2. Плющ м.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – к., 2010.

– С. 316-319.

3. Шкуратяна н. Г. Шевчук с. В. Сучасна українська літературна мова. – к., 2007. –

С. 578-579.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – К., 1993. – С. 356-361.

5. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 217-218, 298-301.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К.,1987. – С. 245-248.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 369-373.

8. Волох О.Т., Чемерисов М.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1976. –

С. 238-242.

9. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К., 2004. – С. 300-311.

б) додаткова:

1. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 218-221.

2. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис . – К., 2010. – С. 157-158.

3. Сучасна українська мова: В 5 кн. – Кн. 2. Морфологія / Ред. І.К. Білодід. – К., 1969. –

С. 525-535.

4. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1972. – С. 391-396.

5. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 437-440.

6. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.

Морфологія. – К., 1993. – С. 318-330.

7. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

– С. 374-390.

8. Шевченко л.Ю., Різун в.В., Лисенко ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – к.,

1993. – С. 72, 107.

9. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2004. – С. 64, 186-187, 338.

10. Мацько Л. І. Інтер’єктиви в українській мові. – К., 1981.

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати теоретичний матеріал, коротко законспектувати відповіді на питання плану

(див. методичні рекомендації).

2. Виділити із тексту вигуки і звуконаслідувальні слова. Зробити їх морфологічний аналіз.

1. Ой, Морозе, Морозенку, ой ти славний козаче, гей, гей! За тобою, Морозенку, вся

Україна плаче (Нар. тв.). 2. Цить, капосне! Либонь, не знає…(Л.Глібов). 3. Та ось із

темних вільх долітає знову: «Ку-ку, ку-ку, ку-ку» (І.Цюпа). 4. Русалка: Ой, лишечко, як

страшно! Ха-ха-ха! (Л.Українка). 5. Які зустрічі, які прощання за Дніпром та Бугом! –

Здрастуйте! – Прощавайте! (О.Довженко). 6. Дзелень, дзелень!.. – забило на вежі, видко,

дев’яту годину (А.Головко).

3. Визначити, до якої частини мови належать виділені слова. Відповідь обґрунтувати.

Певно, він хлопчик добрий і любий – еге? (Марко Вовчок). Еге! Та ви он як – спати?! –

доноситься до нас голос Якимів (П.Мирний). Ну, пам’ятай, до тебе ймення зрадниці

пристане від нині і до віку (Л.Українка). Прости, Руфіне, маю щось питати. [Руфін] Ну

що таке? (Л.Українка). Я знаю дівчинку Марусю – таку – що ну! (М.Коцюбинський).О,

той щасливий, хто красі віддав літа і сили всі…(О.Олесь). О цій порі, аж чорні од розлуки,

ридають наші матері, заламуючи руки (В.Стус).

4. У двох попередніх завданнях знайти модальні слова, зробити їх морфологічний аналіз.

5. Переписати схеми та зразки морфологічного аналізу вигуків і модальних слів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Модальні слова – частина мови, що виражає ставлення мовця до висловленої ним думки. Виділив їх в окремий лексико-граматичний розряд і докладно описав на матеріалі російської мови В.В. Виноградов. Модальні слова мають ознаки службових частин мови (не виконують номінативної функції, не є членами речення, у них відсутні граматичні категорії), однак до них не належать. Варто поміркувати, чому модальні слова займають проміжне становище між самостійними та несамостійними частинами мови.

У реченні модальні слова виконують синтаксичну функцію вставних слів. За значенням вони поділяються на дві групи: 1) ті, що виражають модально-логічну оцінку висловлювання з погляду його ймовірності, реальності, прямого ствердження (безумовно, дійсно, природно тощо); 2) ті, що виражають значення можливості/неможливості, впевненості/невпевненості, вірогідності, припущення (видно, можливо, може бути та ін.). Зверніть увагу, що до модальних слів не належать вставні слова, що виражають емоційне ставлення до фактів дійсності (на жаль, на щастя); слова і сполучення, що вказують на порядок викладу думок, їх узагальнення (по-перше, отже); слова зі значенням обмеження, уточнення, пояснення (зокрема, наприклад).

Модальні слова походять від різних частин мови (іменника, прислівника, дієслова), які набули синтаксичної функції вставних слів.

Вигуки теж посідають проміжне місце між самостійними і службовими словами. Це частина мови, яка служить для безпосереднього вияву емоцій, різних волевиявлень людини, не називаючи їх. Укладаючи конспект відповіді «Вигуки. Класифікація вигуків», необхідно: дати визначення цієї частини мови; зазначити її ознаки; пояснити, чому вигуки не належить ні до службових, ні до самостійних частин мови; навести класифікацію вигуків за походженням і значенням (з 2-3 прикладами). Подумайте, чому застиглі форми спілкування відносять до етикетних вигуків, і дайте відповідь у конспекті. Зверніть увагу на те, що вигуки можуть переходити в інші частини мови і виконувати синтаксичну роль члена речення.

Звуконаслідувальні слова, хоч і становлять групу вигуків, однак емоцій не виражають, а передають акустичні уявлення мовців про звуки й шуми природи, деяких процесів, крики тварин. У конспекті слід пояснити, чому все ж таки звуконаслідувальні слова належать до вигуків.

Виконуючи третє завдання, пам’ятайте про явища омонімії та перехідності в системі частин мови.

Студенти повинні знати: визначення модальних слів і вигуків; їх ознаки як окремого лексико-граматичного розряду; класифікацію цих частин мови за значенням та за походженням.

Студенти повинні вміти: виділяти в тексті модальні слова і вигуки; відрізняти їх від омонімічних слів; визначати розряд за значенням і походженням; робити морфологічний розбір.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке модальні слова?

2. Чому модальні слова виділяють як окрему частину мови?

3. Поясніть, чому модальні слова займають проміжне становище між самостійними й

несамостійними частинами мови.

4. На які групи за значенням поділяються модальні слова?

5. Як класифікуються модальні слова за походженням?

6. Що таке вигук?

7. Чи можна вигук віднести до службових або повнозначних слів? Поясніть свою думку.

8. У чому полягає своєрідність вигуків як окремої частини мови?

9. На які групи за значенням поділяються вигуки?

10. За рахунок чого поповнюється вигук як частина мови?

11. Чому звуконаслідувальні слова відносять до вигуків?

12. Чому застиглі форми спілкування відносять до вигуків?

13. У яких стилях вживаються вигуки?

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МОДАЛЬНИХ СЛІВ

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням (ймовірність, реальність, пряме ствердження,

можливість/неможливість, впевненість/невпевненість, вірогідність, припущення ).

3. Розряд за походженням (співвідноситься з іменником, прислівником, дієсловом).

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї...” (М. Рильський).

МАБУТЬ – модальне слово, виражає припущення, співвідноситься з прислівником.

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИГУКІВ

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням:етикетні, емоційні, спонукальні, звуконаслідувальні слова.

3. Розряд за структурою :прості, складені.

4. Розряд за походженням: похідні, непохідні.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Ох, і в’їдливий ти, як оса (М.Стельмах).

ОХ – вигук, емоційний, простий, непохідний.

Практичне заняття № 19

Тема: ЗАЛІКОВА РОБОТА

ЗАВДАННЯ

1. Повторити теоретичний матеріал вивчених модулів.

2. Повторити порядок фонетичного, морфемного, словотвірного і морфологічного аналізів.

Питання до залікової роботи див. у «Контролі з курсу».