І та іі універсали уцр

10 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді УЦР проголосила І Універсал.

Основні положення:

• вимога надати Україні автономію в рамках демократичної та федеративної Росії;

• обрання на основі загального прямого таємного голосування Українських Установчих зборів;

• УЦР проголошувала себе виразником усенародної зброї та брала на себе в цьому зв’язку всю повноту політичної відповідальності;

• Універсал закликав українських громадян до згоди і взаєморозуміння з демократичними силами інших націй;

• В Універсалі містилася вимога усунення на місцях окремих осіб і організацій, що «вороже ставились до ідеї української незалежності», але не насильницькими методами, а шляхом їхнього переобрання;

• Проголошувалась необхідність створення української скарбниці за рахунок організації збирання податків з населення;

• Містився заклик до населення створювати органи влади на місцях, які б перебували у підпорядкуванні УЦР;

• Засуджувалася політика Тимчасового уряду на переговорах із представниками УЦР.

Тимчасовий уряд засудив І Універсал УЦР як документ «злочинний і сепаратистський» . наприкінці червня до Києва прибула з Петрограда делегація Тимчасового уряду. За кілька днів переговорів їй вдалося змусити УЦР піти на компроміс і відмовитись від деяких положень І Універсалу.

Формування генерального секретаріату Української Центральної Ради. 15 червня 1915 р. був створений виконавчий орган Центральної Ради-перший український уряд – Генеральний секретаріат. На Генеральний секретаріат були покладені завдання вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, що стояли перед Україною того періоду.

Головою Генерального секретаріату був обраний В. Винниченко. До нього увійшло 8 секретарів (міністрів). Генеральним писарем став П. Христюк , секретарем військових справ – С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ – С. Єфремов, секретарем земельних справ – Б. Мартос, секретарем фінансових справ –М. Стасюк, секретарем судових справ – В. Садовський, секретарем освіти – І. Тешенко. Члени першого уряду УЦР представляли УСДРП, УПСР, УПСФ.

ІІ Універсал УЦР. І Універсал став поворотним моментом у стосунках УЦР з Тимчасовим урядом. Якщо до проголошення І універсалу УЦР послідовно підтримувала урядовий курс і розраховувала на позитивне ставлення уряду до ідеї української автономії, то проголошення Універсалу означало перехід в опозицію до Тимчасового уряду.

Тимчасовий уряд не наважився на розправу з Центрально. Радою, а вислав до Києва повноважну делегацію у складі міністрів І. Церетелі, О. Керенського, М. Терещенка. Переговори завершилися компромісом, яких був зафіксований у спеціальній урядовій декларації та ІІ Універсалі Центральної Ради. УЦР зобов’язувалася надати представникам неукраїнської революційної демократії місця у Раді, що сприяло б перетворенню її з національного органу у територіально-національний.

ІІ Універсал було оголошено 3 липня 1917 р. Він зафіксував наслідки домовленостей між УЦР та Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний секретаріат як крайовий орган України, і водночас Генеральний секретаріат став органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їхнього скликання зобов’язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

Основні положення ІІ Універсалу:

• Українська Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;

• Поповнена Центральна рада утворює Генеральний секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий уряд;

• Українська Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений Всеросійськими Установчими зборами. До затвердження цього закону, УЦР зобов’язується не ставити питання про надання автономії Україні;

• Українська Центральна Рада призначає своїх представників для роботи при військовому міністрі Тимчасового уряду, генеральному штабі та Верховному головнокомандувачі, на яких покладалася безпосередня організація українських військових частин;

• Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового уряду;

У подальшому стосунки між УЦР і Тимчасовим урядом визначились відходом уряду від досягнутих у Києві домовленостей, значним звуженням прерогатив Генерального секретаріату на території, де поширювалась його діяльність. Видана 4 (17) серпня 1917 р. Тимчасовим урядом «Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду» спричинила певну політичну кризу в Центральній Раді. Не наважившись відкинути ті невеликі легальні можливості переобрання влади в Україні які давала урядова «Інструкція», УЦР у результаті втратила контроль за стихійним і інтенсивним розвитком революційних настроїв мас. В останні місяці існування Тимчасового уряду у відносинах Центральної Ради з ним збереглася невизначеність.