Лекия 1 «Сутність, призначення та роль бюджету держави»

1.1 Становлення сучасних бюджетних вiдносин. Визначення терміну «бюджету».

Прообраз бюджетних вiдносин почав зароджуватись з розвитком перших цивiлiзацiй, коли вони почали оформлюватись у держави. Але пройшло багато столiть, перш нiж бюджет став невiд’ємним атрибутом держави, а необхiднiстъ його формування була усвiдомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюцiя товарно-грошових вiдносин, вироблення системи збирання i витрачання державних доходiв, яка б задовольняла бiльшу частину суспiльства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцiй, як захист вiд посягань iнших держав, фiнансування соцiально-економiчного розвитку країни тощо. Усе це у вiдносно дiєздатному варiантi було сформовано протягом ХIХ ст.

Фiнанси як самостiйна сфера людської дiяльностi й економiчна категорiя сформувались на кiлька столiть ранiше, але поступово бюджетнi вiдносини стали головними у фiнансових.

Бюджетнi вiдносини почали видiлятись в окрему ланку фiнансових, коли ускладнився процес перерозподiлу частини суспiльного продукту й управлiння цим процесом стало складнiшим. Так, у другiй половинi ХIХ ст., коли вiдзначався бурхливий розвиток економiк Англiї, Францiї, Нiмеччини, дещо нижчими темпами розвивалась економiка царськоi Росiї, почали iстотно зростати надходження до бюджетiв. Окремi локальнi вiйни, якi в цей час вiдбувалися в Європi, також вимагали значного обороту грошових коштiв. Для збалансувания витрат i доходiв вводились новi форми забезпечення надходжень. Так, у Росії кiнця ХIХ ст. до 30 % усiх надходжень забезпечувала винна монополiя. Ще бiльше посилились цi процеси на початку ХХ ст., особливо в кранах, що воювали.

Потрібно також відзначати характерну особливість суспільних відносин, що почали формуватись у середині ХІХ ст. Це – становлення і зростання чисельності робітничого класу, який почав відігравати помітну роль і, відповідно, вимагав задоволення своїх потреб, передусім соціальних – медичного, освітнього, духовного напрямів.

Отже, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь науки та практичної діяльності.

Сьогоднi пiд термiном “бюджет” розумiють кiлька понять. Крiм того, налiчуеться приблизно п’ятдесят його похiдних значень. Зважаючи на таку багатозначнiсть цього термiна, звернемося до його витокiв.

Слово “бюджет” походить вiд старонормандського (шкiряний мiшок). З нього надалi утворилось англiйське слово, яке пiзнiше в такому ж написаннi перейшло й у французьку мову.

Слiд зазначити, що походження цього термiна можна простежити i за своєрiдною iсторичною продедурою: коли в Англiї палата громад у ХУI—ХУII ст. затверджувала субсидiї королю, перед закiнченням засiдання канцлер казначейства вiдкривав портфель, в якому були папери з вiдповiдним законопроектом. Це називалось «відкриттям бюджету», пiзнiше назву портфеля (шкiряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кiнця ХУII ст. в Англiї законопроект, який включав план доходiв i видаткiв i який мав затверджуватись парламентом дiстав назву “бюджет”.

У лiтературних джерелах на початку ХIХ ст. чiткого визначенвя термiна “бюджет”, попри iснування дього явища на практидi, не було.

Словник Французької академiї вже супроводжує термiн “бюджет” таким тлумаченням: “Бюджет — слово, яке запозичене з англiйгткої мови, використовусться в адмiнiстративному життi для позначення щорiчної вiдомостi передбачуваних витрат i сум, або доходiв, перередбачених для покриття дих витрат”. Словник Лiттре також визначає “бюджет” як визначену відомiсть державних надходжень та витрат”. У Кодексi державної звiтностi поняттям “бюджет” визначаеться так: “Бюджет це акт, який передбачае i дозволяс щорiчнi надходження i витрати держави або iншi повинностi, якi пiдпорядковуються законам, тим же правилам” (Ст. 5 декрету вiд 31.05.1862 р.).

Отже, протягом ХIХ ст. вiдбулося оформлення термiна “бюджет” у вiдносно зрозумiле поняття.

Протягом ХХ ст. тлумачення цього поняття стали чiткiшими та всеохоплюючими.

Можна дати декiлька визначень бюджету як економiчої категорiї та як головного фiнансового плану держави.

Бюджет - це форма утворення централiзованого фонду коштiв держави чи місцевого органу самоврядування.

Бюджет — система грошових вiдносин з приводу планування, утворення та розподiлу централізованого (державного i мiсцевих) фонду грошових коштв, необхiдних для забезпечення функціонування держави та її органiв.

Вiдповдно до Бюджетного кодексу бюджет це план формування та використання фiнансових ресурсiв для забезпечення завдань i функцiй, якi здiйснюються органами державно влади України, органами влади Автономної Республiки Крим, обласними та мiсцевими Радами.

Крiм того, варто зазначити, що бюджет вiдграє i правову роль, оскiльки всюди затверджусться законом. Правове призначення бюджету полягає в тому, що вiн надає владі, яка його затверджує, вище і постiйне керiвництво у веденнi фiнансового господарства, нагляд та контроль над дiяльнiстю органiв виконавчої влади. Бюджет надає фiнансовій діяльностi органiв виконавчої влади обов’язковий характер i зобов’язує цi органи виконувати положення Закону “Про Державний бюджет”.

1.2 Сутність державного бюджету

Бюджет складається з двох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих частин: доходної та витратної. Доходна частина показує, звiдки надходять грошовi кошти, якi суб’єкти господарювання та населення вiдраховують на утримання держави. Витратна частина показує, на якi цiлi направляються акумульованi державою кошти. Перевищення доходiв бюджету над його витратами називають бюджетним профiцитом, перевищення витрат над доходами бюджету бюджетним дефiцитом.

Iснують такі причини виникнення бюджетного дефiциту:

• зростання граничних витрат суспiльного виробництва;

• емісія грошей, незабезпечених товарною масою;

• завищені соціальні видатки;

• значний оборот тіньового капіталу;

• недостатні податкові надходження.

Класифікація дефіциту бюджету:

1. За економічною характеристикою

• структурний дефіцит є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, витрат на освіту, медицину, охорону правопорядку)

• циклічний є результатом скорочення національного доходу та обсягу виробництва в результаті циклічних коливань.

2. За формою прояву

• прихований – офіційно не визнається та проявляється в завищенні планових обсягів доходів

• відкритий бюджетний дефіцит відкрито визнається у законі про бюджет.

3. За причинами виникнення

• вимушений є наслідком низького рівня виробництва і зумовлюється недостатністю фінансових ресурсів у країні.

• Свідомий визначається характером фінансової політики держави, коли знижується рівень оподаткування з метою стимулювання економіки.

4. За напрямком дефіцитного фінансування

• активний дефіцит – кошти спрямовуються на інвестиції в економіку

• пасивніий дефіцит – на покриття поточних витрат

Джерелами покриття дефiциту вистувають державнi позики та грошова емісія. Державнi позики можуть погашатись за рахунок:

• додаткових податкових надходжень;

• підвищення рівня оподаткування;

• зменшення видатків;

• випуску нових позик.

Джерелом бюджету, крім державних позик, можуть бути:

• прямі та непрямі податки. В бюджетах держави вони займають домінуюче положення (до 90%).

• Емісія паперових та кредитних грошей.

У кожиiй країнi структура бюджету має свої особливості. Вона визначається економiчним потенцiалом країни, мiсцем держави в суспiльних процесах, масштабністю економiчних зрушень, методами господарювання на підприємствах, виконанням державою економiчних та соціальних завдань.

В залежностi вiд рiвня державного втручання в економiчнi процеси залежить i полiтика формування доходiв та здiйснення видаткiв державою. Перерозподiл ВВП в рiзних країнах має свої особливостi. За американською (лiберальної) моделi господарювання регулювання економiчиих процесiв державою здiйснюсться за залишковим принципом, тобто держава врегульовує те, що не пiд силу риновим структурам. Враховуючи високий рiвень приватної власності та високу купiвельну спроможність громадян в данiй країнi, через державний бюджет розподiляється незначна частка ВВП i на задоволення соцiальних потреб держава витрачає відносно невеликi кошти. За англiйської моделi ринку (Великобританiя, Францiя. Iталiя) державний бюджет виступає як фактор впливу на попит шляхом концентрацiї та перерозподілу доходiв. Це стає можливим завдяки наявностi значної частини державної власностi, великих державних замовлень та державних інвестицiй для підтримки необхiдного рiвня зайнятостi та вйрiшення соціальних проблем.

За шведської моделi господарювання (Скандинавськi країни, Іспанія, Португалiя, Грецiя) за рахунок державного бюджету забезпечується високий рівень задоволення соцiальних потреб населення через трансфертнi платежі. В той же час доходи бюджету формуються за рахунок високого рiвня податків та платежів, останнi ж спричиняють пiдвищення цін на вітчизняні товари, що зумовлює необхiднiсть протеціонізму та замкнутiсть економіки.

Уряд кожної країни намагається вести полiтику «балансу доходу», тобто щоб витрати бюджету покривались його доходами. В реальній дійсності, як правило превалює “дефiцит бюджету”, що пов’язано зі: спадом суспільного виробництва, завищенням витрат на реалізацiю соцiальних програм, ростом тіньового сектора.