2. Плющ м.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – к., 2010.

– С. 288-292.

3. Сучасна українська мова /За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 194-200.

4. Доленко м.Т., Дацюк і.І., Кващук в.Т. Сучасна українська мова. – к., 1987. – с. 228-237.

5. Волох О.Т., Чемерисов М.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1976. –

С. 218-228.

6. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. – К., 2002. – С. 399-407.

7. Шкуратяна н. Г. Шевчук с. В. Сучасна українська літературна мова. – к., 2007. –

С. 525-531.

8. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К., 2004. – С. 227-241.

б) додаткова:

1. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 204-209.

2. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис . – К., 2010. – С. 141-142.

3. Івченко М.П.Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 337-349.

4. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 405-418.

5. Сучасна українська мова: В 5 кн. – Кн. 2. Морфологія / Ред. І.К.Білодід. – К., 1969. –

С. 430-473.

6. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1972. – С. 307-320.

7. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.

Морфологія. – К., 1993. – С. 243-273.

8. Шевченко л.Ю., Різун в.В., Лисенко ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – к.,

1993. – С. 120.

9. Українська мова: Енциклопедія. – к., 2000. – с. 481-482, 491-492.

10. Чапля І.К. Прислівники в українській мові. – Х., 1960.

11. Вихованець І.Р. Чи є слова категорії стану? // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук.

праць. – Кіровоград, 1997. – Вип. 2.

ЗАВДАННЯ

1. Визначити розряд прислівників за значенням, від підкреслених слів утворити всі

можливі форми ступенів порівняння.

Високо, здалека, влітку, вдруге, активно, зозла, потім, дуже, по-дитячому, добре,

колись, напоказ.

2. Визначити, від слів яких частин мови і яким способом утворені прислівники.

Вдалині, замолоду, проїздом, нехотя, тимчасово, зовсім, назавжди, коли-не-коли,

спершу, напам’ять, по-братерськи, спроста, надвоє.

3. Переписати речення, визначити, до яких частин мови належать підкреслені слова. Усно

обґрунтувати.

Я тебе за те люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш (Л.Українка). Найбільше щастя – бути добрим (Б.-І.Антонович). За смерть сильніше лиш кохання

(Б.-І.Антонович). Не візьмеш плачу з собою, я плакать буду пізніше (О.Теліга). А канонада все ближче і ближче (М.Хвильовий). Як день за сонцем, я біжу шукати найпростіше слово (В.Лучук). Вона була такою доброю сьогодні, їй було веселіше (М.Коцюбинський). Східнослов’янська молодь найчастіше записувалася до західноєвропейських університетів за доби Відродження (Г.Нудьга). Тільки на хаточці білій видно зелену стріху (Л.Українка). Чи є на світі щось світліше, як мамині очі… Чи є в що щиріше, як серденько мами… Чи є в світі що дорожче, як мама кохана (О.Сенатович). Я мало говорив, писав, ‒ я думав більш про тебе (М.Стельмах). Гей, скоріше, коню-друже, щось мені на серці тужно (Б.Олійник). Тепер йому стало легше (О.Гончар).

4. Переписати схеми і зразки морфологічного аналізу прислівників та слів категорії стану.

5. Підготуватися до контрольної роботи за темами 5 модуля.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Прислівники, на відміну від прикметників, виражають ознаку дії, стану та іншої ознаки. Вони не мають ГК, їхніми граматичними ознаками є: 1. сполучуваність з дієсловом, прикметником чи іншим прислівником (виконує роль обставини); 2. інколи прислівник поєднується з іменником і виконує синтаксичну функцію означення; 3. незмінюваність, але означальні прислівники можуть утворювати форми ступенів порівняння (так само, як і прикметники).

Прислівники можуть бути класифіковані за значенням (означальні: якісно-означальні, кількісно-означальні, способу або образу дії обставинні: часу, місця, причини, мети).

Особливостями морфологічного складу прислівників є співвіднесеність їх з різними частинами мови, на основі яких вони сформувалися. За походженням виділяються прислівники прикметникового, іменникового, числівникового, займенникового, дієслівного походження та утворені від декількох слів.

Виконуючи перше завдання, не забувайте про правила творення синтетичної та аналітичної форм ступенів порівняння прислівників.

Деякі вчені виділяють серед прислівників групу безособово-предикативних. Але ці слова звичайно відносять до окремої частини мови – категорії стану (предикатив, станівник), оскільки вони мають специфічне загальнокатегоріальне значення (позначають стан), морфологічні (відсутність ГК, наявність суфіксів -О-, -Е- та значення часу і способу, яке виражається аналітично) та синтаксичні ознаки (незалежність, виконання функції головного члена односкладного безособового речення). Головним критерієм для виділення слів категорії стану є їх синтаксична функція. Слова категорії стану класифікуються за семантикою і співвіднесеністю з іншими частинами мови. Оскільки вони можуть бути омонімічними з прислівниками та прикметниками (у формах ступенів порівняння ) слід розрізняти ці частини мови. Для цього необхідно визначити синтаксичну функцію слова, його сполучуваність або спробувати замінити синтетичну форму ступеня порівняння аналітичною. Зважте на це при виконанні третього завдання.

Студенти повинні знати: визначення прислівника та категорії стану; морфологічні та синтаксичні ознаки прислівників і слів категорії стану; їх класифікацію за значенням і походженням; закономірності утворення прислівників; критерії розмежування омонімічних прислівників, прикметників, слів категорії стану та іменників.

Студенти повинні вміти: розрізняти прислівники і слова категорії стану; визначати їх розряди за значенням і походженням; утворювати форми ступенів порівняння цих частин мови; писати прислівники за орфографічними правилами; робити морфологічний аналіз прислівника і слів категорії стану.