1.3. Правосуддя: поняття, ознаки та принципи

За визначенням В. Ковальського під правосуддям слід ро­зуміти державну діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій за­коном процесуальній формі цивільних, кримінальних, господар­ських та адміністративних справ.

Правосуддя (за Я. Бернським) - особливий вид державної діяльності, суть якого у розгляді і вирішенні спеціально створе­ними державними органами-судами спорів про право, а також у правовій оцінці кримінальних, адміністративних деліктів і при­значення винним у їх вчиненні покарання згідно закону.

Правосуддя (за В.М. Шаповалом) - діяльність судів зага­льної юрисдикції щодо цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, котра здійснюється у процесуальній формі в судових засіданнях. Сенс цієї діяльнос­ті полягає у встановленні фактичних обставин конкретної спра­ви шляхом дослідження доказів і у застосуванні відповідного матеріального закону.

Під правосуддям Д. Притика розуміє специфічну діяль­ність установ судової влади у розв'язанні конфліктів у суспільс­тві, що мають юридичний зміст, на основі закону та інших дже­рел, які встановлені в державі, і специфіка діяльності судів по­лягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, які визначені законом.

Правосуддя характеризується рядом ознак, що відрізня­ють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

По-перше, воно здійснюється шляхом розгляду і вирішен­ня у судових засіданнях цивільних справ стосовно спорів, захис­ту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держа­ви; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і вжиття встановлених законом заходів покарання до осіб, які винні у

вчиненні злочину, або виправдовування невинних; вирішення господарських спорів, що виникають між учасниками господар­ських правовідносин.

По-друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях циві­льних, кримінальних та інших справ грунтується на конститу­ційних засадах.

По-третє, правосуддя здійснюється відповідно до законо­давства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну фор­му судового розгляду і рішень, які виносить суд.

По-четверте, судові рішення ухвалюються судами іменем України, вони обов'язкові до виконання на всій території України

У правовій державі судочинство має бути побудовано на демократичних засадах. Демократичність цих засад полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони забезпечують здійс­нення правосуддя тільки судом.

Засади судочинства - це загальні, керівні положення, які встановлюють найбільш суттєві риси даного виду держаної пра­воохоронної діяльності. Усі принципи тісно взаємопов'язані і в сукупності становлять єдину систему.

Чіткий перелік принципів (засад) судочинства визначений у Конституції України (ст. 129) і Законі «Про судоустрій Украї­ни» (ст. 5-17).

Основними засадами судочинства с:

1. законність - це універсальний конституційний принцип правосуддя, що спрямований на неухильне виконання і дотри­мання законів усіма учасниками правовідносин, зокрема пред­ставниками судової влади;

2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом - це означає, що правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх учасників процесу перед законом і судом незалеж­но від статті, кольору шкіри, віку, раси, мови, віросповідання, політичних переконань, національного походження, службового

чи соціального стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин;

3. забезпечення доведеності вини - принцип, що полягає, по-перше, у всебічному дослідженні, доборі та достовірності доказів у кримінальній справі, по-друге, - у забезпеченні дове­деності невинуватості;

4. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду сво­їх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості: полягає у встановленні законом рівнях можливостей для сторін, які беруть участь у судочинстві, використовувати засоби захисту своїх прав і інтересів в умовах змагального порядку судового розгля­ду справ;

5. підтримання державного обвинувачення в суді проку­рором: підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та визначення покарання підсудному;

6. забезпечення обвинуваченому права на захист: відбува­ється шляхом використання процесуальних засобів, тим самим надаючи можливість заперечувати проти пред'явленого особі обвинувачення;

7. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами - це здійснення відкритого розгляду справ у суді, під час якого громадянин може реалізувати га­рантоване законом право на отримання у суді усної або пись­мової інформації щодо результатів розглядів судової справи. Суд може в порядку, встановленому процесуальним законом, дозволити проводити в залі судового Засідання фото- і кіно­зйомки, теле-, відео-, звукозаписи із застосуванням стаціо­нарної апаратури;

8. забезпечення апеляційною та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом - це право, яке надається учасникам судового процесу та іншим особам у випадках, передбачених процесуальним законом;

9) обов'язковість рішень суду - судові рішення, що набра­ли законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх поса­довими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаці­ями і громадянами на всій території України.

Закон України «Про судоустрій України» передбачає ще інші принципи, такі як:

1. здійснення правосуддя тільки судом - це ключовий принцип на якому базується судочинство, який полягає у тому, що тільки суди мають право розглядати кримінальні, цивільні та інші справи на території України;

2. державна мова судочинства - відповідно до чинного законодавства судочинство в Україні здійснюється держав­ною мовою;

3. колегіальність і одноособовість судового розгляду: справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одно­особово, колегією суддів або суддею і народними засідателя­ми, а у випадках, визначених процесуальним законом, судом присяжних;

4. незалежність суддів і підкорення їх лише закону - судді вирішують справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.

Законом можуть бути визначені також інші засади судо­чинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Отже, конституційні засади (принципи) судочинства - це закріплені у Конституції та конкретизовані у Законі про судо­устрій та процесуальному законодавстві основні, фундамента­льні положення про мету, завдання, способи і форму діяльності суду, а також форми діяльності інших учасників судового про­цесу для досягнення єдиного і необхідного результату здійснен­ня правосуддя - законного й обгрунтованого рішення суду і йо­го виконання.

Тема 2

СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ