігають свою культуру та традиції. За допомогою цих товариств щороку проводяться Дні культури. А в Одесі взагалі видаються газети на болгарській мові та транслюються телепередачі болгарською.

Особливості маргінально-міграційних процесів в сучасний період:

1. Основна причина виїзду сучасних мігрантів за кордон – це заробіток грошей. Мігрантів нічого не цікавить окрім економічної складової.

2. Мігранти не бажають асимілюватися в соціальну структуру суспільства і це може призвести до вступу в низи маргінальних кримінальних структур.

3. На сьогоднішній день українське суспільство є політично маргінальним, і це ускладнює процес викорінення негативної маргінальності серед мігрантів.

4. В сучасному суспільстві відбувається зіткнення « старої» та « нової» діаспори. Представники «нової» діаспори не виявляють бажання співпрацювати з представниками « старої» української діаспори.

5. В Україні активно розвиваються громадські організації національних меншин. Це сприяє викоріненню негативної маргінальності серед мігрантів та є складовою формування громадянського суспільства.

Узагальнюючи результати теоретичного аналізу маргінально-міграційних процесів в Україні пропонуємо такі пропозиції :

- політичним партіям, рухам, звернути увагу на діяльність громадських організацій національних меншин в Україні;

- Українській владі варто проводити роботу по підвищенню рівня політичної культури своїх громадян. Адже саме рівень політичної культури є основною складовою поведінки українських мігрантів за кордоном;

- проблему маргінальності вирішувати шляхом встановлення нової парадигми міжетнічних відносин та формування поліетнічної нації як основи існування сегментованого вітчизняного соціуму. В цьому сенсі важливим завданням є завершення консолідації української етнонації як політико-соціальної, культурної і психологічної цілісності, здатної виконувати роль центру тяжіння в системі українського етнополітичного організму. Поряд з цим, процес національного будівництва навряд чи матиме позитивні результати без залучення до нього численних національних меншин та етнічних груп країни. Інакше кажучи, має відбуватися паралельний та взаємозалежний розвиток етнічної та громадянської складових української нації. Зважаючи на достатньо високий рівень субкультурного плюралізму української держави, найбільш сприятливі умови для зазначених процесів лежать в основі моделі етнокультурного плюралізму, яка передбачає необхідність вироблення – не лише завдяки зусиллям держави, а й за активної участі різноманітних структур громадянського суспільства.

- соціальним службам адаптувати керівний процес до особливостей міграцій, готувати кадри, накопичувати інформацію про форми і методи роботи, опановувати засобами, за допомогою яких можна здійснювати керування цим процесом, адже завдяки ефективній роботі цих служби ми зможемо позбутися негативної маргінальної складової міграційних процесів;

- необхідно враховувати усе більш зростаюче етнічне і культурне різноманіття населення у визначених регіонах і країні в цілому. Усунення дискримінації і задоволення потреб мігрантів будуть більш ефективним, якщо міграційні служби комплектувати також особами які мають відношення до міграції. Саме з досвіду розвитих країн можна багато чого почерпнути з метою розробки працеспроможних центральних і місцевих структур, загальнонаціональних, регіональних і муніципальних програм, що дозволили б зм'якшити процес інтеграції мігрантів в українське суспільство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Андерсон Володимир. Особливості міграційних процесів в Україні. Міграція і толерантність в Україні: Зб. ст. / За ред. Ярослава Пилинського. – К.: Стилос, 2007. – 190 с.

2. Артеменко Андрій. Харків як північно-східний пункт української осі активності міграційних процесів Міграція і толерантність в Україні: Зб. ст. / За ред. Ярослава Пилинського. – К.: Стилос, 2007. – 190 с.

3. Бандурка О. О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: Дис. … канд. юрид. наук.: спец. 12.00.07 / Бандурка Олександр Олександрович. — Х., 2002. — 177 с.

4. Бойко І.С. Українська діаспора Австралії як суб’єкт політики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук спец. : 23.00.04 «Політичні пробл. міжнар. сист. та глобал. розв.»/ І.С. Бойко; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2001. — 21 с. — укp.

5. Бронніков В.Д. Про становлення концепції маргінальності [Електронний ресурс] / Віктор Бронніков// наукові праці. Том 110. Випуск 97. режим доступу до статті: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Politology/2009_97/97-2.pdf

6. Бутов В. И. Демография: Учебное пособие / Под ред. В. Г. Игнатова. - Москва: ИКЦ «МарТ», Ростов-н/Д: Издательский центр «МарТ», 2003. - 592 с.

7. Винниченко І. «Українці у Франції» Газета "Заграница" № 7(164) [Електронний ресурс]/ Ігор Винниченко / - Режим доступу: www.zagran.kiev.ua/article.php?new=164&idart=16418

8. Галяс А. Визит официальный, атмосфера сердечная // Одесский вестник. – 1999. – 12 июня.

9. Географічна енциклопедія України. В 3 т. Т. 2. / Ред. кол.: ... О.М. Маринич (відповід. ред.) [та ін.]. — К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1990. — С. 359.

10. Глобин Н. Нужна ли Украине адаптация мигрантов? Опыт ЕС подскажет [Електронний ресурс] / Н. Глобин // Блог о безопасности пребывания за границей. – 2.06.2012. – Режим доступу: http://minfin.com.ua/blogs/uassistance /26110/

11. Горєлов Денис. Інституційна інтеграція української діаспори в громадянське суспільство в державах поселень/ Денис Горелов // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 3(12)

12. Давиденко В.О. Маргінальні трансформації спільнот в умовах глобалізації / В.О. Давиденко – Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. – №1 (3). – К.: НАУ, 2006.

13. Демографический энциклопедический словарь / [ Под ред. Д. И. Валентей].— М.: Советская энциклопедия, 1985/ – 608 с.

14. Державна міграційна служба [Електронний ресурс] / Офіційний сайт. – Режим доступу: http://dmsu.gov.ua/

15. Драгунова Т. Просторовий аналіз міграційного процесу в м. Києві / Т. Драгунова// Статистика України. — 2004. — №1.— С. 72 - 79.

16. Економічна енциклопедія. В 3 т. Т. 2 / Редкол.: ... С.В. Мочерний (відповід. ред.) [та ін.]. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — С. 385.

17. Еміграція українського населення в ХІХ – на початку ХХІ ст. [ Електронний ресурс ] – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu_ist/2008_13/sekciya%20ykraina/emigraciya%20ykrainskogo%20naselennya.pdf

18. Євтух В. Українське розселення в зарубіжному світі / В. Євтух // Українці: історико-етнографічна монографія. У 2 кн. . - Опішне, 1999. - Том 1. - С. 18

19. Живицкая С. Из глубины веков в завтра //Юг. – 1999. – 24 марта.

20. Закон України « Про біженців» // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 47. – С. 250.

21. Закон України « Про громадянство України» // Відомості Верховної Ради. – 2007. - № 33. – С. 442.

22. Закон України «Про вибори народних депутатів України»: Науково-практичний коментар / В.В. Алсуф’єв; Інститут генеральної прокуратури України. – К.: Український інформаційно-правничий центр, 2002. - c. 332-324.

23. Закон України «Про імміграцію» [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2491-14

24. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 18.

25. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» » [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3773-17

26. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб» [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_851

27. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португальській Республіці» [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/620_006

28. Залізняк Л. Міграції в давній історії України / Л. Залізняк // Проблеми міграції. — 1999. — № 3. — С. 51—57.

29. Зарубіжні українці. Довідник / С. Ю. Лазебник, Л. О. Лещенко, Ю. І. Макар та ін. – К. : Україна, 1991. – 252 с.

30. Злупко С.М. Іван Франко і економічна думка світу / С. М. Злупко / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - 413 с.

31. Иноземцев В. Иммиграция: новая проблема нового столетия (Историко-социологический очерк) // Социологические исследования. — 2003. — № 4. — С. 64 - 72.

32. Інформаційно-аналітична газета «Міграція» [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://migraciya.com.ua/news/ukrainian-abroad/649-ukransk-daspori-v-svt-kulturn-zakhodi-mgrantv/

33. Каслз С. Глобальные тенденции и проблемы. Международная миграция в начале ХХІ века: глобальные тенденции и проблемы /С. Каслз // Международный журнал социальных наук. — 2001. — № 32. — С. 27 - 42.

34. Конституція України / прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Агентство «Книга Пам’яті України», 1996. – 80 с.

35. Коротич О. Механізм державного управління: проблеми теорії та практичної побудови / Олена Коротич // Вісник Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2006. – № 3. – С. 79-84.

36. Крымские караимы-тюрки (крымские татары) // Відродження. – 2000. – №1. – С.20.

37. Кузьменко Т. М. Соціальна маргінальність як теоретична проблема та реальність українського соціуму [Електронний ресурс] / Т.М. Кузьменко. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_18/Gileya18/P1.pdf

38. Куропатський М. Історичний шлях українців в Америці / М. Куропатський //Берегиня. – 2000. - №2. – С.43.

39. Лендьєл М. Участь американських українців у функціонуванні органів державної влади та політичних структур США (1945–1991 рр.) / М. Лендьєл // Український історичний журнал. – 1998. – № 4. – С. 81–90.

40. Луцишин Г. І. Національні меншини у політичному житті України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Г. І. Луцишин. – Л., 2002. – 20 с.

41. Луцишин Г. Національні меншини та політичний процес в Україні / Галина Луцишин //«Етнокультурні проблеми політичного процесу в Україні: Матеріали конференції. Львів. – 2001 р.; Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4. 352 с.

42. Ляпіна Л. Діяльність національно-культурних товариств у Південному регіоніУкраїни на сучасному етапі [Eлектронний ресурс] / Л. Ляпіна. – Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/ukrpolituk/1/38.pdf

43. Макар Віталій Юрійович Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне суспільство Канади: автореф.дис... на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.05 «Етнополітологія та етнодержавознавство» / В.Ю. Макар — К., 2004. — 20 с.

44. Малиновская Е. Миграция и миграционная полтина в Украине / Малиновская Е., Интернет портал Національного інституту проблем міжнародної безпеки: http://www.niisp.gov.ua/articles/79/

45. Малиновська О. Україна і світ: Характер і напрямки еміграцій / О. Малиновська // Відродження. – 1999. - № 3. - C. 13-17.

46. Маргинальность в современной России: Коллективная монография / Балабанова Е.С., Бурлуцкая М.Г., Демин А.Н. и др. №121 - М.: МОНФ, 2000. - 208 с.

47. Маркс К. Сочинение: в 30 т. Т.23/ К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. Политиздат, 1961. – 1050 с.

48. Мартинюк Ю. В. Громадсько-політичне життя українців у США [Електронниі ресурс] / Ю.В. Мартинюк. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal//Natural/nvvnu/misnarod_vidnos/2010_26/R4/Martynyuk.pdf

49. Матета О. А. Політична та етнокультурна маргінальність у трансформаційних процесах пострадянської України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О. А. Матета. – Харків, 2007. – 20 с.

50. Мелен Вервір говорить про своє українське походження [Електронний ресурс ]. – Режим доступу http://ukrainian.voanews.com/content/a-49-2009-01-26-voa5-86912442/223152.html

51. Мигович І., Гранчак І. Угорці в Україні / І. Мигович, І. Гранчак // Віче – 1998. – № 7. – С. 143-153.

52. Миграции населения Украины[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bookucheba.com/page/geographiya/ist/ist-9--idz-ax246--nf-28.html

53. Миграция и денежные поступления от работающих за границей граждан [Текст] : восточная Европа и бывший Советский Союз / ред . А. Мансура, Б. Куиллина. - Вашингтон : Всемирный банк, 2007 (US). - 25 c.

54. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю. І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка.— К.: Довіра, 1998. — 912 с.

55. Моисеенко В.М. Территориальное движение населения: характеристика и проблемы управления/ В.М. Моисеенко. - М.:Мысль,. 1985.- С.120

56. Національний склад населення України та його мовні ознаки. (За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року.) – К., 2003. – С. 14

57. Національні меншини в Україні у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів / Упор. М.Панчук та ін. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 324.

58. Нікон Н. О. Діяльність та роль діаспори у розвитку болгарської спільноти [Електронний ресурс]/ Н.О. Нікон. – Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/sociology/2010/146-133-11.pdf

59. Окольски М. Миграционное давление на Европу/ М. Оскольски // Международная миграция населения: Россия и современный мир. Вынужденная миграция.— М.: МАКС Пресс, 2001. — Вып. 6.— С. 46 - 54.

60. Офіційний сайт всеукраїнського перепису населення 2001 року[Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://2001.ukrcensus.gov.ua/

61. Павленко В.М. Етнопсихологія/ В.М. Павленко, С. О. Таглін //: Навч. посібник. -К.: Сфера, 1999. - 408 с.

62. Пасісниченко В. Виклики сучасної міграції: традиції та нові аспекти дослідження. Міграція і толерантність в Україні/Віктор Пасніченко// Зб. ст. / За ред. Ярослава Пилинського. – К.: Стилос, 2007. – С. 10.

63. Пеливан К. Некоторые размышления о роли болгарской диаспоры в Украине в связи с ситуацией, возникшей вокруг Всеукраинского болгарского культурного центра / К. Пеливан // Украйна: Българское обозрение. – 2008. – 26 січня.

64. Пенькова Н. Ю. Політична маргінальність: теоретична спроба постановки проблеми [Електронний ресурс]/ Н. Ю. Пенькова// — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Sprr/2006_1/pen'kova.pdf

65. Переведенцев В.И. Методы изучения миграции населения / В.И. Переведенцев. — М.: Наука, 1975. — 231 с.

66. Петрова Т. П. Механизм миграционного обмена: методы исследования / Т. П. Петрова. — К.: Наукова думка, 1992. — 139 с.

67. Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ ст.) / В. Піскун . – К., 2006 .– с. 153.

68. Попова И.П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоретические аспекты исследования) // Социологические исследования. – 1999. – № 7. – С.62–71.

69. Поті Л. Безпосереднє сусідство України з ЄС: закриті кордони чи нові імпульси до співпраці? / Л. Поті// Матеріали міжнародного «круглого столу експертів» (м.Ужгород, 7-9 листопада 2002р.). – Ужгород, 2002. – С. 32-34.

70. Прибиткова І. Сучасні міграційні процеси в Україні [Електронний ресурс]/ І. Прибиткова. – Режим доступу: http://i-soc.com.ua/institute/Сучасні%20міграційні%20процеси.pdf

71. Прибиткова І.М. Основи демографії: навчальний посібник / І. М. Прибиткова. – К.: АртЕК, 1997. – C. 244

72. Прибыткова И. Мы – не маргиналы, маргиналы – не мы? / И. Прибыткова // Философская и социологическая мысль. – 1995. – № 11–12. – С.70–86.

73. Прохоренко Н. Є. Міграційні процеси в Україні: особливості міграційної ситуації та політики [Електронний ресурс] / Н.Є. Прохоренко. – Режим доступу: www.sociology.kharkov.ua/socioprostir/Files/magazine/3_2012/2_2_1.pdf

74. Пулэн М. Источники данных для измерения международной миграции в станах Центральной Европы / М. Пулэн // Международная миграция населения: Россия и современный мир.— М.: МАКС Пресс, 2000. — Вып. 5. — С. 14 – 37.

75. Пуригіна О.Г., Сардак С.Е. Міжнародна міграція: навч.посіб. - К.: ВЦ “Академія”, 2007. - 312 с.

76. Ровенчак О. Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять / Ольга Ровенчак // Політичний менеджмент. - 2006. - № 2 (17). - C.127-139

77. Романюк А. Міграційні процеси у Львівській області / А. Романюк // Українські варіанти. — 1997. — № 2 .— С. 21 - 25.

78. Рубан О. Для дітей національних меншин / О. Рубан // Рідне Прибужжя (Миколаїв). – 2002.- 22 липня.

79. Рыбаковский Л.Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика / Л. Л. Рыбаковский. - М.: Наука, 1987. - 199 с.

80. Садков Е.В. Маргинальность и преступность / Е. В. Садков// Социс. – 2000. - №4. – С. 43 – 47.

81. Садова У. Я. Проблеми нормативно – правового забезпечення регулювання міграційних процесів в Україні [Електронний ресурс]/ У.Я. Садова, М.М. Біль. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10cujpvu.pdf

82. Свящук А. Л. Феномен маргінальності у генезисі сітьового суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / А. Л. Свящук . – Харків, 2006. – 20 с.

83. Сови А. Общая теория населения. Т. 2: Жизнь населений / Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой. / А. Сови. — М.: Прогресс, 1977. — 520 с.

84. Стариков Е. Маргиналы и маргинальность в советском обществе/ Е. Стариков// Рабочий класс и современный мир. – 1989. – № 4. – С. 27.

85. Сухобокова О. Інтеграція української діаспори у політичне життя Канади[Електронний ресурс]/О. Сухобокова. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/An_integration_of_the_Ukrainian_Diaspora_in_the_political_life_of_Canada_15800.pdf

86. Токар П. Національний рух на Закарпатті: 1988-1993 рр.: Соціолого-політологічний аналіз / П. Токар. – Ужгород, 2002. – 148 с.

87. Украинцы – кто мы? // Вечерний Николаев. – 2003. – 11 февраля

88. Український конгресовий комітет Америки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uk. wikipedia.org/

89. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - С. 338.

90. Філософський словник соціальних термінів. Видання друге, доповнене. — Xарьков: «Р. И. Ф.», 2005. — С. 454.

91. Формування спільної міграційної політики Європейського Союзу[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-3867-5.html

92. Хелд Д. Глобальные трансформации: политика, экономика, культура / Д. Хелд [и др. ] ; пер. с англ. В. В. Санова [и др. ]. – М.: Праксис, 2004. – 576 с.

93. Хомра А. У. Миграция населения: вопросы теории, методики исследования / А. У. Хомра. — К.: Наукова думка, 1979. — 148 с.

94. Червінська Л.М. « Міграція як об’єкт політичного дослідження» - http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Gileya/2012_66/Gileya66/P5_doc.pdf

95. Шамраєва В.М. Основні етапи формування спільної міграційної політики ЄС [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2009-1/zmist/R_2/Shamraeva.pdf

96. Шелест Д.С. Політико-правові основи етнодержавотворення в Україні / Д.С. Шелест, М.М. Юрченко ; — О.: АстроПринт, 1999. — 204 с.

97. Шелюк В. Соціальна міграція: Етапи, функції, типи / В. Шелюк // Перспективи. — 2001. — № 3 (15). — С. 45 - 50.

98. Шипка Н. П. Угорська національна меншина у виборчих процесах незалежної України /Н.П. Шипка // Наук. пр. / Києво-Могил. акад., Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. П. Могили. –[Миколаїв], 2008. – Т. 79, вип. 66 : Політичні науки. – С. 50–56. – Бібліогр.: 12 назв.

99. Юридична енциклопедія. В 6 т. Т 3. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. — К.: «Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана», 2001. — С. 641.

100. Яворська В. Історичний огляд міграційних процесів в Україні / В. Яворська. С. Куделіна//Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль, 2006. Випуск 2(14). – С. 105.

Додаток А.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

комплексу «Києво-Могилянська академія»

Всеукраїнська науково – практична конференція

« Міграційні процеси - невід’ємна складова ХХІ століття »

м. Миколаїв 17 – 18 травня 2013 року

Науково-практична конференція покликана з’ясувати особливості політичної культури громадян, підвищити інтерес до політики національних меншин, з’ясувати рівень забезпечення прав мігрантів в Україні, а також вказати шляхи підвищення взаємодії представників української нації з національними меншинами. Головним завданням конференції є спроба розкрити місце національних меншин у політичному житті, проаналізувати рівень дотримання прав мігрантів; а також вироблення практичних рекомендації щодо підвищення рівня міграційної політики в Україні.

Проведення науково – практичної конференції є досить важливою практикою, де відбувається обмін напрацюваннями і творчими ідеями. Залучення учасників з всієї України дає змогу всебічно проаналізувати динаміку і стан міграційних процесів, обговорити шляхи і перспективи їх покращення, з’ясувати шляхи і перспективи участі національних меншин у суспільно-політичному житті . До участі у конференції залучаються провідні вітчизняні дослідники та спеціалісти в області дослідження міграційних процесів, студенти та викладачі вищих навчальних закладів, представники громадських організацій національних меншин, а також представники органів влади та політичних структур України.

Метою конференції є дослідження електоральної поведінки, як індикатору стану політичної культури в України; визначення шляхів її розвитку, обмін науковою інформацією та розроблення практичних досягнень в цій галузі. Також встановлення тісних відносин між навчальними закладами, науковими установами і громадськими організаціями.

Всеукраїнська науково-практична конференція відбудеться 17 – 18 травня 2013 року, за адресою м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10 – Чорноморський державний університет ім. Петра Могили.

На конференції заплановано роботу секцій:

Секція №1. Участь мігрантів у суспільно-політичному житті.

Предметом обговорення на секції будуть питання, пов'язані з діяльністю громадських організацій створених діаспорами, також буде розглянуто нормативно-правове забезпечення діяльності національних меншин в Україні. Участь у виборчих кампаніях національних меншин.

Секція №2. Особливості державної міграційної політики України ХХІ столітті.

До секції приймаються доповіді присвяченні аналізу і розвитку міграційної політики в Україні, проблеми формування міграційної політики .

Секція №3. Мігранти в Україні – доступ до громадянства.

Центральним питанням буде розгляд механізмів і засобів отримання мігрантами українського громадянства, аналіз проблем, що стаю на заваді отримання українського громадянства та наслідків до яких може призвести не вирішення даної проблеми, шляхи полегшення отримання громадянства.

Секція №4. Організаційні і технологічні підходи до соціальної роботи з мігрантами.

Секція передбачає аналіз роботи органів соціального захисту населення з мігрантами з метою уникнення маргіналізації мігрантів, також буде здійснена спроба розробити шляхи вдосконалення соціальної роботи.

Програма конференції